Справа № 2-225\2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М ' Я М У К Р А І Н И
19 березня 2009 року Керченський міський суд в складі:
Головуючого судді: В.І. Шкуліпа
При секретарі: Н.В. Чернишової
За участю адвоката: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна та визнання права власності
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася в міскьсуд з позовом про встановлення факту проживання однією родиною з ОСОБА_3, та визнання права власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що з грудня 1975 року по травень 1991 року вона полягала в юридичному шлюбі с ОСОБА_3 В 1993 році вони помирилися та стали проживати однією родиною в квартирі АДРЕСА_2. Вони вели сумісне господарство. З відповідачем уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 для дочки, яку ОСОБА_3 визнав своєю. Всі питання по домашньому побуту вирішували разом. Квартиру № 54 придбали на загальні сумісні кошти, та в подальшому домовилися переоформити квартиру на дочку. 08 березня 2005 року ОСОБА_3 пішов з родини, причину по пояснив, через два місяці прийшов за речами. В подальшому вона зрозуміла, що відповідач ухиляється від зустрічей та не бажає оформляти вищевказану квартиру на дочку. В травні 2005 року їй стало відомо про те, що відповідач відчужує квартиру АДРЕСА_1, у зв’язку з цим вона звернулася до суду з даним позовом. Вважає, що на сумісні кошти вони придбали спірну квартиру, тому вона має право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1.
Відповідач до суду не з’явився, надав свої заперечення (арк.спр. 54), його представники з позовом ОСОБА_2 не погодилися, пояснивши, що з моменту розірвання шлюбу відповідач з позивачем не проживав, загальним побутом не пов’язаний. Вважають, що лист з судна РТМС „Пантікапей” адресований ОСОБА_2 не може служити підставою для доказу існування сімейних відносин, так як лист був написаний для її дочки. Розписки, які написані їм 24 березня 2005 року про сумісне проживання з ОСОБА_2, він пояснює тільки тим, що був введений в оману, та не бажав між ними конфліктів, він не бажав оформляти квартиру АДРЕСА_1 на дочку, так як іншого житла не має.
Крім цього, до 2005 року він не міг проживати однією родиною з позивачем, так як був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ЖБК № 26 від 06 листопада 2008 року, також тривалий час полягає в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4
Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши документи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, по наступних підставах.
Згідно ч. 4 ст. 386 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Судом встановлене, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 полягали в юридичному шлюбі в період з грудня 1975 року по травень 1991 року. Після розірвання шлюбу сторони помирилися та стали проживати однією родиною в квартирі АДРЕСА_2, вели сумісне господарство. ОСОБА_3 часто знаходився в закордонному плаванні. З березня 2005 року вони припинили шлюбні відносини, так як ОСОБА_3 пішов проживати з іншою жінкою – ОСОБА_4
Знаходячись в закордонному плаванні, ОСОБА_3 залишав довіреності на ОСОБА_2 Так, 31 липня 2003 року оформив доручення на ОСОБА_2 з правом оформлення документів учасника бойових дій в Керченському міськвоєнкоматі, 31 липня 2003 року – на отримання заробітної плати в ППП „Південрибпошук”, де в даних розписках вказував своє місце проживання – квартира АДРЕСА_2 Довіреністю від 21.01.2004 року ОСОБА_3 доручив позивачу представляти його інтереси в Господарському суді АР Криму. З розписки від 24 березня 2005 року випливає, що ОСОБА_3 зобов’язується повернути борг одну тисячу грн. ОСОБА_2, який створився за період сумісного проживання в період з 1993 року по 08 березня 2005 року. Всі розписки написані особисто ОСОБА_2, в здоровому розумі, без будь-якого впливу зовні. Не можуть бути прийняти судом до уваги заперечення ОСОБА_3 про те, що нібито він був введений в оману позивачем, дані обставини не знайшли в суді свого підтвердження.
З тексту розписок випливає, що ОСОБА_2 підтримували шлюбні відносини, проживали в АДРЕСА_2, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, суд бере їх до уваги, як одно з доказів вимог позивача, а також лист, адресований відповідачу 19.12.2003 року.
08 червня 2000 року ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_1 (арк.спр. 5), в яку вселилися квартиронаймачі родина ОСОБА_5, вони сплачували квартирну платню, проживали постійно в однокімнатній квартирі в період з жовтня 2000 року по березень 2005 року, в ОСОБА_2 з дочкою проживали в квартирі АДРЕСА_2 Ці обставини підтверджуються письмовими поясненнями гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (арк.спр. 75, 76), з якими суд повністю погоджується.
Вище вказані обставини в суді підтвердили допитані свідки з боку позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, пояснення яких суд бере до уваги, як докази у справі. К поясненням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 суд ставиться критично, так як вони не послідовні, не обґрунтовані.
ОСОБА_2 працювала на двох роботах, про що в справі є довідки про її заробіток (арк.спр. 49-51). З квитанцій, наданих суду, випливає, що квартира АДРЕСА_1 постійно оплачувалася позивачем.
Суд вважає, що згідно ст. 370 ЦК України позивач, як співвласник, має право на виділ їй в натурі частки майна, яке є загальною спільною власністю, тобто на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1.
Підлягають стягненню затрати на сплату юридичних послуг, наданих позивачу, та судові затрати, які сплачені ОСОБА_2
Позивач згідно ст. 60 ЦПК України надала судові доказів в обґрунтування заявлених вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 368 – 372 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В:
Встановити факт проживання однією родиною ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 1993 року по 08 березня 2005 року, без шлюбу, та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір – 143,80 грн., затрати на сплату послуг на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн., на затрати на сплату послуг адвоката – 950 грн., а разом – 1123,80 грн.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АР Криму в місті Феодосії через Керченський міський суд. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня оголошення рішення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: В. І. Шкуліпа