Справа № 302/1334/14-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11.03.2015р. м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Дацківа В.В. (головуючий) Гошовського Г.М., Симаченко Л.І., за участю секретаря судових засідань – Юрочко А.П., прокурора – Міцовди К.Д., обвинуваченого ОСОБА_4, захисника - адвоката Кость І.І. та представника потерпілої ОСОБА_6 – адвоката Кавки І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11кп/777/101/15 за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури Міжгірського району та представника потерпілої ОСОБА_6 – адвоката Кавки І.І. на вирок Міжгірського районного суду від 02 грудня 2014 року, яким ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, не судимий, засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області 368 (триста шістдесят вісім) гривень 94 копійки витрат за проведення автотехнічної експертизи та на користь потерпілої ОСОБА_6 250  000 (двісті п’ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

Речовий доказ: автомобіль ВАЗ 2105 р.н. Е7314ІК – повернуто ОСОБА_4

Запобіжним заходом ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено особисте зобов’язання.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 24 липня 2014 року близько 01.30 год. керуючи автомобілем марки ВАЗ – 2105 р.н. НОМЕР_1, на автодорозі Н.Ворота-Колочава-Буштино, рухаючись у напрямку с. Колочава, напроти будинку №  92 в с. Синевир Міжгірського району Закарпатської області, порушуючи вимоги п. п. 12.1., 12.2. та 2.3 “б” Правил дорожнього руху України, допустив виїзд автомобіля за межі дорожнього полотна проїзної частини дороги, з’їхав у кювет, де автомобіль зіткнувся із залізобетонною водостічною трубою, в результаті чого пасажир ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. В обґрунтування доводів зазначає, ніби суд при звільненні ОСОБА_4 від відбування покарання не врахував, що злочин є тяжким, що в результаті його дій загинула молода людина і це завдало моральних страждань батькам, сестрі загиблого та потягло за собою різке погіршення здоров'я потерпілої ОСОБА_6 Вважає, що суд  постановив стягнути з ОСОБА_4 судові витрати в користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області всупереч вимогам ч. 2  ст. 124 КПК України. Просить постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки і 368,94 грн. витрат за проведення автотехнічної експертизи стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_6 – адвокат Кавка І.І. просить вирок скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. Вказує, що призначене ОСОБА_4 покарання є зам’яким, що обвинувачений веде себе зухвало: через кілька днів після скоєного дозволяв собі керувати транспортним засобом, проїжджаючи повз будинок потерпілої, не вибачився. При визначенні розміру моральної шкоди суд, на його думку, не врахував ступінь страждань батьків загиблого. Просить цивільний позов задовольнити повністю, стягнувши з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 400  000 (чотириста тисяч) гривень.

У заперечені на апеляційні скарги захисник ОСОБА_4 - адвокат Кость І.І. зазначає, що обране судом покарання відповідає фактичним обставинам справи, тяжкості злочину та особі засудженого.  Вказує, що ОСОБА_4 швидкості не перевищив, намагався уникнути зіткнення з мотоциклом, який виїхав йому назустріч, не залишив потерпілого в небезпеці, а всіма своїми діями намагався допомогти йому. Зазначає, що це був нещасний випадок, просить вирок залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.   

Апеляційний суд, заслухав доповідь судді, промову прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу обвинувача та частково підтримала апеляційну скаргу представника потерпілої; пояснення обвинуваченого, його захисника, які просили вирок суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення; представника потерпілого, який підтримав апеляційні скарги, перевірив матеріали справи, провів судові дебати, надав останнє слово обвинуваченому, обговорив доводи сторін і приходить до переконання, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень частини 3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, суд визнав достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу. Процедура роз’яснення учасникам судового розгляду вимог ч.3 ст.349 КПК України відповідно до журналу судового засідання від 02.12.2014 р., зайняла 30 секунд - з 14:15:09 до 14:15:39 год. (а.с. 41).

Утім, із показань обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що 24.07.2014 р. приблизно о 01.30, він, керуючи автомобілем ВАЗ 2105, в якому знаходились ОСОБА_8 і ОСОБА_9, їхав додому в с. Колочава. У с. Синевир неподалік будинку № 92 йому назустріч виїхав мотоцикл і засліпив його світлом фари. Він переключив світло фар на ближнє, звернув убік, проїхав 10-15 метрів своєю смугою руху, але побачив, що мотоцикліст продовжує рух йому назустріч. Коли відстань між ними скоротилась приблизно до 5 метрів, щоб уникнути зіткнення з мотоциклістом він різко викрутив кермо вліво. Автомобіль занесло, заїхав в кювет і вдарився об залізобетонну водостічну трубу, а мотоцикліст, не зупиняючись, поїхав. При ударянні автомобіля об трубу відчинилися передні дверцята і ОСОБА_8 випав із салону, тобто за версією ОСОБА_4 у даній дорожній ситуації він діяв в умовах крайньої необхідності, що відповідно до вимог ст. 39 КК України виключає злочинність його діяння.

Незважаючи на це, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, а в решті визнав доведеними обставини, докази щодо яких не досліджував.

Допит обвинуваченого суд першої інстанції провів неповно, що перешкодило йому переконатися у добровільності та істинності позиції обвинуваченого щодо визнання чи невизнання зазначених в обвинувальному акті фактичних обставин справи та висунутих проти нього обвинувачень. Зі змісту його показань, наведених у вироку, видно, що він фактично висунуте проти нього обвинувачення не визнав.

Разом з цим, суд твердження обвинуваченого належним чином не дослідив, свідка ОСОБА_9 по обставинах справи не допитав, версію про невинуватість ОСОБА_4 не перевірив, а провадження розглянув в порушення вимог ст. 349 КПК України.

Даний факт підтвердив при апеляційному розгляді провадження обвинувачений ОСОБА_4, пояснивши, що він при розгляді справи в суді першої інстанції змісту вимог вказаної норми закону не зрозумів. Апеляційний суд визнає це порушенням права обвинуваченого на захист, що згідно з вимогами ст.412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Крім того, відповідно до вимог ст. 411 КПК України вирок підлягає скасуванню і з підстав, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, оскільки вказані порушення кримінального процесуального закону впливають на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого і є підставою для скасування вироку.

Доводи сторін про постановлення нового вироку задоволенню не підлягають тому, що допущені судом першої інстанції порушення перешкодили правильноу встановленню фактичних обставин справи, переоцінка яких може мати місце тільки після повторного дослідження обставин кримінального провадження, яке відповідно до вимог ч.3 ст. 404 КПК України можливе за клопотанням учасників кримінального провадження.

Однак, під час апеляційного розгляду таких клопотань від учасників судового розгляду не поступило. Отже, апеляційний суд позбавлений можливості постановити новий вирок і вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно усунути зазначені недоліки, виконати вказівки апеляційної інстанції, перевірити доводи апеляційних скарг та постановити законне, обґрунтоване судове рішення із врахуванням у разі доведеності винуватості обвинуваченого доводів прокурора про неправильне застосування ч.2 ст.124 КПК України в частині визначення стягнення процесуальних витрат на користь держави.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційні скарги старшого прокурора прокуратури Міжгірського району та представника потерпілої ОСОБА_6 – адвоката Кавки І.І. – задовольнити частково.

Вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2014 року щодо ОСОБА_4 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Запобіжним заходом ОСОБА_4 залишити особисте зобов’язання.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: