Справа № 201/347/15-ц

Провадження № 2/201/1053/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровськ

У складі:

головуючого-судді – Браги А.В.,

при секретарі – Громницькій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу № 201/347/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа – Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2015 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просила суд, з урахуванням уточнень, визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0282 га, розташовану у м.Дніпропетровську по вул. Гоголя, буд. 48 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що 26 травня 1981 року вона та її сестра ОСОБА_3 успадкували в рівних частках квартиру АДРЕСА_1. Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 травня 1981 року, посвідченим державним нотаріусом Першої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори. 25 жовтня 2001 року рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0282 гектарів, розташовану по вул. Гоголя, 48 у м. Дніпропетровську. У зв’язку з чим 16 листопада 2014 року вона отримала Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0282 га, по вул. Гоголя, буд. 48 у м. Дніпропетровську (№071790), код ДЗК 69095047. 15 березня 2012 року ОСОБА_3 померла. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом на майно сестри. Інших спадкоємців ані за законом, ані за заповітом немає. 18 жовтня 2014 року позивач звернулась до Першої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори з заявою про видачу на її ім’я свідоцтва про право на спадщину за законом - на земельну ділянку, що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Гоголя, 48. Через втрату оригіналу Державного акта на право приватної власності на землю, виданого 16 листопада 2001 року на ім’я ОСОБА_3 (№071790), позивач надала нотаріусу ксерокопію зазначеного документа. Постановою нотаріуса від 18 жовтня 2014 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (на земельну ділянку) та роз’яснено про можливість вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Позивач ніколи не відмовлялась від спадщини. На час відкриття спадщини постійно мешкала з сестрою по вул. Гоголя, буд. 48, що підтверджується її реєстрацією за вказаною адресою. Крім того, відповідно до довідки про спадкоємців, виданої квартальним комітетом № 7 Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради позивач та її сестра були зареєстровані, мешкали та вели сумісне господарство за адресою: АДРЕСА_2. З огляду на вищевикладене позивач звернулась до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Представник позивача в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позові та згідно доказів, наявних в матеріалах справи, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.

Представник Першої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, надав до суду клопотання в якому просив дану справу розглядати без участі представника нотаріальної контори.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв’язку з чим суд, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, передбачених ст. 157 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 26 травня 1981 року позивач та її сестра ОСОБА_3 успадкували в рівних частках квартиру АДРЕСА_3. Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 травня 1981 року, посвідченим державним нотаріусом Першої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_4 (а.с. 6).

25 жовтня 2001 року рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,0282 гектарів, розташована по вул. Гоголя, 48 у м. Дніпропетровську, у зв’язку з чим 16 листопада 2014 року ОСОБА_3 отримала Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0282 га, по вул. Гоголя, буд. 48, у м. Дніпропетровську №071790, код ДЗК 69095047 (а.с. 10).

15 березня 2012 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті ОСОБА_2 міського управління юстиції в Дніпропетровській області серії І-КИ №451207 від 16 березня 2012 року (а.с. 8).

В матеріалах справи наявна Довідка про спадкоємців від 24 березня 2014 року, видана головою квартального комітету № 7 Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, яка свідчить про те, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом на майно ОСОБА_3 (а.с. 11).

Також, з вищезазначеної довідки вбачається, що на час відкриття спадщини позивач та її сестра були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проживали разом, вели спільне господарство.

18 жовтня 2014 року позивач звернулась до Першої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори з заявою про видачу на її ім’я свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Гоголя, 48.

Через втрату оригіналу Державного акта на право приватної власності на землю, виданого 16 листопада 2001 року на ім’я ОСОБА_3 №071790, код ДЗК 69095047 позивач надала до нотаріальної контори ксерокопію зазначеного документа (а.с. 8).

В матеріалах справи наявна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 жовтня 2014 року, видана державним нотаріусом ОСОБА_5, якою було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки державному нотаріусу Першої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори не було пред’явлено правовстановлюючого документа на нерухоме майно (земельну ділянку), а тому вчинити нотаріальну дію, видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що знаходиться в Жовтневому районі АДРЕСА_4 нотаріус не має можливості (а.с. 9).

Правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України, та іншими підзаконними актами.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 ЦК України надає вичерпний перелік складу спадщини, згідно з яким до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається в наслідок смерті особи або оголошення її померлою Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місце відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1258 спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Нормою ст. 1299 ЦК України визначено, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Статтею 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

За змістом ст.ст. 34, 48, 66 Закону України «Про нотаріат» на підтвердження права на спадщину на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину, видача якого є одним із різновидів нотаріальних дій.

Згідно ст.ст. 49, 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що померла ОСОБА_3 була рідною сестрою позивача та проживала разом з нею до дня своєї смерті в квартирі АДРЕСА_5.

16 листопада 2014 року ОСОБА_3 було видано Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0282 га, по вул. Гоголя, буд. 48, у м.Дніпропетровську №071790, код ДЗК 69095047.

Відповідно до довідки про спадкоємців від 24 березня 2014 року, виданої головою квартального комітету № 7 Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3

З огляду на те, що судом було встановлено факт належності померлій ОСОБА_3 земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 48 та враховуючи, що позивач, як спадкоємець вчинила всі необхідні дії для прийняття спадщини після померлого, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне судові витрати, що складаються з судового збору, стягнути з ОСОБА_2 міської ради на користь ОСОБА_1 у сумі 291,77 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 109, 169, 197, 208, 209, 212-215, 223 – 233 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0282 га розташовану у м. Дніпропетровську по вул. Гоголя, буд. 48 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3.

Судові витрати, що складаються з судового збору, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_2 міської ради на користь ОСОБА_1 у сумі 291,77 гривень.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя : А.В. Брага