Справа № 183/2465/15

Провадження № 2/183/1895/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді – Майної Г. Є.,

за участю секретаря – Данильченко Т. В.,

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковську Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить збільшити розмір аліментів, утримуваних з відповідача за рішенням суду на її користь з 1/6 до 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з дня пред’явлення позову тобто з 22 квітня 2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду від 13 вересня 2012 року у справі № 0427/3589/12 ОСОБА_2 виплачує на її користь аліменти у розмірі 1/6 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 03 травня 2012 року.

На момент ухвалення рішення її онук та син відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 був неповнолітнім, тому позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання матері у розмірі 1/6 частки зі всіх видів його заробітку (доходу).

Зазначила, що їй виповнилось 65 років, тому вона непрацездатна та знаходиться на пенсійному забезпеченні, розмір якого становить 1 072 грн. та якого не вистачає на проживання, оскільки на сьогоднішній день вона має на утриманні непрацездатного чоловіка – ОСОБА_4, який з 28 березня 2012 року визнаний інвалідом ІІ групи загального захворювання і він не може працювати.

11 вересня 2006 року позивач отримала травму у вигляді перелому шийки правого стегна, через що у неї вкорочена нога на 3,5 см та вона вимушена пересуватись за допомогою милиці. Окрім того, в 2011 році вона травмувала ліву кисть, в результаті чого вона не може вільно розправляти руку. Все життя вона хворіє на гастрит.

На її лікування та лікування чоловіка позивач витрачає приблизно 2 000 грн. на місяць, що ставить її у скрутне матеріальне становище.

Враховуючи наведене, а також зважаючи, що відповідач неповнолітніх дітей на утриманні не має та неофіційно працює і його заробітна плата складає 1 600 грн. на місяць, позивач, на підставі ст. 202, 203 СК України, просить суд збільшити розмір утримуваних аліментів.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові. Вказала, що відповідач неналежно виконує рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2012 року, оскільки сплачує аліменти на її утримання не у повному обсязі, а саме надає їй 100 грн. щомісячно, що не відповідає розміру присуджених аліментів. Зазначила, що відповідач, на даний час, неофіційно працює на двох роботах. Пояснила, що має ще одного сина, але він не може їй матеріально допомагати.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, мотивуючи свою позицію тим, що він виховувався дідом та бабусею, мати не займалась його вихованням, його рідний батько сплачував йому аліменти постійно. Зазначив, що він має мінливий дохід, "підробляє приватним заробітком", тому виплачує матері 100 грн. аліментів щомісячно. Вважає, що молодший син позивача також має надавати матеріальну допомогу матері, оскільки він працює. В письмових запереченнях на позов та судових дебатах просив скасувати стягнення з нього аліментів на утримання позивача взагалі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні письмові докази, приходить до висновку про залишення позову без задоволення, виходячи з наступних встановлених в судовому засіданні обставин.

13 вересня 2012 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі № 0427/3589/12, яким з ОСОБА_2 на користь його матері ОСОБА_1 стягнуті аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 03 травня 2012 року (а.с. 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд враховує, що зазначені позивачем в обґрунтування позову обставини щодо її непрацездатності, утримання нею чоловіка - ОСОБА_4, який є інвалідом ІІ групи, а також те, що позивач отримала 11 вересня 2006 року травму у вигляді перелому шийки правого стегна, через що у неї вкорочена нога на 3,5 см та в 2011 році – травму лівої кисті, на момент ухвалення Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області рішення 13 вересня 2012 року були ним враховані.

Також, позивач зазначає підставою для збільшення розміру аліментів на її утримання те, що з відповідача припинено стягнення аліментів на утримання його сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки останній досяг повноліття, що, на думку позивача, свідчить про зміну матеріального стану відповідача.

Враховуючи цю обставину, суд приймає також до уваги і те, що на час ухвалення рішення судом 13 вересня 2012 року відповідач працював на посаді начальника варти ППЧ-48 ГТУ МНС у Дніпропетровській області, його середньомісячна заробітна плата складала 2 960 грн. На теперішній час позивач не працює.

Дослідивши в судовому засіданні трудову книжку ОСОБА_2 НОМЕР_1, дата заповнення книжки 20 червня 1986 року, судом встановлено, що 01 серпня 2013 року відповідач звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку із скороченням штату працівників), з 01 вересня 2013 року по 27 серпня 2014 року йому виплачувалась допомога по безробіттю згідно ст. 22 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття". Інших записів про працевлаштування відповідача по сьогоднішній день трудова книжка не містить (а.с. 44-48).

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів, які б підтверджували посилання позивача на те, що відповідач неофіційно працює на двох роботах, суду не надано.

Прохання позивача про зменшення розміру аліментів або взагалі їх скасування, суд розцінює як заперечення на позов, оскільки такі позовні вимоги ним не заявлялись. А суд, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не наведені обставини та не надані належні та допустимі докази, які б могли стати підставою для збільшення розміру аліментів на її утримання, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу відповідно до ст. 88 ЦПК України відшкодуванню не підлягають, а судовий збір слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Судові витрати у вигляді судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення.

Суддя Г.Є. Майна