Номер провадження 2/243/2237/2015

Номер справи 243/3957/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» червня 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Хаустової Т.А.,

при секретарі - Нікіфоровій В.В.,

за участю: відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - адвоката Прокопцева С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов»янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2.

На теперішній час вона досягла похилого віку - їй майже 75 років, вона є пенсіонером за віком. Не працює, крім пенсії, будь-яких доходів вона не має. Вона є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги. Розмір її пенсії є незначним і не дозволяє вести нормальний образ життя. Їй приходиться нести значні витрати по сплаті комунальних послуг, придбання лікарських препаратів, продуктів харчування.

Відповідач ОСОБА_1 являється її дочкою, яка матеріально забезпечена та є приватним підприємцем.

Вважає, що відповідач має можливість надавати їй матеріальну допомогу, приймати участь у її утриманні - своєї матері ОСОБА_3

У відповідності до вимог ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

В добровільному порядку відповідач не бажає надавати їй матеріальну допомогу.

У зв'язку з чим, вона просить стягнути з відповідачки на її користь на її утримання 1000,00 гривень щомісячно.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. 21 травня 2015 року надіслала до суду Клопотання про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та станом здоров'я ( а.с. 19)..

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнала позовні вимоги ОСОБА_3 та суду пояснила, що дійсно являється дочкою позивача. Але все життя її мати приділяла увагу тільки собі. Вона та її молодша сестра весь час мешкали у своєї бабусі в місті Слов»янську, ходили до школи. Бабуся займалася їх утриманням та вихованням. Її мати жодного разу не приїздила до них у м. Слов»янськ, не надавала їм матеріальної допомоги, не виховувала, не цікавилася їх життям. На теперішній час вона є безробітною, припинила займатися підприємницькою діяльністю, доходів не має. Окрім того, вона повинна забезпечувати свою доньку, яка навчається і за навчання треба платити, а також утримувати доньку. Також вона мешкає в квартирі і зобов»язана сплачувати квартирну плату та комунальні послуги. Її мати отримує щомісячно пенсію, а також аліменти від її брата у розмірі 300 грн на місяць і вона вважає, що мати є цілком забезпеченою. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають і просить суд відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог.

Представник відповідача - адвокат Прокопцев С.В., який діє на підставі Ордеру серія ДН №))).4337 від 02 червня 2015 року та Договору про надання правової допомоги від 02 червня 2015 року ( а.с.22,35) в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 не виховувала ОСОБА_1 та її рідну сестру. Мати покинула їх, коли вони були дітьми. Їх вихованням займалася їх бабуся, з якою вони разом проживали в м. Слов»янську. Мати переїхали до іншого міста, де жила разом з новим чоловіком, матеріально відповідача та її сестру не забезпечувала. На теперішній час відповідач не має фінансової можливості утримувати позивача, оскільки не має роботи.

Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_3 не виховувала відповідача, матеріально не забезпечувала, не піклувалася про її фізичний і духовний розвиток.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що знайома з ОСОБА_1 з 1968 року. Її мати - ОСОБА_3 вона не знає і ніколи не бачила. З ОСОБА_1 вони разом протягом восьми років навчалися в одному класі в школі №16 міста Слов»янська Донецької області. Неподалік мешкали одна від одної. ОСОБА_1 мешкала з бабусею - ОСОБА_5 та молодшою сестрою ОСОБА_12. Маму та батька дівчат вона ніколи не бачила, хоча один раз на тиждень завжди бувала у них вдома, оскільки вони дружили і спілкуються до теперішнього часу. Мати ОСОБА_1 мешкала в м. Макїївка. Бабуся відповідача утримувала і виховувала їх, приходила до школи. Їй також відомо зі слів ОСОБА_1 та її бабусі, що матір дівчат про них не турбувалася, не піклувалася, не утримувала. ОСОБА_3 не була позбавлена батьківських прав. В школі не цікавилися де батьки відповідача.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що знайома з позивачем та відповідачем. ОСОБА_3- це мати ОСОБА_1, але вона бачила її давно, коли та приїздила до бабусі ОСОБА_1 у 70-х роках минулого століття. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не було ніяких відносин. ОСОБА_1 виховувала її бабуся, мати мешкала в іншому місті та участі у вихованні не приймала. З ОСОБА_1 вона знайома з дитинства, вони дружили, завжди були разом, мешкали поряд. Разом навчалися у школі №16, вона навчалася в одному класі з сестрою ОСОБА_1 - ОСОБА_12. У матері ОСОБА_1 була інша сім»я і участі в житті та вихованні сестер мати не приймала. Між бабусею ОСОБА_1 -ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не було відносин, ОСОБА_3 навіть не приїхала на похорони своєї матері. ОСОБА_1 раніше займалася підприємницькою діяльністю, зараз вона не працює.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 51 Конституції України закріплює обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Дана конституційна норма знайшла своє відображення і в Сімейному кодексі України (статті 202-206).

