АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Єдиний унікальний номер справи: 668/7289/14-п
Провадження №
Справа № 33/791/231/14 Суддя 1-ї інстанції Званчук В.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 вересня 2014 року м. Херсон
Суддя апеляційного суду Херсонської області Черства Є.О., за участю прокурора Подоляк К.М., захисника-адвоката ОСОБА_1Р; ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 08 серпня 2014 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП,-
в с т а н о в и л а:
Вказаною постановою: ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, безробітну,
проживаючу за адресою: м. Херсон,
АДРЕСА_1
ідент. код: НОМЕР_1, -
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП із накладенням на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_3 працюючи начальником відділу, а з 01.05.2013 року головним спеціалістом відділу діловодства Херсонської міської ради, будучи, відповідно до п.п.«б» п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення вимог п.1 ст. 12 даного Закону, в строк до 01.04.2014 року не подала Декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2013 рік за формою, що додається до Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», внаслідок чого складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на незаконність та необґрунтованість постанови, оскільки: судом не дотримано вимог ст.ст. 245, 280, 283 КУпАП; при розгляді справи судом не з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; не зіставлено ознаки діяння з ознаками правопорушення; не досліджено та не надано аналізу суб’єктивній стороні діяння; відмовлено у витребуванні письмових доказів, що мають істотне значення для справи. Зазначає, що судом першої інстанції, крім вищенаведених підстав, не взято до уваги, що протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення відносно неї був складений прокурором прокуратури м. Херсона, однак він підписаний виконуючим обов’язки прокурора м. Херсона, що в свою чергу, є порушенням вимог ч.2 ст.256 КУпАП, згідно якої протокол підписується особою, яка безпосередньо його склала. Крім того, вказує, що під час дослідження обставин справи, судом не взято до уваги, що згідно розпорядження з 01 травня 2013 року її було переведено на посаду головного спеціаліста відділу діловодства Херсонської міської ради та 11 березня 2014 року звільнено із займаної посади, і таким чином, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» на неї покладається обов’язок подавати податкову декларацію за минулий рік протягом одного року після звільнення, а не до 01 квітня поточного року. Тому, на її думку, подана нею 15 квітня 2014 року декларація в межах однорічного строку. Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається, що судом першої інстанції не були з’ясовані строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ч.2 ст. 38 КУпАП, оскільки на день розгляду справи строк накладення адміністративного стягнення сплинув, що є ще однією з підстав для закриття провадження у справі. Просить скасувати постанову суду, провадження у справі закрити, у зв’язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, вислухавши пояснення ОСОБА_2, яка підтримала апеляційну скаргу і прохала її задовольнити, адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, яка висловила аналогічну думку, давши оцінку судовому рішенню першої інстанції; прокурора Подоляк К.М., який заперечував проти апеляційної скарги, прохав залишити її без задоволення як необґрунтовану, а судове рішення – залишити без зміни, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», суб’єкти декларування зобов’язані щорічно до 01 квітня подавати за місцем роботи (служби) Декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік.
Змінами до Закону, передбачено, що суб’єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають Декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Суб’єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи Декларацію за минулий рік за формою і в порядку, визначеними Законом.
Згідно роз’яснювального листа Міністерства юстиції України від 11 грудня 2013 року №19937-0-33-13/11, під неохопленим раніше поданими деклараціями періодом слід розуміти часовий проміжок, за який суб’єктами декларування декларація не подавалася в установленому Законом порядку, за місцем роботи. Отже, суб’єкт декларування, який звільнився в поточному році, подає за своїм останнім місцем роботи декларацію за період з 01 січня до дати звільнення із зазначенням дати її заповнення та протягом одного року за минулий рік за формою, яка встановлена Законом. Суб’єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають Декларацію у день звільнення, а тому їх необхідно завчасно інформувати про наявність згаданого обов’язку.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з пояснень ОСОБА_2 від 15 квітня 2014 року, що у зв’язку з її звільненням про необхідність подання Декларації її було повідомлено відділом кадрової роботи, про що також свідчить лист ознайомлення із змінами, внесеними до вищевказаного Закону від 05 березня 2014 року (а.с.6-8, 15). Крім того, причину не подання Декларації, ОСОБА_2 власноруч зазначила в поясненнях від 15 квітня 2014 року: «як брак часу та можливості». Отже, зазначене свідчить про те, що ОСОБА_2, як суб’єкт декларування, добре знала, розуміла та не заперечувала свого обов’язку подання Декларації, у встановленому Законом порядку.
Разом з тим, антикорупційний Закон встановлює конкретні правила для всіх суб’єктів декларування та має на увазі, що дата подання Декларації не може бути пізнішою за 31 березня. Лише ті, особи, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи Декларацію за минулий рік через перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку Декларацію за звітний рік до 31 грудня, а тому під жодну категорію громадян ОСОБА_2 не підпадає, а неправильне розуміння останньої дати подання Декларації та будь-які інші причини, не встановлені Законом, що призвели до несвоєчасного подання Декларації не звільняють її від вини у скоєнні корупційного адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 172-6 КУпАП.
Що стосується доводів апелянта про складання та підписання протоколу про вчинення нею адміністративного корупційного правопорушення прокурором з порушенням вимог ч.2 ст.256 КУпАП, то вони є безпідставними і не заслуговують на увагу.
За таких обставин, приходжу до висновку, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази, дав їм належну правову оцінку та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, за яке наклав, в межах санкції вказаної статті, адміністративне стягнення у виді штрафу, що відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.
Будь-яких порушень законодавства, зокрема і тих, на які посилається правопорушник в апеляційній скарзі, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, розгляді справи у суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено та спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду Херсонської області,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 08 серпня 2014 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП – залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Херсонської області ОСОБА_4