УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді –Пістун А.О.
суддів - Мажари С.Б., Русакової І.Ю.
за участю прокурора – Нікульнікової В.В.
засудженого – ОСОБА_1
захисника – ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця д. Верхня Олба, Жлобинського району, Гомельської області, білоруса, громадянина України, раніше не судимого,
- засуджено за ч.1 ст.286 КК України до штрафу у розмірі 3400 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Судом стягнено з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, 5438 грн. 68 коп. та в рахунок моральної шкоди 5000 грн., в решті частині позовних вимог відмовлено.
Питання з речовими доказами та судовими витратами вирішене.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 14.08.2012 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем “ВАЗ 2107” реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїзній частині вул. Електрозаводська з боку об'їзної дороги в напрямку вул. Кресівська у Жовтневому районі м. Кривого Рогу.
У цей же час, поперед автомобілем “ВАЗ 2107” проїзну частину вул. Електрозаводська, у районі електроопори № 257, у невстановленому для переходу місці, зліва направо по ходу руху автомобіля перетинав пішохід ОСОБА_3, що перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння.
При виявленні небезпеки для руху, у вигляді пішохода ОСОБА_3, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, що наближається до смуги руху автомобіля, водій ОСОБА_1 проявив неуважність до дорожньої обстановки, був непередбачливим, не зменшив швидкість руху аж до зупинки керованого ним автомобіля “ВАЗ 2107”, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5., 2.3 б) 12.3. Правил дорожнього руху України, згідно яких: “ 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху...не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків”; “ 2.3 б). Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: ... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі”; “ 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди”.
Внаслідок недотримання зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_1 продовжив рух у небезпечному напрямку і у районі електроопори № 257 по вул. Електрозаводська в Жовтневому районі м. Кривого Рогу допустив наїзд керованого ним автомобіля “ВАЗ 2107” на пішохода ОСОБА_3
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3, був травмований.
Згідно висновку експерта № 2152/66 від 10.10.2012 року потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому середньої третини правої стегнової кістки, садно правої нижньої кінцівки, які за своїм характером відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознаками тривалого розладу здоров'я більше 21 доби.
Між порушенням водієм ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України й наслідками, що наступили, - заподіянням потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, є прямий причинний зв'язок.
В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, відмовивши в задоволенні позову потерпілому ОСОБА_3 Свої вимоги захисник мотивує тим, що стягнений судом розмір матеріальної і моральної шкоди не відповідає шкоді завданій злочином. Так суд, при визначенні розміру матеріальної шкоди не врахував того, що потерпілий перебував і перебуває на обліку у лікаря нарколога у зв’язку з чим, знаходячись на лікуванні в стаціонарі з приводу отриманої травми ОСОБА_3 лікувався також від інших хронічних та інфекційних захворювань, які не пов’язані з травмою, отриманою в результаті ДТП. При цьому ряд препаратів, які було враховано судом у якості матеріальної шкоди завданої злочином, призначалися ОСОБА_3 для лікування його хронічних хвороб ніяк не пов’язаних з дорожньо-транспортною пригодою. Крім того, вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди суд не врахував, що потерпілий також порушив правила дорожнього руху так як переходив проїжджу частину у стані алкогольного сп’яніння поза пішохідним переходом. Не вирішене питання про притягнення у якості третьої особи страхової компанії, де було застраховано автомобіль засудженого.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, яка проти доводів викладених в апеляції заперечувала та просила вирок суду залишити без змін, як законний та обґрунтований; засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, котрі підтримали апеляцію та просили рішення суду змінити відмовивши потерпілому ОСОБА_3 в задоволенні цивільного позову, взявши до уваги викладені в апеляції доводи; вивчивши матеріали справи, проаналізувавши аргументи, що містяться в апеляції і зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_2, діючого в інтересах засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України підтверджується сукупністю досліджених в ході судового слідства і викладених у вироку доказів, котрим суд першої інстанції дав належну оцінку у відповідності до ст.334 КПК України 1960 року, які є обґрунтованими і в апеляції не оскаржують ся, у зв’язку з чим, згідно зі ст. 365 КПК України 1960 року апеляційним судом не переглядаються.
Кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст.286 КК України є вірною і відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом і в апеляції також не оскаржується.
Разом з тим, колегія суддів вважає вирок суду незаконним в частині вирішення цивільного позову, а аргументи апеляції в цій частині правомірними.
Так, частково задовольняючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 суд першої інстанції стягнув з засудженого ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду у сумі 5438 грн. 68 коп., у повному обсязі задовольнивши матеріальні вимоги потерпілого, посилаючись на те, що вказана сума підтверджена документально.
Однак, на думку колегії суддів, суд прийняв рішення про відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальної шкоди без належного дослідження доказів щодо розміру такої шкоди.
Так, суд постановив про стягнення витрат по сплаті витрат на лікування ОСОБА_3, не дослідивши належним чином чи призначались зазначені в позовній заяві медичні препарати для лікування травм, отриманих останнім в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а не хронічних захворювань, котрі набуті за життя потерпілого і ніяким чином не пов’язані з ушкодженнями завданими злочином, чи чеки про вартість лікування та медикаментів відповідають курсу лікування потерпілого за лікарським висновком.
Крім того, суд стягнув з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 втрачений заробіток у сумі 3297, 68 грн., при цьому не прийняв до уваги, що на момент дорожньо-транспортної пригоди і отримання тілесних ушкоджень потерпілий ніде не працював і відповідно не мав доходів.
Таким чином, суд не перевірив чи пов’язані вказані в позовній заяві витрати зі шкодою, фактично завданою злочином.
Про свою незгоду із сумою матеріальної шкоди під час судового розгляду зазначав і засуджений ОСОБА_1 (а.с.179, 192).
Колегія суддів вважає, що без з’ясування цих обставин суд позбавлявся можливості винести правильне рішення про відшкодування на користь потерпілого матеріальної шкоди.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів не може вважати вирок суду в частині вирішення ним цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 законним, у зв’язку з чим колегія суддів вважає необхідним в цій частині вирок суду скасувати з поверненням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, під час якого підлягають ретельній перевірці позовні вимоги потерпілого та відповідність їх вимогам закону.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідних положень " КПК України 2012 року, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Вирок суду Жовтневого району міста Кривого Рогу, Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року, яким ОСОБА_1 засуджено по ч.1 ст.286 КК України в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3, скасувати, а справу в цій частині повернути на новий судовий розгляд до того ж суду іншому складу суддів в порядку цивільного судочинства.
Судді апеляційного суду
Дніпропетровської області
Пров. №11/774/319/К/13 Суддя 1 інстанції Борис О.Н.
категорія ст.286 ч.1 КК України Доповідач суддя Пістун А.О.