РІШЕННЯ іменем України
справа номер 2-532/2006р., 2-38/2007р.
09 січня 2007 року Славутицький міський суд Київської області у складі:
головуючої Малишенко Т.О. при секретарі Журавській Л.Ф.
за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача Стужної В.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства „ЧОРНОБИЛЬСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ" - про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція» про відшкодування моральної шкоди.
Як на попередньому судовому засіданні, так і в судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, просила їх задовольнити. Позивач посилається на те, що вона працювала на ДСП „ЧАЕС" і за медичним висновком була відсторонена від роботи в особливо тяжких умовах. В період, коли вона перебувала на обстеженні, її було переведено на іншу роботу із значним зменшенням заробітної плати, що спричинило їй моральну шкоду, у зв'язку з чим погіршився стан здоров'я. Після присвоєння першої групи інвалідності позивачка була звільнена з роботи і з нею не був проведений розрахунок по заробітній платі, а також неправильно був оплачений лікарняний лист внаслідок незаконного переведення. З приводу вищевказаних обставин позивачка звернулася до суду і судові розгляди тяглися до 2006 року, що відбивалося на стані її здоров'я, потягло за собою додаткові хвилювання, нервове напруження, а також стало причиною того, що вона відсторонювалась від лікування. Розмір спричиненої моральної шкоди позивач оцінила у 50 000 гривень і просила суд стягнути цю суму з відповідача.
Представники відповідача ГАРНАГА П.А., СТУЖНА В.М. як на попередньому судовому засіданні, так і під час судового розгляду позовні вимоги не визнали. Посилаються на те, що позивач дізналась про
2
переведення її на іншу роботу та звільнення з роботи в 2001 році, що підтверджується її позовною заявою від 10.09.2003 року. Рішення Славутицького міського суду від 16.10.2003 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДСП „ЧАЕС" про визнання наказу про переведення на іншу роботу недійсним, зміну наказу про звільнення з роботи та стягнення заробітної плати набрало законної сили 23.12.2003 року. Тобто з моменту звільнення позивача з роботи в 2001 році і до моменту звернення до суду з дійсною позовною заявою про відшкодування моральної шкоди пройшло п'ять років і позивачем без поважних причин пропущено тримісячний строк позовної давності. Крім того, позивач не вказує конкретних доказів спричинення моральної шкоди, причинно-слідчого зв'язку між винними діями ДСП „ЧАЕС" і наслідками, які наступили у позивача, не обґрунтувала розмір моральної шкоди у відповідності до діючого законодавства. Крім того, представник відповідача СТУЖНА В.М. просила звернути увагу на те, що згідно рішення Славутицького міського суду про стягнення з ДСП „ЧАЕС" на користь позивача 3990,95 грн. середнього заробітку за час незаконного переведення на іншу нижче оплачувану роботу та 5844,93 гри. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 9835,88 грн., ДСП „ЧАЕС" платіжним дорученням перерахувало на користь позивача 9835,88 грн. В подальшому рішенням Верховного суду України від 06.04.2006 року були скасовані рішення Славутицького міського суду від 16.10.2003 року "а ухвала апеляційного суду Київської області від 23.12.2003 року в частині стягнення на користь позивача 5844,93 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Тобто позивач безпідставно отримала від ДСП „ЧАЕС" суму 5844,93 грн. Просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з урахуванням пропуску строку позовної давності та недоведеності факту спричинення моральної шкоди.
В судовому засіданні встановлено, що позивач працювала на ДСП "ЧАЕС" ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14.10.11991 року, звідки була звільнена на підставі довідки МСЕК КИО-1 НОМЕР_1, згідно якої вона була визнана непрацездатною.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 16.10.2003 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ДСП „ЧАЕС" про визнання наказу про переведення на іншу роботу, стягнення 11000 грн. компенсаційних виплат по тимчасовій непрацездатності та по заробітній платі, зміну дати та формулювання наказу про звільнення з роботи. Даним рішенням наказ НОМЕР_2 про переведення позивача з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 терміном на 1 рік визнано неправомірним та зобов'язано ДСП „ЧАЕС" видати наказ, яким скасувати його та внести відповідні зміни до трудової книжки. А також стягнуто на користь ОСОБА_1 3990,95 грн. середнього заробітку за час незаконного переведення на іншу нижче оплачувану роботу та 5844,93 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 9835,88 гри.
Рішенням колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 06.04.2006 року скасовано рішення Славутицького міського суду Київської області від 16.10.2003 року та ухвала апеляційного суду Київської області від 23.12.2003 року в частині стягнення на користь позивача 5844,93 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і відмовлено в цій частині.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовна заява позивачки не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.233 КЗпП України, до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності.
Згідно п.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в задоволенні позову.
У відповідності до ст.10,60 ЦПК України, доказування обставин, на які сторони посилаються в підтвердження чи спростування позовних вимог, покладається на них. Позивач не довела в судовому засіданні будь-якими переконливими доказами факт спричинення їй відповідачем моральної шкоди, не навела доказів наявності причинно-слідчого зв'язку між винними діями ДСП „ЧАЕС" і наслідками, які у неї наступили, а також не обґрунтувала розмір моральної шкоди. Крім того позивач не надала до суду доказів поважності пропуску строку позовної давності.
Відповідно до ст.88 ЦПК України в разі відмови в задоволенні позовних вимог судові витрати стягуються з позивача.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст. ст.10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «ЧОРНОБИЛЬСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ - про відшкодування моральної шкоди -відмовити.
4
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 2:0-ти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя