Справа № 22-ц-1229 2009 р. Головуючий 1 інстанції
Шестак О.І.
Категорія: поновлення
порушеного права
Доповідач: Овсяннікова А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«12» березня 2009 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Овсяннікової А.І.
суддів - Бурлака І.В., Коваленко І.П.
при секретарі - Ніколаєнко Ю.В., Черниш К.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові раді з участю третіх осіб: КП «Жилкомсервіс», виробничого житлового експлуатаційно-ремонтного підприємства Дзержинського району м. Харкова, департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міськради, управлінню містобудування та архітектури департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міськради, виконкому Харківської міської ради, Харківській міській раді, ТОВ «Харківреконструкція», інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова - про скасування рішення, знесення самочинно збудованої прибудови до житлового будинку; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У червні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконкому Дзержинської районної у м. Харкові ради, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з участю третіх осіб - ВЖРЕП Дзержинського району м. Харкова, ЗАТ «Харківреконструкція», ДАСК м. Харкова про скасування рішення виконкому та знесення самовільної будівлі.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.
З квітня 2001 року власницею квартири НОМЕР_1, яка розташована під його квартирою на першому поверсі, є ОСОБА_5
03 липня 2001 року рішенням виконкому Дзержинської районної в м. Харкові раді ОСОБА_5дозволено зробити до своєї квартири балкон розміром 7,80м х 1, 58м.
Таке рішення протирічить закону і безпосередньо порушує його права.
По суті ОСОБА_5дозволено зробити прибудову, а не балкон.
У зв'язку з цією прибудовою ОСОБА_5 самовільно захоплено 15, 6 м2 прибудинкової території; закрита вентиляційна віддушина підвалу; змінено архітектурний вид будинку; дах прибудови підходить до балкона та вікна його квартири, що створює погрози життю та здоров`ю членів його сім`ї та збереження майна; на даху прибудови збирається сміття, яке кидають з верхніх поверхів, що створює антисанітарію; створення додаткової пожеже небезпечності; зниження ринкової вартості квартири.
У лютому 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з самостійним позовом про знесення самочинної прибудови та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В позовній заяві підтримують підстави пред'явлення позову ОСОБА_1.
Також просять зобов'язати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 знести самочинну прибудову з приведенням земельної ділянки у попередній стан за їх рахунок; стягнути на користь ОСОБА_3 п'ять тисяч гривень по відшкодуванню моральної шкоди і п'ятсот гривень по відшкодуванню матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_2 - 1700 гривень по відшкодуванню моральної шкоди.
Представник відповідачів позов не визнала; пояснила, що ніяким чином не порушують права позивачів.
Представник виконкому Дзержинської райради м. Харкова проти позову заперечують; вважають, що ніяких порушень при прийнятті рішення про дозвіл на будівництво балкону з їх боку не було.
Представники КП «Жилкомсервіс», ВЖРЕП Дзержинського району м. Харкова проти позову також заперечували.
Представник департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міськради, управління містобудування та архітектури департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міськради; виконавчого комітету Харківської міськради; Харківської міської ради - просила справу розглянути у відповідності до вимог закону.
Представники ТОВ «Харківреконструкція» та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова в судове засідання не з`явились.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції, де вони будуть ставити питання про відповідність прибудови будівельним нормам та правилам, посилаючись на те, що судом безпідставно не прийнято до уваги їх доводи та заперечення.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції апелянти уточнили свої вимоги і просили скасувати рішення і постановити нове про задоволення їх позову.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають в квартирі АДРЕСА_2; в квартирі АДРЕСА_1 проживають позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2
Рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної ради у м. Харкові № 121/7 від 03 липня 2001 року ОСОБА_5надано дозвіл на улаштування балкону розміром 7,80м х 1,5м до своєї квартири.
Відмовляючи позивачам у скасуванні цього рішення суду першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що це рішення не протирічить вимогам діючого законодавства і не порушує прав позивачів.
Комісією райвиконкому разом з представниками ВЖРЕП, враховуючи заперечення ОСОБА_1, було обстежено місце передбаченого улаштування балкону і за наявності проектної документації прийнято таке рішення (т. 1 а. с. 6).
Яким чином будування такого балкону зачіпає інтереси позивачів ними відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України ніяких доказів не надано.
Дозвіл на будівництво балкону надано ОСОБА_5 і яке відношення до цього має ОСОБА_4 позивачами зовсім не вказано.
Законне і обґрунтоване рішення суду і в частині відмови позивачам у зносі самовільної прибудови.
Заявляючи такий позов позивачі посилаються на вимоги ст. 376 ЦК України, яка не має відношення до них. Позовні вимоги про знос будівлі на підставі цих вимог закону мають право заявити тільки відповідній орган державної влади або орган місцевого самоврядування.
Отже, рішення суду про відмову у задоволенні позову з цих підстав відповідає вище вказаним вимогам закону.
Що стосується рішення суду про відмову у задоволенні позову про знос будівлі, заявленого на підставі вимог ст. 15, 16 ЦК України, то воно також постановлено з дотриманням вимог матеріального права.
Судом першої інстанції ретельно перевірялись доводи та заперечення позивачів і їм надана відповідна оцінка.
Посилання позивачів, що шифер, яким вкрито прибудову, негативно впливає на стан їх здоров`я та екологію - свого підтвердження не знайшли; будь-яких висновків компетентних органів на таку наявність впливу позивачами не надано.
Відповідачі на свій розсуд замінили покриття з шиферного на металочерепицю.
Для з`ясування доводів позивачів стосовно зниження вартості їх квартири у зв'язку з такою прибудовою по справі призначалась за клопотанням позивачів експертиза, однак проведена не була у зв'язку з її несплатою.
Факт зміни архітектури будинку та самовільного захоплення земельної ділянки пл. 15,6м2; несплату, на їх думку, відповідних податків, не може свідчити про порушення прав позивачів.
Безпідставне посилання апелянта і на невідповідність робочого проекту перекладки газового вводу до жилого будинку вимогам закону, які регулюють їх перекладку (т. 4 а. с. 195-202).
Робочий проект розроблено спеціалізованою організацією, яка має відповідну ліцензію. До того ж державним підприємством «Східний експертно-технічний центр» проведено експертизу цього проекту і визначено, що такий проект відповідає вимогам нормативно-правових актів з охорони праці (т. 4 а. с. 203-205).
Що стосується пояснень позивачів на незаконність використання автономного опалювального газового котла відповідачами, то вони також не приймаються судовою колегією, оскільки це питання вже було предметом розгляду у суді і рішенням суду від 31 серпня 2004 року, залишеним без змін апеляційною інстанцією. 17.05.2005 року, встановлення такого котла та його використання визнано законним і в його демонтажу відмовлено (т. 3 а. с. 271).
Інші доводи позивачів: дах прибудови створює незручності та загрозу їх життю та збереженню майна; виникла антисанітарія та підвищилась пожеженебезпечність - також були предметом дослідження у суді і свого підтвердження не знайшли.
Будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів позивачами не надано.
Відповідає вимогам ст. 1166 ЦК України рішення суду і в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди.
Заявляючи вимоги про стягнення з відповідачів 500 гривень майнової шкоди позивачі вказують, що ОСОБА_3 21.12.2005 року перебував на лікуванні в 30-й лікарні, куди згідно прибуткового ордеру вніс 500 гривень.
Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що будь-яких доказів наявності причинного зв'язку між знаходженням ОСОБА_3 в лікарні та збудованою відповідачами прибудовою - не представлено.
Рішення суду в частині відмови ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у відшкодуванні моральної шкоди також постановлено з дотриманням вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України та п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року з наступними змінами, оскільки доказів причинення позивачам моральної шкоди не надано.
Отже, рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303; 304; 307 ч. 1 п. 1; 308; 313; 315; 317; 319; 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2008 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
Вірно: суддя -