Справа № 682/2996/14-а

Провадження № 2-а/682/107/2014

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2014 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Тончук Р.І.

при секретарі Придачук Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора з АП ВДАІ з обслуговування м. Славути та Славутського району ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

постановою інспектора з АП ВДАІ з обслуговування м. Славути Славутського району ОСОБА_2 від 31.08.2014 року на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 510 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 3 КУАП. В постанові зазначається, що позивач 29.08.2014 року, керуючи транспортним засобом, порушив правила зупинки, а саме, залишив транспортний засіб на проїзній частині дороги, створивши перешкоду дорожньому руху та загрожуючи безпеці такого руху.

Вважаючи постанову незаконною, ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про її скасування, посилаючись на те, що перешкод дорожньому руху він не створював, припаркував автомобіль біля міськвиконкому, де вже були припарковані інші автомобілі у два ряди, а тому він змушений був припаркуватись у третій ряд. Загрози безпеці дорожнього руху не було, а тому, на його думку, відсутня подія вказаного інспектором ДАІ правопорушення. Просив скасувати постанову та звільнити його від адмі- ністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просить звільнити його від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням,оскільки він раніше правопорушень не вчиняв, припаркувався на проїзній частині вимушено, оскільки запізнювався на сесію міської ради, а вільного місця для паркування автомобіля не було. Крім того, вважає неправильною дорожню розмітку.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з”явився у зв”язку з перебуванням на учбовій сесії, але надав суду письмові заперечення на позов, у яких вказує на те, 29.08.2014 року у чергову частину РВВС надійшло повідомлення про факт порушення позивачем ПДР. Виїхавши на місце події, побачив, що автомобіль позивача стоїть на проїзній частині вулиці біля міськвиконкому, чим порушено п. 15.15. ПДР. Відповідачем також надано письмові пояснення правопорушника та очевидця адміністративного правопорушення, а також фотофіксуючі знімки..

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення,передбаченого ст. . 122 ч. 3 КУАП ,стверджується протоколом від 31.08.2014 року з письмовими поясненнями правопорушниками, у яких він вказував на паркування свого автомобіля в третій ряд, відібраними у нього відповідачем окремими письмовими поясненнями від 31.08.2014 року, у яких він визнавав, що припаркував свій автомобіль на проїзній частині вулиці біля міської ради, оскільки поспішав на сесію, а вільного місця на площі перед приміщенням міської ради не було. Згодом його повідомили про необхідність забрати автомобіль, який перешкоджає руху інших транспортних засобів. З письмових пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що автомобіль позивача марки “Хюндай”, держномер ВХ 7280 ВЕ 29.08.2014 року близько 10 год 30хв.був припаркований на проїзній частині вулиці біля міської ради, чим перешкоджав руху транспортних засобів, водій автобуса змушений був вжити заходів для недопущення наїзду на автомобіль позивача. Саме у зв”язку з цим він повідомив про факт порушення ПДР працівників ВДАІ. Факт порушення позивачем ПДР України стверджується також наданими відповідачем фотознімками, що були зроблені на місці події, з яких вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 стоїть на проїзній частині вулиці Соборності, де є чітка розмітка.

Адміністративне стягнення накладене на позивача у мінімальному розмірі, передбаченогому санкцією ст. 122 ч. 3 КУАП, отже, підстав вважати, що при накладенні адміністративного стягнення не була врахована особа правопорушника та обставини, що пом”ягшують його відповідальність, немає. Підстави вважати правопорушення малозначним відсутні, оскільки ним створюється перешкода дорожньому руху та загроза безпеці такого руху. Склад правопорушення, передбаченого ст..122 ч. 3 КУАП є незалежно від настання реальних негативних наслідків.

Звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУАП є правом, а не обов”язком органу(особи), уповноваженої вирішувати справу, а тому незастосування цієї норми закону не свідчить про незаконність постанови.

Керуючись ст. 9,11,14,159-163 КАС України, ст.ст. 287-293 КУАП, суд

постановив:

ОСОБА_1 в позові до до інспектора з АП ВДАІ з обслуговування м. Славути та Славутського району ОСОБА_2 про скасування постанови від 31.08.2014 року про накладення адміністративного стягнення 510 грн. штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ст.. 122 ч. 3 КУАП, звільнення його від адміністративної відповідальності на підставі ст.. 22 КУАП, відмовити.

Постанова остаточна , оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: