№ 1-4/2007

копія

Вирок

Іменем України

22 січня 2007 року      Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі головуючого судді - Мурашко А.О. при секретарі - Дніпровській Т.О. з участю прокурора - Шевченко А.Г. адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Козельщині справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець с. Шматкове, Кобеляцького району, Полтавської області, громадянин України, освіта середня-спеціальна, не працює, одружений, проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий, у вчинення злочину, передбаченого ст.286ч.2 КК України,-

встановив : 10 квітня 2005 року близько 5-ї години 20 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ-2101 номерний знак НОМЕР_1 і рухаючись по вулиці Радянській в смт. Козельщина в напрямку смт. Нова Галещина Козельщинського району в результаті порушення п.12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який знаходився на проїзжій частині вулиці.

В результаті зіткнення з автомобілем ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження у виді: черепно-мозкової травми, яка викликала забій головного мозку; припухання м'яких тканин, крововиливів та спадин голови, перелому правого плеча у верхній треті із зміщенням кісткових відламків, закритого перелому лівого бедра у верхній треті із зміщенням кісткових відламків, переломів обох лонних кісток із зміщенням кісткових відламків і деформацією тазового кільця, спадин нижніх кінцівок, ускладнених шоком тяжкого ступеня, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Відповідно п.12.3 вказаних правил дорожнього руху в разі виникнення небезпеки для руху, або перешкоди, які водій об'єктивно може виявити, він повинен прийняти міри для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Невиконання ОСОБА_3 цих вимог Правил дорожнього руху знаходяться у причинному зв'язку із заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні по суті обвинувачення ОСОБА_3 вину свою у скоєному злочину не визнав і показав, що він 10.04.2005 року на початку шостої години, рухаючись на своєму автомобілі ВАЗ-2101 номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Радянській в смт. Козельщині з включеними фарами ближнього освітлення приблизно по центру дороги побачив пішохода, який рухався в попутному напрямку і коли він до нього наблизився пішохід, а це був потерпілий ОСОБА_4, похитнувся і впав йому під машину, зробивши перед цим два кроки в сторону руху автомобіля; в результаті удару потерпілого «відкинуло» у ліву сторону дороги і він втратив свідомість; з метою надання потерпілому допомоги він поклав його на заднє сидіння автомобіля і поїхав у сторону лікарні; надаючи потерпілому допомогу він відчув, що потерпілий був у стані сп'яніння; по дорозі до лікарні він зупинився біля приміщення міліції і повідомив про дорожньо-транспортну подію; працівники міліції викликали швидку допомогу, перед зіткненням з потерпілим транспортних засобів у зустрічному напрямку не було; з метою уникнення зіткнення з потерпілим гальмування автомобіля він не застосовував; в результаті зіткнення з потерпілим на автомобілі був розбитий передній лівий поворот; автомобіль під його керуванням до зіткнення рухався із швидкістю до 50 км/год; позов не визнав повністю.

Обставини скоєного і вина підсудного, крім частково його показів, повністю підтверджуються наступними доказами:

 

2

Потерпілий ОСОБА_4 у попередніх судових засіданнях показав, що 10.04.2005 року близько 5 год.20 хв. він йшов додому по вул. Радянській в смт. Козельщині і бачив, що за ним у попутному напрямку рухався автомобіль і коли він відчув, що автомобіль знаходиться безпосередньо біля нього він зупинився і повернувся в сторону автомобіля і в цей час відчув сильний удар у праву частину тіла і втратив свідомість; до свідомості прийшов коли водій автомобіля затягував його в салон автомобіля; в результаті удару автомобілем він отримав тілесні ушкодження і став інвалідом II групи, тривалий час лікувався і лікується по цей час; під час зіткнення з автомобілем він був у тверезому стані; прохав задовольнити цивільний позов.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, який проводився 10.04.2005 року з 5 год.47 хв. до 6 год.31 хв. з участю підсудного, та схеми до протоколу вбачається, що в АДРЕСА_2 на правій по напрямку руху із центру селища смузі ближче до центру дороги знаходиться осип скла повороту автомобіля (а.с.3-6).

На знімках фототаблиці до протоколу огляду зафіксовано автомобіль ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_1 на яких видно пошкодження переднього лівого крила і розбитий передній лівий поворот (а.с. 7).

Дані протоколу огляду підтвердили в суді свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, підсудний не заперечував результати огляду.

Протоколом огляду автомобіля ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_1 встановлені механічні пошкодження: деформоване переднє ліве крило, деформована передня панель з лівої сторони, деформований передній бампер з лівої сторони, розбитий передній лівий поворот (а.с.8).

