Р І Ш Е Н Н Я

    Іменем     України

17 березня 2009 року                                                                                        м. Чернігів  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :

                                   головуючого - судді Хромець Н.С.     

                                   суддів - Горобець Т.В., Демченко Л.М.

                                   при секретарі  Вареник О.М.

з участю - позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Прилуцького міжрайонного прокурора на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Виконкому Прилуцької міської ради про визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В:

            У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у 1996 році він брав участь разом із своєю сім'єю у приватизації квартири АДРЕСА_2, але після розлучення йому на підставі рішення виконкому Прилуцької міської ради було надано  неприватизовану квартиру та видано ордер на вселення і у зв'язку з тим, що ним не в повному обсязі використано право на одноразову безоплатну приватизацію житла і нього є право на приватизацію житла у розмірі 15, 57 кв.м., він має намір доприватизувати спірну квартиру, проте виконком Прилуцької міської ради відмовив йому у цьому, посилаючись на те, що законодавством не визначено порядок доприватизації житла. Тому, зазначає позивач, він  змушений звернутися до суду з даним позовом.

          Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 листопада 2008 року позов задоволено.

          В апеляційній скарзі Прилуцький міжрайонний прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, апелянт вказує, що відповідно до ч.5 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. Зазначене також підтверджується Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність, згідно якого кожний громадянин, який приватизував займане ним житло безоплатно, з компенсацією чи доплатою, вважається таким, що використав право на безоплатне одержання житла від держави, а одержання нового житла у держави може здійснюватися на платній основі.

           Прилуцький міський голова надіслав на адресу апеляційного суду Чернігівської області заперечення на апеляційну скаргу прокурора за № 02-16/96 від 12.03.2009 р., де висловив незгоду з апеляційною скаргою прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд  вважає, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в  позові, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Апеляційний суд вважає, що не може бути врахована позиція Прилуцького міського голови про відхилення апеляційної скарги прокурора, виходячи з наступного. Як вбачається з листа № 012-10/Н-1207 від 13.05.2008 р. (а.с. 9), виконком Прилуцької міської ради відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про приватизацію займаної ним квартири з посиланням на те, що чинним законодавством  України можливість до приватизації житла не передбачена. Нормами ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, яка визначає повноваження міського голови,  міському голові не надане право одноособово змінювати чи скасовувати рішення колегіального органу.

              Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що представник відповідача визнав позов та з того, що загальна площа квартири АДРЕСА_1 знаходиться в межах норми, яка визначена Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду”, і якої не вистачає позивачу відповідно до норм житлової площі, що підлягає приватизації в повному обсязі, та, пославшись на ст. 328 ЦК та ст. 3, 5, 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, визнав за позивачем право власності на дану квартиру.

         Таке рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому воно не може бути визнане законним.

           Так, згідно з приписами ч.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Але, у випадку, коли визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права інших осіб, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжити судовий розгляд. Судом при розгляді даної справи порушено вказану вище норму процесуального закону та Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” і безпідставно прийнято визнання відповідачем позову.

         Судом достовірно встановлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1 у 1996 році брав участь у приватизації квартири АДРЕСА_2, загальною площею 31,3 кв.м., на сім'ю із чотирьох осіб.

           За змістом ст.ст. 4 і 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло лише один раз незалежно від того, приватизується воно безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою чи загальна площа квартири є меншою площі, яку ця сім'я має право безоплатно отримати, і наймачеві та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра. В останньому випадку право на повторну участь у приватизації не може виникнути і при набутті особою права користування житловою площею в іншому приміщенні.

              Житлові чеки, які громадяни мають право отримати в порядку компенсації за недостатню площу приватизованої квартири, можуть використовуватись для придбання частки майна державних підприємств та земельного фонду, а не для додаткової приватизації об'єктів державного житлового фонду, що чітко визначено ч.2 ст. 4 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”. Отже, посилання Прилуцького міського голови у запереченнях на апеляційну скаргу на п. 5 Положення про порядок використання житлових чеків для приватизації житла та частки майна державних підприємств, затвердженого наказом Фонду Державного майна України № 351/26 від 28.03.96 р., не може бути підставою для відхилення апеляційної скарги прокурора і залишення без змін рішення суду, яке суперечить вимогам Закону. Такий же висновок підтверджується п. 12 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 р. N 56, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним державне житло на умовах, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", один раз.

          Крім того, відповідно до приписів ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управління яких знаходиться державний житловий фонд. Передача житлових приміщень у власність громадян шляхом приватизації здійснюється з додержанням вимог Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 р. N 56. Отже, законом не передбачена можливість визнання права власності на житлове приміщення за особою, яка вважає себе такою, що має право на приватизацію, рішенням суду. Суд вправі лише вирішити питання про наявність у особи права на приватизацію чи відсутність такого, а у власність  житло передається у порядку, встановленому наведеними вище нормативними актами,  уповноваженими на те органами.

         Враховуючи зазначені вище обставини та норми закону, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вже скористався наданим йому правом на безоплатну приватизацію житла при приватизації квартири АДРЕСА_2, права на повторну приватизацію не має і для задоволення заявлених ним вимог про визнання права власності на квартиру із застосуванням ст. 328 ЦК України, яка взагалі не регулює правовідносини  щодо приватизації державного житлового фонду, правові підстави відсутні.

          Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 п.4 ч.1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, ч.5 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

         Апеляційну скаргу Прилуцького міжрайонного прокурора задовольнити.

         Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 листопада 2008 року скасувати.

         В задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Прилуцької міської ради про визнання права власності на квартиру відмовити.

         Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

         Головуючий:                                                Судді: