Справа № 201/455/15-ц

Провадження № 2/201/1125/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровськ

У складі:

головуючого-судді – Браги А.В.,

при секретарі – Громницькій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу № 201/455/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, треті особи, - ОСОБА_3, Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Житлово – будівельний кооператив №171 «Слава», Комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2015 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач, з урахуванням уточнень, просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на кооперативну квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4, яка померла 15 грудня 2008 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 20 грудня 1970 році її мати ОСОБА_4, згідно списку за жеребкуванням була прийнята в члени ЖБК № 171 та їй було виділено кооперативну квартиру АДРЕСА_2. Мати позивача ОСОБА_4 за вказану квартиру повністю виплатила пайовий внесок в сумі 4917,00 рублів та фактично стала її власником. Як зазначає позивач, вони з матір’ю проживали в наданій кооперативній квартирі сім’єю, про що свідчить довідка ЖБК № 171 «Слава» № 18 від 13 листопада 2014 року, сплачували за неї всі комунальні платежі та внески по утриманню будинку, заборгованості не має. 15 грудня 2008 року померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина, що складається з кооперативної квартири № 242 у будинку № 48 у м. Дніпропетровську, вартістю 258848,00 гривень. Після смерті ОСОБА_4 спадкодавцями першої черги є позивач та її рідний брат ОСОБА_3, який подав до Першої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 Після чого ОСОБА_1 звернулась до вищевказаної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері. Проте державний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_4 за життя не зареєструвала права власності на спірну квартиру. У відповідності до ч. 3 ст. 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово – будівельного кооперативу стає її власником. Оформити право власності на квартиру за життя мати позивача не встигла, тобто на день її смерті квартира не була зареєстрована в реєстрі прав власників нерухомого майна. Як зазначає позивач, фактично її мати побудувала цю кооперативну квартиру за власні кошти, родина мешкала в цій квартирі, була зареєстрована в ній, володіли та користувалися нею на праві власності, зокрема позивач, як дочка померлої. Після смерті своєї матері ОСОБА_1 продовжує мешкати в спірній квартирі зі своєю родиною та утримує її в належному стані. Окрім того позивач була прийнята замість своєї матері у члени кооперативу згідно протоколу засідання правління ЖБК № 171 «Слава» від 06 вересня 2014 року. У зв’язку з чим та згідно ст. 1261 ЦК України позивач є спадкоємицею першої черги, а тому має право успадкувати спірну квартиру після смерті своєї матері, через що і звернулася до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, з підстав, викладених в позові та згідно доказів, наявних в матеріалах справи.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.

Третя особа, ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернувся, в судовому засіданні, що відбувалось 24 квітня 2015 року проти задоволення позовних вимог не заперечував, при цьому пояснив, що він дійсно є другим спадкоємцем першої черги після смерті їх спільної з позивачем матері, проте відмовляється від своєї частки в спадковій масі на користь ОСОБА_1

Представник Першої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника нотаріальної контори та винести рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник Житлово – будівельного кооперативу № 171 «Слава» в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернувся. З наданих до суду позивачем чисельних довідок ЖБК № 171 «Слава», вбачалось, що третя особа фактично визнає право позивача на спірну квартиру, як спадкоємиці після смерті її матері ОСОБА_4

Представник Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 17 листопада 1980 року народилась ОСОБА_1, батьком якої є ОСОБА_5, матір’ю - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом РАЦС Жовтневого району м.Дніпропетровська серії ІІІ-КИ № 341225 від 16 грудня 1983 року (а.с. 7).

Відповідно до довідки Житлово – будівельного кооперативу № 171 «Слава» № 188 від 19 листопада 2014 року, ОСОБА_4 була членом ЖБК № 171 «Слава» з 10 січня 1972 року по 15 грудня 2008 року (до дня її смерті) (а.с. 33).

ОСОБА_4, як члену ЖБК № 171 «Слава» була виділена кооперативна квартира АДРЕСА_3.