Відповідно висновків судово-медичних експертиз, а також відповідно висновку комплексної судово-медичної та судово автотехнічної експертизи в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому заподіяні тяжкі тілесні ушкодження (а.с.34, 247, 307).

Відтворенням обстановки та обставин дорожньо-транспортної пригоди від 6.06.2005 року визначена об'єктивна видимість дороги у світлі фар автомобіля ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_1, яка становить 35 метрів (а.с.37,38).

Це підтвердили в суді учасники даної слідчої дії ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які допитані в суді в якості свідків, а також підсудний не мав зауважень до результатів відтворення.

Згідно висновку судової авто технічної експертизи підсудний ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїзду на потерпілого екстреним гальмуванням, в його діях вбачається невідповідність вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної сторони знаходяться в причинному зв'язку із заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень (а.с.47), експерт врахував неспростовані покази потерпілого про те, що йшов і зупинився перед наїздом.

З висновку комплексної судово-медичної та судово-автотехнічної експертизи вбачається, що безпосередньо перед наїздом потерпілий ОСОБА_4 знаходився у вертикальному положенні і був повернутий передньою частиною тіла до передньої лівої частини автомобіля ВАЗ 2101; в момент первинного контакту з автомобілем потерпілий ОСОБА_4 стояв (а.с.307,308).

Водій, підсудний ОСОБА_3, рухаючись на керованому ним автомобілі у темну пору доби, повинен був вибирати швидкість за умовами видимості дороги. Виявивши ж на проїзжій частині дороги пішохода, водій ОСОБА_3 повинен був застосувати заходи для безпечного проїзду повз нього, тобто він повинен був діяти відповідно до вимог п.12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, де в п.12.2 вказано, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги (а.с.319).

Місце наїзду знаходилося на правій по напрямку руху із центра селища смузі до розташування   осипу скла та фарби.

ОСОБА_3 не повинен був для покращення видимості вмикати на керованому ним автомобілі дальнє світло фар замість ближнього, а повинен був вибирати відповідну видимості швидкість автомобіля (а.с. 321).

 

з

Враховуючи покази потерпілого і висновки комплексної судово-медичної та судово-автотехнічної експертизи, суд не бере до уваги покази підсудного про те, що потерпілий перед контактом з автомобілем зробив декілька кроків до автомобіля і впав.

Не знайшли свого підтвердження в суді і покази підсудного про те, що наїзд на пішохода потерпілого ОСОБА_4 здійснив не він і що потерпілий був в стані сп'яніння, а також суд не бере до уваги запис у виписному епікризі історії хвороби потерпілого про його алкогольне сп'яніння з наступних підстав.

Відповідно проведеного аналізу в крові потерпілого виявлено 0,057 % алкоголю (а.с. 113,186), що відповідає фізіологічній нормі як стверджував в суді судмедексперт ОСОБА_11 (а.с. 167).

Свідок ОСОБА_12 у якого до наїзду автомобіля знаходився потерпілий показував в суді, що він з ОСОБА_4 спиртні напої не вживав.

Суд не бере до уваги покази потерпілого в тій частині, де він стверджує, що йшов по лівій частині дороги, а також покази свідка ОСОБА_13 про те, що він бачив сліди гальмування і осип скла на лівій частині дороги, а також відтворення обстановки і обставин події з його участю, оскільки вони спростовуються висновком комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи (а.с.321) і є технічно неспроможні. Також висновком цієї експертизи спростовуються покази потерпілого про те, що він отримав пошкодження зуба в результаті того, що хтось заливав йому горілку у ротову порожнину після наїзду автомобіля.

Суд не бере до уваги покази свідків в суді ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_6, які говорили про те, що при огляді місця дорожньо-транспортної події були відсутні поняті, оскільки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 на місці події не були, а ОСОБА_6 покинув місце події до закінчення огляду.

Крім цього допитані в суді в якості свідків слідчий ОСОБА_7 і понятий ОСОБА_5, які стверджували, що на місці події були поняті.

Суд не враховує висновок судово-автотехнічної експертизи (а.с.248-253), де стверджується, що у діях ОСОБА_3 будь-яких невідповідностей з вимогами правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з виникненням даної події, не вбачається, оскільки цей висновок грунтується на спростованих показах ОСОБА_3 про те, що пішохід рухався у напрямку відповідно напрямку руху автомобіля з ліва на право.

Вказані покази спростовані показами потерпілого і висновком комплексної судово-медичної та авто технічної експертизи.

Також висновок експертизи грунтується на нестабільних показах підсудного про швидкість руху автомобіля 50 км/год, в той час коли він стверджував на досудовому слідстві, що рухався із швидкістю приблизно 40-50 км/год (а.с.11, 36,57), а в суді стверджував, що автомобіль рухався із швидкістю до 50 км/год.