Таке піклування, турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.

Відповідно до ст. 201 Сімейного кодексу України визначено обов»язкові умови та підстави покладання на дітей обов»язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років, батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров»я, батьки потребують матеріальної допомоги, відсутні обставини для звільнення дітей від обов»язку утримувати своїх дітей.

Моментом виникнення обов»язку утримувати своїх батьків є наявність усіх вищеперерахованих умов.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 2).

Вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 (а.с. 3).

Від шлюбу у них є дочка - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.4)- відповідач по справі.

Як вбачається з Довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку, осіб від 16 квітня 2015 року позивач ОСОБА_3 одна зареєстрована за місцем свого мешкання - АДРЕСА_1 ( а.с. 5).

На теперішній час позивач досягла похилого віку - їй майже 75 років, вона є пенсіонером за віком. Не працює, крім пенсії, будь-яких доходів вона не має. Вона є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги. Розмір її пенсії складає 1037,97 гривень, що підтверджується Довідкою Управління Пенсійного фонду України у місті Селидове Донецької області від 20 квітня 2015 року (а.с.6).

Вказані обставини в судовому засіданні відповідачем не заперечувалися.

За положеннями ч.ч. 1,3 ст. 172 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов»язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнені кошти на покриття витрат, пов»язаних із наданням такого піклування.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Сімейного кодексу України Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Суд у такому разі визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін (ч. 1 ст. 205 СКУ). Оскільки закон не ставить обов'язок утримувати батьків у залежність з матеріальним становищем повнолітніх дітей, тому аліментні зобов'язання виникають, навіть якщо самі діти знаходяться у матеріальній скруті. Ця обставина може бути врахована лише при визначенні розміру аліментів. Крім того, під час визначення розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позов про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Виходячи зі змісту ст. 202 СКУ, право на утримання від дітей батьки мають за умови, що вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними визнаються особи, які досягли пенсійного віку (згідно з ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальний пенсійний вік становить для чоловіків 60 років, для жінок - 55 років), або є інвалідами I, II, III груп. Проте сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Однак закон не визначає, в яких випадках батьків слід визнавати такими, що потребують матеріальної допомоги. Так, непрацездатних осіб держава повинна забезпечувати необхідним утриманням - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 досягла пенсійного віку та є непрацездатною, що підтверджується Довідкою Управління Пенсійного фонду України у місті Селидове Донецької області від 20 квітня 2015 року (а.с.6).

Підставою виникнення аліментного зобов'язання між повнолітніми дітьми і їхніми батьками щодо утримання останніх є склад юридичних фактів: а) походження дітей (родинний зв'язок батьків і дітей); б) непрацездатність батьків; в) потреба батьків у матеріальній допомозі.

ОСОБА_3 не працює, крім пенсії, будь-яких доходів вона не має. Вона є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги. Розмір її пенсії складає 1037,97 гривень, що підтверджується Довідкою Управління Пенсійного фонду України у місті Селидове Донецької області від 20 квітня 2015 року(а.с.6).

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_3 є людиною похилого віку - їй 75 років, Із Довідки від 25 травня 2015 року вбачається, що вона знаходиться на диспансерному обліку у сімейного лікаря КЗ «Селидівський центр ПМСД» з приводу д-з « Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз СН1, гіпертонічна хвороба 2 стадії. Цукровий діабет 2 тип, ускладнений поліневропатією нижніх кінцівок. Ожиріння 2 ст. Згідно захворювань має потребу в постійному прийомі цукровознижуючих препаратів, гіпотензивних, антисклеротичних ліків ( а.с.20).

Тобто, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що, враховуючи вік позивача та стан її здоров»я, вона потребує матеріальної допомоги.

Закон передбачає примусовий порядок стягнення аліментів на батьків з їхніх повнолітніх дітей у випадку, якщо останні не надають матеріальної допомоги добровільно.

Згідно до вимог ч.1 ст. 205 Сімейного кодексу України « Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і ( або) у частці від заробітку ( доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. Також розмір аліментів на батьків визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. До уваги береться матеріальний та сімейний стан сторін, можливість одержання батьками утримання від інших осіб: дітей, дружини, чоловіка, а також своїх батьків. Також до уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Таким чином, обов'язок виплачувати аліменти батькам може бути покладено лише на повнолітніх дітей; потреба матеріальної допомоги полягає в тому, що батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв'язку із відсутністю пенсій чи їх низького розміру, а також у зв'язку із відсутністю у них інших джерел існування;

Аліменти, що сплачують діти на утримання своїх батьків, безумовно повинні забезпечувати достатній життєвий рівень та необхідні умови для існування.

У відповідності до ч.1 ст. 60 ЦПК України «Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень».

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є працездатною особою, інших стягнень не має, неповнолітніх дітей на утриманні не має та має можливість надавати матеріальну допомогу своїй матері.

Доводи відповідача в тій частині, що вона на теперішній час не працює та не має доходів судом до уваги не приймаються, оскільки Сімейний Кодекс покладає на повнолітніх дітей обов'язок щодо утримання батьків незалежно від того, чи можуть вони таке матеріальне утримання надавати, а також чи є вони самі працездатними та дієздатними. Разом із тим, рівень матеріального забезпечення особи знаходиться в безпосередній залежності від її працездатності, тому факт непрацездатності дочки, сина теж береться судом до уваги при визначенні розміру аліментів на батьків.

Однак слід зазначити, що статтею 204 Сімейного кодексу України передбачено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.

Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»

«Роз»яснити судам, що обов»язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги ( ст. 202 Сімейного Кодексу України) не є абсолютним. Оскільки обов'язки батьків та дітей із утримання є взаємними, тож важливим є і факт ставлення батьків та дітей один до одного. З огляду на це під час розгляду питання про утримання дітьми своїх непрацездатних і таких, що потребують матеріальної допомоги, батька або матері, закон вимагає враховувати, як вони свого часу ставились до виконання обов'язку із утримання своїх дітей. Так, згідно із ч. 2 ст. 202 Сімейного Кодексу України якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. За таких обставин суд жодним чином не може зобов'язати дітей здійснювати виплату аліментів та брати участь у додаткових витратах на батьків. В інших випадках, наприклад, коли батько, мати не позбавлялися батьківських прав, повнолітні діти можуть бути звільнені судом від обов'язку їх утримувати, якщо буде встановлено, що мати чи батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Таким чином, у цьому випадку для звільнення дітей від сплати аліментів достатньо лише встановлення судом факту ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків.

Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р. № 3 роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Водночас зазначені чинники, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Аналізуючи пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 суд не може погодитися з тим, що їх показання підтверджують факт, що мати відповідача - ОСОБА_3, ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки ці свідчення не підтверджуються в судовому засіданні будь-якими об»єктивними доказами. Свідки по справі є подругами відповідача, тривалий час перебувають з нею у дружніх стосунках і тому їх пояснення викликають у суду обґрунтовані сумніви.

