ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
31.01.07 Справа № 4/1885-30/100
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” НОМЕР_1 (вх. НОМЕР_2)
на рішення господарського суду Львівської області від 24.10.2006 року у справі № 4/1885-30/100
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Нововолинськ.
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро”, с.Ясенівці, Золочівський район, Львівська область.
про стягнення 11004,04 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 20.09.2006 року.
від відповідача: не з”явився.
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Мороз Н.В.) від 24.10.2006 року у справі № 4/1885-30/100 задоволено позов Приватного підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро”: стягнено з останнього на користь позивача 8347,40 грн. основного боргу, 83,55 грн. інфляційних втрат, 83,70 грн. 3% річних та судові витрати: 85,24 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” (відповідач у справі) не погоджуючись з рішенням місцевого суду подало апеляційну скаргу НОМЕР_1 (вх. НОМЕР_2), в якій вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, посилаючись на наступне:
- суд безпідставно прийшов до висновку про те, що позивачем було напралено відповідачу 25.05.2006 року претензію, яку останній залишив без задоволення;
- судом порушено положення ст. 530 ЦК України;
- судом не враховано, що прострочення відповідача склало 21 день -з 18.08.2006 року по 08.09.2006 року.
Апелянт просить рішенням Господарського суду Львівської області від 24.10.2006 року у справі № 4/1885-30/100 скасувати і прийняти нове рішення.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечила, просила оскаржене рішення місцевого суду залишити без змін.
Апелянт явку представника в судове засідання не забезпечив, причин зазначеного суду не повідомив. Однак апеляційний суд, враховуючи повідомлення його належним чином про час та місце слухання справи, що стверджується поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду від 27.11.2006 року, враховуючи положення ст. 101 ГПК України, прийшов до висновку про можливість перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
Відповідно до накладної НОМЕР_3, позивачем було відпущено відповідачу через його представника по довіреності серії НОМЕР_4 ОСОБА_3, товарно-матеріальні цінності на загальну суму 12347,40 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії банківської виписки відповідачем здійснено часткову проплату вартості отриманих по вищезазначеній накладній товарів на суму 4000 грн. (а.с. 15). Залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 8347,40 грн., що стверджується й зокрема актом звірки взаєморозрахунків між сторонами від 29.11.2005 року (а.с. 14). Факт відпущення позивачем відповідачу товарів, не заперечується й самим відповідачем. Доказів протилежного відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано. Крім цього, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідачем не заперечується й сума основної заборгованості в розмірі 8347,40 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Апеляційний суд, вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 530 ЦК України, водночас дійшов помилкового висновку про те, що позивачем 25.05.2006 року було направлено відповідачу претензію від 25.05.2006 року з вимогою про сплату вартості отриманих ним по накладній НОМЕР_3 товарів, оскільки з поданого позивачем поштового повідомлення про вручення відповідачу 30.05.2006 року поштової кореспонденції не вбачається направлення відповідачу саме вимоги про оплату 8347,40 грн. по накладній НОМЕР_3. За наведеного, строк виконання відповідачем зобов”язання перед позивачем щодо оплати 8347,40 грн. по накладній НОМЕР_3 слід рахувати з 18.08.2006 року -закінчення 7-денного строку з часу пред”явлення позовної заяви про стягнення даних коштів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 цього ж Кодексу, Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення боргу в сумі 8347,40 грн.
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 8347,40 грн. є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 83,55 грн. інфляційних втрат, 83,70 грн. 3% річних, то апеляційний суд, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, вважає, що рішення місцевого суду в цій частині позовних вимог (в редакції позовної заяви від 24.10.2006 року) слід частково змінити, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 14,40 грн., що складає 3% річних з простроченої суми за період з 18.08.2006 року по 08.09.2006 року (час подання позову). В решті суми річних слід відмовити. Щодо інфляційних нарахувань за вищезазначений період, то в позові в цій частині вимог слід відмовити, оскільки позивач за зазначений період не зазнав інфляційних втрат, оскільки інфляція в зазначений період згідно статистичних даних опублікованих в газеті “Урядовий кур”єр” НОМЕР_6 була відсутня.
Враховуючи вимоги ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати розподілити пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 104, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” частково задоволити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.10.2006 року у справі № 4/1885-30/100 змінити в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” на користь підприємця ОСОБА_1 14 грн. 40 коп. річних, а в решті річних та інфляційних витрат в позові відмовити. Рішення в частині стягнення 8347 грн. 40 коп. основного боргу залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” на користь підприємця ОСОБА_1 83 грн. 62 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 115 грн. 88 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” 1 грн. 08 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Головуючий- суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь