КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1110/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В.                                                                        Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                   Романчук О.М.,

Суддів:                                                   Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,          

при секретарі Артюхіній М.А.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Корюківського районного військового комісаріату про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату, Корюківського районного військового комісаріату в якому просить суд:

визнати неправомірною відмову Чернігівського ОВК у виплаті винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції;

зобов'язати Чернігівський ОВК та Корюківський РВК виплатити ОСОБА_3 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, відповідно до наказу Міністерства оборони України № 383 від 12 червня 2014 року «Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 10.03.2015 року він звернувся до Чернігівського ОВК із заявою про виплату йому винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. Позивачем були подані всі необхідні документи, що підтверджували даний факт, проте 16.03.2015 року ОСОБА_3 отримав відмову Чернігівського ОВК у виплаті вказаної винагороди. Позивач, вважаючи відмову неправомірною, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач – Чернігівський обласний військовий комісаріат подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом військового комісара Корюківського РВК від 18.03.2014 року №21 ОСОБА_3 був призваний на військову службу по мобілізації та призначений на посаду «командир відділення охорони Корюківського РВК» (а.с.11).

Відповідно до витягу з наказу військового комісара Корюківського РВК № 296 від 18.08.2014 року та посвідчення про відрядження №119 від 18.08.2014 року, ОСОБА_3 було відправлено у відрядження до військової частини пп В 4680, яка знаходиться у м. Яворів, Львівської області, для тимчасового доукомплектування посад другої батальйонної тактичної групи вказаної військової частини (а.с.12, 13).

Згідно витягу з наказу командира військової частини-польової пошти В4680 від 15.09.2014 року №91 ОСОБА_3 прибув у розпорядження командира 2 батальйонної тактичної групи та з 11 вересня розпочав участь в антитерористичній операції (а.с.14).

Відповідно до наказу командира військової частини-польової пошти В4680 від 08.11.2014 року №148 ОСОБА_3 слід вважати таким, що з 30 жовтня 2014 року припинив участь в антитерористичній операції та вибув у свою частину (а.с.15).

10.03.2015 року позивач звернувся до Чернігівського ОВК із заявою про виплату йому винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції (а.с.7).

Листом від 16.03.2015 року №1687 Чернігівським ОВК було відмовлено ОСОБА_3 у вказаній виплаті. Відмова мотивована тим, що винагорода за безпосередню участь в АТО за 2014 рік виплачується згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2014 року №158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» за місцем служби військовослужбовця на підставі наказу керівника установи з зазначенням періоду, за який здійснюється виплата. Підставою для видання наказу є клопотання (рішення) штабу АТО про залучення особового складу до безпосередньої участі в АТО.

Позивачу вказано, що в його випадку це мають бути накази керівників секторів про прибуття у службове відрядження до складу сил та засобів, які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань та вибуття зі службового відрядження до місця постійної дислокації.

Згідно наказу керівника сектору «А» від 29.10.2014 року №98 відрядження ОСОБА_3 було припинено у зв'язку з самовільним залишенням місця служби, а тому дата вибуття з сектору до місця постійної дислокації даним наказом не визначена.

Також позивачу було запропоновано звернутись до керівника сектору щодо надання довідки про строк безпосередньої участі в АТО (а.с.8).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови у її виплаті, що оформлена листом Чернігівського ОВК від 16.03.2015 року №1687 та необхідності зобов’язання відповідачів виплатити ОСОБА_3 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Так, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Вказана постанова регулює розмір та порядок перерозподілу видатків державного бюджету для виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до п.2 вказаної постанови (діючої на момент виникнення спірних правовідносин) за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

У 2015 році винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях виплачується на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій».

Пунктом 1 наказу Міністерства оборони України від 12.06.2014 року № 383 «Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено виплачувати військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Місячне грошове забезпечення для розрахунку цієї винагороди обчислювати, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі у зазначених операціях і заходах.

Відповідно до пункту 2 наказу Міністерства оборони України від 12.06.2014 року № 383 «Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» (діючої на момент виникнення спірних правовідносин) винагорода має виплачуватись за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)).

Відповідно до п. 3 розділу II Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 року № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у п. 1 цього порядку, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу керівника сектору «А» від 11.09.2014 № 47 ОСОБА_3 вважається таким, що прибув у службове відрядження до складу сил та засобів сектора «А», що залучаються та беруть участь в антитерористичній операції та території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі 24 окремої механізованої бригади (військова частина - польова пошта А 4680 м. Яворів).

Відповідно до витягу з наказу керівника сектору «А» від 29.10.2014 року №98 29 жовтня 2014 року припинено службове відрядження ОСОБА_3 до складу сил та засобів сектора «А», як такого, що залучався та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції та території Донецької та Луганської областей, у зв'язку з самовільним залишенням місця служби.

Отже, з вказаних наказів вбачається, що ОСОБА_3 брав безпосередню участь в антитерористичній операції в період з 11.09.2014 року по 29.10.2014 року, включно, тому має право на отримання вищезазначеної винагороди.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату – залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя                                                   Романчук О.М

Судді:                                                                                           Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.