Аналіз досліджених доказів у суді показує, що висновок даної експертизи не може ґрунтуватися і на тому, що видимість конкретної перешкоди на дорозі в момент наїзду автомобіля на потерпілого становила 25, 5 м відповідно протоколу відтворення обстановки та обставин подій від 7.11.2005 року.

Вказані результати відтворення не можна брати до уваги з наступних підстав:

Відповідно показів у суді слідчого ОСОБА_10, який допитувався у якості свідка, підсудний змінив розташування автомобіля на дорозі порівняно з відтворенням обстав ноки і обставин події від 6.06.2005 року (а.с.37) і розташував автомобіль ближче до правої частини дороги із врахуванням пошкодження лівого крила автомобіля, яке спричинило нахил фари і розташування потерпілого на дорозі і отримана видимість перешкоди на дорозі 25,5 м.

Відтворення обстав ноки і обставин події від 7.11.2005 року встановлено видимість дороги 43,2 м, а пішохода 25,5 м , що неможливо з технічної точки зору (висновок комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи) (а.с.320).

Суд, оцінивши в судовому засідання докази, в тому числі в їх сукупності, вважає, що неможна погодитися з висновком комплексної судово-медичної та авто технічної експертизи про те, що для остаточної оцінки дій підсудного ОСОБА_3 необхідні додаткові вихідні дані з наступних підстав:

 

4

В суді неспростовані дані відтворення обстановки і обставин події від 6.06.2005 року, а тому немає потреби повторно визначати видимість перешкоди на дорозі.

Швидкість руху автомобіля об'єктивно визначити неможливо відповідно висновку вказаної експертизи, але безпідставно ставиться питання про визначення додатково швидкість руху автомобіля.

Відносно руху автомобіля дорожні знаки обмежуючі швидкість до 40 км/год не виставлялись (а.с. 118), а тому додатково визначати наявність цього знаку немає потреби.

Другі додаткові дані про які говориться у висновку встановлені матеріалами справи в тому числі показами учасників дорожньо-транспортної події, протоколом огляду місця події.

Дослідивши, проаналізувавши і оцінивши в судовому засіданні всі докази, в тому числі в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_3 скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження - злочин, передбачений ст.286ч.2 КК України.

Вирішуючи питання про покарання підсудного суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Судом не встановлено обставин, які б обтяжували покарання підсудного.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного суд визнав те, що він злочин скоїв вперше, позитивно характеризується, його похилий вік.

Суд також враховує, що потерпілий рухаючись ближче до центру по проїзжій частині дороги і не виділивши себе порушив вимоги п. 4.1 та 4.4 Правил дорожнього руху України.

З врахуванням цих обставин суд вважає, що виправлення підсудного можливе без відбування покарання звільнивши його від відбування покарання з випробуванням відповідно ст.75 КК України.

Приймаючи до уваги тяжкість вчиненого злочину і згідно ст.77 КК України підсудному необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд враховує, що підсудний відмовився від застосування амністії.

Цивільний позов потерпілого підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 1166, 1187, 1195 ЦК України на користь потерпілого необхідно стягнути 10045,06 грн. майнової шкоди, завдану в результаті злочину і доведену в суді (а.с.61-68, 352-354) і 1000 грн. (а.с.351) витрат на оплату праці адвоката.

Потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з заподіянням йому тяжкого тілесного ушкодження, а також суд враховує, що потерпілий став інвалідом II групи.

Моральну шкоду суд визначає у сумі 10 000 грн.

Згідно ст.23, 1167, 1168 ЦК України, моральна шкода підлягає стягненню з підсудного на користь потерпілого.

Речові докази підлягають поверненню власнику.

Судові витрати в сумі 2169,48 грн. за проведення експертизи (а.с.44, 242 і 314) необхідно покласти на ОСОБА_3 відповідно до ст.93 КПК України.

На основі викладеного і керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286ч.2 КК України і призначити покарання у виді 4-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Згідно ст.75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком 2 роки.

Згідно ст.76 КК України зобов'язати його періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в сумі 11045,06 грн. і моральну шкоду в сумі 10 000 грн., а всього 21045,06 грн.

Речові докази - одяг повернути ОСОБА_4

 

Судові витрати покласти на ОСОБА_3 і стягнути з нього за проведення експертизи на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області 273,14 грн. і на користь держави 1896,34 грн.

Вирок може бути оскаржений в строк 15 діб в Апеляційний суд Полтавської області через Козельщинський районний суд.

 

Головуючий:                                                 підпис

Суддя Козельщинського

районного суду          А.О.Мурашко.