АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження №22-ц/796/9074/2015 Головуючий в 1 інстанції – Сербіна Н.Г.
Доповідач – Желепа О.В.
У Х В А Л А
15 червня 2015 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду м. Києва Желепа О.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Подільської у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Подільської у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії – відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження апеляційним судом встановлено, що при ухваленні оскарженого рішення судом першої інстанції не було здійснено розподіл судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 215 ЦПК України резолютивна частина рішення складається із зазначенням: висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року, резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 — 217 ЦПК, в тому числі і висновок суду про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено); розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК.
Відповідно до ч 1. п. 4. ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення може з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при вирішенні питання про повернення до суду першої інстанції справи, яка надійшла разом з апеляційною скаргою, для усунення недоліків у її оформленні апеляційні суди повинні враховувати, що перелік недоліків у оформленні справи, про які йдеться в статті 297 ЦПК як про підставу для повернення справи до суду першої інстанції з метою їх усунення, не є вичерпним.
В пунктах 10, 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», зазначено, що при подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об’єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.
У випадках об’єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад,зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
Пунктом 16 Пленуму, роз’яснено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п’ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов’язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п’ятою статті 216 ЦК).
Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що подаючи позовну заяву позивач просив зобов’язати відповідача надати йому ордер на квартиру № 31 по вул. Полковій в м. Києві.
При подачі позовну заяву позивачем сплачено судовий збір в розмір 243 грн. 60 коп. (а.с. 4).
09.04.2015 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати відповідача надати йому ордер на квартиру № 31 по вул. Полковій в м. Києві та визнати за позивачем право власності на зазначену квартиру.
Тобто, з урахуванням уточнених позовних вимог, в даному позові об’єднано вимоги майнового та немайнового характеру.
При цьому, в матеріалах справи відсутні дані про сплату судового збору за вимогою майнового характеру.
Матеріали справи свідчать про те, що позовна заява не залишалася без руху для доплати судового збору за вимогою майнового характеру.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції також не здійснив розподіл судових витрат.
Оскільки, судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження, а тому вважаю за необхідне повернути справу для ухвалення додаткового рішення, щодо розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 297 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИЛА:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Подільської у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії, повернути до Подільського районного суду м. Києва для ухвалення додаткового рішення.
Недоліки необхідно усунути протягом двадцяти днів з дня отримання справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: