Справа №2-92/2008 p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 травня 2008 року              Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді  Могили А. Б

     з участю секретаря                                                       Пилипонюк К. С.

представника позивача                                                    ОСОБА_1

представника відповідача -

Заберезької сільської ради     ОСОБА_2

представника третьої особи

на стороні відповідача                                                       ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.  Богородчани справу за позовом ОСОБА_4 до Заберезької сільської ради,  ОСОБА_3,  третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання незаконними рішень сесії сільської ради від 05.03.2007 року №№ 223-12,  224-12,  від 24.12.2007 року № 282-14 та від 31.03.1995 року в частині вилучення земельних ділянок в ОСОБА_6. ,  -

встановив:

ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до Заберезької сільської ради,  ОСОБА_3.,  третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання незаконними рішень сесії сільської ради від 05.03.2007 року №№ 223-12,  224-12,  від 24.12.2007 року № 282-14 та від 31.03.1995 року в частині вилучення земельних ділянок у ОСОБА_6. .

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив,  що рішення від 05.03.2007 року №№ 223-12,  224-12,  від 24.12.2007 року № 282-14 сесія Заберезької сільської ради приймала з врахуванням свого рішення від 31.03.1995 року про поділ земельних ділянок між ОСОБА_6  та ОСОБА_3 Заяви з боку позивачки про надання їй у користування спірних земельних ділянок чи їх частини на момент прийняття рішень до сільської ради не надходили. З такою заявою позивачки звернулася тільки в листопаді 2007 року,  на яку їй надіслано відповідь від 03.12.2007 року № 97/2-13. Під час з'ясування сільською радою того,  кому належали до 1995 року спірні земельні ділянки,  достеменно встановити це не вдалося,  оскільки документів про надання їх користування позивачці,  ОСОБА_6  чи ОСОБА_3 немає. Записи погосподарських книг містять тільки дані про загальний обсяг земельних ділянок,  що в користуванні чи власності жителів села. Приймаючи рішення в 1995 році,  Заберезька сільська рада,  напевно,  виходила з того,  що спірні земельні ділянки були в користуванні ОСОБА_6  Вважає рішення від 05.03.2007 року №№ 223-12,  224-12,  від 24.12.2007 року № 282-14 правомірними. Просив у позові відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3. в судовому засіданні позов не визнала та пояснила,  що в шлюбі з ОСОБА_6  перебувала з 1973 року. У 80 роках вони з чоловіком купили в ОСОБА_7 хату і город біля неї,  розміром 0, 08 га. При цьому жодних документів не оформляли. На початку 90 років їм надали земельну ділянку розміром 0,  33 га,  якою вони постійно користувалися. Зазначені земельні ділянки ніколи не були в користуванні позивачки,  вона мала свою земельну ділянку. Інколи позивачка допомагала сину -ОСОБА_6  - обробляти спірні земельні ділянки. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6  сам обробляв спірні земельні ділянки. Те,  що він не хотів допомоги в користуванні земельними ділянками,  не свідчить,  що вони належали тільки йому чи позивачці. В 1990 році вони з ОСОБА_6  добровільно розділили спільно нажите майно,  про що було винесено судове рішення. Вважає,  що рішення сільської ради від 31.03.1995 року про

поділ земельних ділянок є законним,  оскільки після розірвання шлюбу в судовому порядку,  вона змушена була якимось чином утримувати дітей. В 2007 році Заберезька сільська рада приймала всі рішення на підставі рішення від 31.03.1995 року,  які також вважає законними. Просила в позові відмовити.

Як представник третьої особи на стороні відповідача,  ОСОБА_3 в суді дала аналогічні пояснення.

Позивачка свої позовні вимоги в збільшеному вигляді підтримала та пояснила,  що її син - ОСОБА_6  - проживав у шлюбі з ОСОБА_3 В 1994 році вони розірвали шлюб та почали проживати порізно. З того часу ОСОБА_6  допомагав їй обробляти земельну ділянку,  розміром 0, 33 га. Зазначена земельна ділянка належала її родичам,  господарство яких було закрито в 1982 році,  після чого вона продовжила користуватися земельною ділянкою. Після смерті в 2001 році сина,  вона й надалі обробляла свою земельну ділянку,  розміром 0, 33 га. ОСОБА_3 намагалася чинити їй перешкоди в цьому - переорювала її земельну ділянку. Про те,  що рішенням від 31.03.1995 року Заберезька сільська рада фактично поділила між ОСОБА_6  та ОСОБА_3. і її земельну ділянку,  вона дізналася тільки в 2007 році,  коли ОСОБА_3 почала робити обміри земельних ділянок.

Представник позивача просив позов ОСОБА_4 в зміненому вигляді задовольнити зазначивши,  що при прийнятті Заберезькою сільською радою рішення від 31.03.1995 року допущено порушення вимог Земельного кодексу України,  що діяв на той час,  зокрема,  спірні земельні ділянки у ОСОБА_6.  вилучено без його письмової згоди. Земельні ділянки у власності подружжя ОСОБА_6.  та ОСОБА_3 не перебували,  а тому не могли бути предметом поділу,  а факт розірвання шлюбу та проживання дітей з ОСОБА_3. - його підставою. Оскільки рішення Заберезької сільської ради від 31.03.1995 року було підставою для прийняття сільськоюрадою рішень від 05.03.2007 року №№ 223-12,  224-12,  від 24.12.2007 року № 282-14,  то їх також слід визнати незаконними.

Заслухавши пояснення позивача,  його представника,  представника відповідача та представника третьої особи,  свідків,  дослідивши письмові докази по справі,  суд приходить до висновку,  що позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено,  що рішенням Заберезької сільської ради від 31.03.1995 року поділено земельні ділянки,  які належали подружжю ОСОБА_6 та ОСОБА_3,  надавши йому 1/6 частину від всієї присадибної ділянки,  а решту - ОСОБА_3.: біля житлового будинку - 0,  23 га,  на байдаку - 0, 14 га,  на ділянці,  де здійснювалася перебудова,  - 0,  33 га.

Відповідно до  ст.  29 ч. 1 Земельного кодексу України,  прийнятого 18.12.1992 року,  припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача проводиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

Доказів,  які б підтверджували,  що ОСОБА_6  звертався до Заберезької сільської ради про вилучення в нього земельних ділянок чи їх частини,  суду не представлено. З пояснень позивача та свідків ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_7  вбачається,  що спірними земельними ділянками користувалися позивачка,  ОСОБА_6  Не заперечила даний факт і свідок ОСОБА_10.

Судом встановлено,  що після прийняття Заберезькою сільською радою рішення від 31.03.1995 року і до 2001 року ОСОБА_6 ,  разом з позивачкою,  й надалі користувався спірними земельними ділянками - обробляв їх. Зазначені обставини підтверджується поясненнями вказаних свідків та свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10.  Свідок ОСОБА_12 не заперечила той факт,  що протягом 1995 - 2001 років ОСОБА_6  продовжував обробляти спірні земельні ділянки.

Після смерті ОСОБА_6, як вбачається з пояснень позивачки та свідка ОСОБА_10 , позивачка продовжує обробляти спірні земельні ділянки. Користується ними й ОСОБА_3

Суд не бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_13.  та ОСОБА_14 ,  оскільки обставини,  при яких відбувався в 1995 році поділ між ОСОБА_6  та ОСОБА_3. земельних ділянок,  не відомі,  а їх пояснення ґрунтувалися на припущеннях.

Суду не представлено доказів,  які б свідчили про встановлення меж спірних земельних ділянок в натурі (на місцевості) між користувачами після прийняття Заберезькою сільською радою рішення від 31.03.1995 року,  як це встановлено  ст.  19 Земельного кодексу України (1992 року).

В  ст.  27 ч. 1 Земельного кодексу України (1992 року) наведено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною. Розірвання шлюбу між ОСОБА_6  та ОСОБА_3. й залишення проживання їх дітей з матір'ю,  як це зазначено в рішенні Заберезької сільської ради від 31.03.1995 року,  не є підставою для припинення в 1995 році ОСОБА_6  права користування частиною земельних ділянок.

Враховуючи наведене,  суд вважає,  що прийняття Заберезькою сільською радою рішення від 31.03.1995 року про поділ земельних ділянок між ОСОБА_6  та ОСОБА_3 відбулося з порушенням норм Земельного кодексу України (1992 року),  а тому підлягає скасуванню. У зв'язку з цим слід скасувати й рішення Заберезької сільської ради від 05.03.2007 року №№ 223-12,  224-12,  від 24.12.2007 року № 282-14.

Оскільки позивач не знала,  що рішенням Заберезької сільської ради від 31.03.1995 року вирішено долю земельних ділянок,  якими вона користується і на які претендує,  то пропущений нею строк звернення до суду слід поновити.

На підставі  ст.  ст.  19,  27,  29,  31,  103 ЗК України та керуючись  ст.  ст.  213,  215,  218 ЦПК України,  суд,  -

вирішив:

Поновити ОСОБА_4 строк звернення до суду.

Позов задовольнити. Визнати нечинними та скасувати рішення сесії Заберезької сільської ради від 31.03.1995 року в частині вилучення земельних ділянок в ОСОБА_6 та рішення від 05.03.2007 року №№ 223-12,  224-12,  від 24.12.2007 року № 282-14.   "

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо таку заяву не було подано. В разі подання заяви про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана в строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяви про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Богородчанський районний суд.