Відповідно до довідки ЖБК № 171 «Слава» № 187 від 13 листопада 2014 року, ОСОБА_4 було повністю сплачено пай за виділену їй кооперативом квартиру в розмірі 4917,00 рублів (а.с. 32).

За адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також з 01 листопада 2011 року по 15 грудня 2008 року ОСОБА_4 (а.с. 34 – 36).

15 грудня 2008 року померла ОСОБА_4, що підтверджується дублікатом свідоцтва про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті ОСОБА_2 міського управління юстиції серії І-КИ № 592288 від 05 вересня 2014 року (а.с. 6).

Відповідно до виписки з протоколу засідання правління ЖСК – 171 «Слава» № 2 від 06 вересня 2014 року, ОСОБА_1 було прийнято до членів кооперативу замість її померлої матері ОСОБА_4 (а.с. 37).

Постановою державного нотаріус Першої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_8 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, яка складається з квартири АДРЕСА_5 після померлої 15 грудня 2008 року ОСОБА_4, оскільки з пред’явлених спадкоємцями документів та наданої довідки з Комунального підприємства Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації» № 6945 від 26 червня 2014 року вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі відсутні відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_5, а отже право власності на вищевказану квартиру не було оформлено спадкодавцем належним чином (а.с. 13).

Правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про власність», Законом України «Про кооперацію» та іншими підзаконними актами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов’язаних із діяльністю гаражно – будівельних кооперативів» № 5 від 28 червня 1991 року, судам підвідомчі справи, зокрема: за позовом дружини члена ГБК і членів його сімї, які брали участь у придбанні гаража (внесені паю), про визнання права власності на пай; за позовами спадкоємців членів ГБК про визнання права власності на гараж, про неправильність відмови в прийомі в члени кооперативу, про стягнення вартості спадкової частки в гаражі зі спадкоємця, прийнятого до кооперативу, про стягнення з кооперативу паю, а при повній сплаті спадкодавця пайового внеску вартості гаражного приміщення, якщо відповідно ніхто із спадкоємців не вступив до кооперативу і не розпорядився гаражем.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 19 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Згідно ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Згідно ч. 3 ст. 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово – будівельного (житлового) кооперативу стає її власником).

Судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що матір’ю позивача ОСОБА_4, як членом кооперативу було повністю сплачено пай за виділену їй кооперативну квартиру АДРЕСА_2 в розмірі 4917,00 рублів.

З наявних в матеріалах справи довідок Житлово – будівельного кооперативу № 171 «Слава», судом було встановлено, що кооператив, як власник будинку, в якому розташована спірна квартира, повністю визнає той факт, що померла ОСОБА_4 фактично набула права власності на виділену їй квартиру, сплативши пайовий внесок за неї.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 ЦК України надає вичерпний перелік складу спадщини, згідно з яким до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до роз’яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року, у разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається в наслідок смерті особи або оголошення її померлою Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місце відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у статтях 1261 – 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

В контексті спірних правовідносин, судом було встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є її діти: позивач та її рідний брат ОСОБА_3, який в свою чергу, відмовився від своєї частки в спадковому майні на користь ОСОБА_1

Керуючись принципами законності та справедливості, з огляду на те, що померла ОСОБА_4 фактично набула права власності на квартиру АДРЕСА_6, повністю сплативши за неї пайовий внесок, а також те, що позивач є єдиною спадкоємицею, з урахуванням відмови від спадкування ОСОБА_3 на користь останньої, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, треті особи, - ОСОБА_3, Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Житлово – будівельний кооператив № 171 «Слава», Комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне судові витрати, що складаються з судового збору, стягнути з ОСОБА_2 міської ради на користь ОСОБА_1 у сумі 2588,00 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 109, 169, 197, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, треті особи, - ОСОБА_3, Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Житлово – будівельний кооператив № 171 «Слава», Комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на кооперативну квартиру АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_4, яка померла 15 грудня 2008 року.

Судові витрати, що складаються з судового збору, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_2 міської ради на користь ОСОБА_1 у сумі 2588,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя : А.В. Брага