Згідно з ч.2 ст. 205 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред»явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків».

Частина 2 ст. 205 СК стосується випадків, коли позивач має право на утримання одночасно від кількох осіб.

Оскільки обов'язок з утримання непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, лежить на всіх повнолітніх дочках, синах, суд при вирішенні спору повинен з'ясувати, скільки батьки мають повнолітніх дочок, синів. У тому випадку, коли у батьків кілька повнолітніх дочок, синів, а позов пред'явлено не до всіх з них, суд при визначенні розміру аліментів повинен урахувати можливість надавати допомогу і тим, до кого позов не заявлено. Це пов'язано з тим, що в суді розв'язується

спір лише щодо дочки, сина, які добровільно не виконують своїх обов'язків з утримання батьків. Допомога дочки, сина, яка надається ними добровільно і до яких не пред'явлено позов, повинна бути врахована при визначенні розміру аліментів, що мають бути стягнуті з тих дітей, щодо яких ухвалюються судові рішення.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі Рішення Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 06 грудня 2013 року з ОСОБА_10 - сина позивача на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на непрацездатну матір у розмірі по 300,00 ( триста) гривень щомісяця, починаючи з 01 жовтня 2013 року ( а.с.21).

Відповідно до ч.9 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

На рішення впливає також наявність у дитини, яка має сплачувати аліменти, інших осіб, яких вона зобов'язана утримувати, - непрацездатного чоловіка (дружини), неповнолітніх або повнолітніх непрацездатних дітей. Зазначені обставини характеризують сімейний стан платника й одержувача аліментів і, як правило, впливають на їхнє майнове становище.

Суд, при визначенні аліментів на утримання непрацездатної матері також враховую той факт, що ОСОБА_1 на теперішній час є тимчасово безробітною, оскільки 26 січня 2015 року припинила займатися підприємницькою діяльністю ( а.с.30-31), мешкає в квартирі, повинна сплачувати квартирну плату та комунальні послуги ( а.с.33-34), а також сплачувати навчання своєї дочки в Харківському національному медичному університеті ( а.с.36).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 СК суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі й (або) у частці від заробітку (доходу) повнолітньої дитини. Вирішення цього питання залежить від конкретних обставин: способу отримання дитиною доходу (постійний або мінливий), особливостей роботи дитини тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку що відповідач ОСОБА_1 має можливість надавати матеріальну допомогу, приймати участь у утриманні - своєї непрацездатної матері - ОСОБА_3, але не в такому розмірі, як цього вимагає позивач.

Оскільки обов'язок батьків утримувати дитину не залежить від їхнього матеріального стану, то і обов'язок сина, дочки щодо матері, батька не пов'язується з цією обставиною. Тому якщо дочка, син самі не є матеріально забезпеченими, суд все ж таки буде вимушений присудити з них аліменти.

У відповідності до ст.ст. 202-206 Сімейного кодексу України, якими передбачено порядок стягнення аліментів на утримання батьків, не передбачається стягнення вказаних сум з моменту пред»явлення позовної заяви до суду, тому, на користь позивача підлягають стягненню аліменти у розмірі 300,00 гривень щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

У відповідності до п. 35 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»: «вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (частина друга ст. 88 ЦПК)».

Відповідно до ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (з відповідними змінами) з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року № 80-V111 мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2015 року складала 1 218 грн.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, ЦПК України, ст.ст. 79, 191, 202-205 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Слов'янськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1, Громадянки України не працюючої, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце народження м. Макіївка Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована та мешкає за адресою - АДРЕСА_1 аліменти на утримання непрацездатної матері у розмірі по 300,00 гривень ( триста гривень) щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, довічно.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Слов'янськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1, Громадянки України, не працюючої, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 243,60 грн.( двісті сорок три грн. 60 коп) до державного бюджету коштів, отримувач коштів Слов'янське УК/Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий:

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Т.А.Хаустова