справа № 1-47/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2011 . Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого                                        - судді Криворученка Д.П.,

секретарі                                        - Ребус С.О.,

прокурора                                                  - Червонюка В.М.,

захисника –адвоката                              - ОСОБА_1,

за участю потерпілих                              - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Городня кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого майстром у ТОВ «Діарс»(м. Київ), раніше не судимого, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_4, без постійного місця проживання,

у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого і проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_7,

у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 14 березня 2011 року, близько 2030 год., на перехресті вулиць І-го Травня –Щорса в м. Городня, Чернігівської області, з метою відкритого викрадення чужого майна, ззаду підбігли до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, і шляхом виривання, відкрито викрали: у ОСОБА_2 жіночу сумку з шкірозамінника вартістю 70 грн, в якій знаходились гаманець шкіряний вартістю 35 грн, гроші в сумі 10 грн, обкладинка для паспорта вартістю 5 грн, окуляри вартістю 30 грн, футляр для окулярів вартістю 20 грн та поліетиленовий пакет вартістю 1 грн, в якому знаходились капці вартістю 30 грн, чим завдали потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 201 грн.; у ОСОБА_3 жіночу сумку з шкірозамінника вартістю 50 грн, в якій знаходились мобільний телефон марки «Nokia-1100»вартістю 80 грн з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Life»вартістю 30 грн, мобільний телефон марки «LG-KF-300»вартістю 700 грн з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Didjus»вартістю 35 грн на рахунку якого знаходились гроші в сумі 17 грн, чохол для мобільного телефону вартістю 20 грн, електричний ліхтар вартістю 30 грн, чим завдали потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 962 грн., а всього викрали чужого майна на суму 1163 грн.

Підсудний ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.186 КК України визнав частково та пояснив, що 14 березня 2011 року перебував у м. Городня в гостях у сестри та зустрівся з її співмешканцем ОСОБА_5, з яким вживали спиртне, а потім пішли до магазину «Вега»пити пиво. Коли пили пиво, то побачили, що з військового містечка вийшли дві жінки та йшли по дорозі в центр міста. Одну з жінок він впізнав, це була його колишня вихователька по школі-інтернату ОСОБА_6. Жінки тримали в руках сумки. Він та ОСОБА_5 пішли за жінками і тоді в нього виник умисел на викрадення у жінок сумок, так як потрібні були гроші. На його пропозицію викрасти сумки ОСОБА_5 погодився. Домовились, що він буде виривати сумку у колишньої виховательки, а ОСОБА_5 у іншої жінки. Після цього вони одночасно підбігли ззаду до жінок та вирвали з їх рук сумки. Потім побігли по вулиці Щорса, а жінки кричали їм в слід. Коли бігли, то їх почали переслідувати люди на автомобілі і особисто його наздогнали на вулиці Волковича. Чоловік відібрав у нього сумку з пакетом та згодом віддав потерпілій ОСОБА_6. ОСОБА_5 втік, однак неподалік знайшли сумку і іншої жінки. Через деякий час приїхали працівники міліції і його затримали, а згодом затримали і ОСОБА_5. Вину визнає частково тому, що у них з ОСОБА_5 не було попередньої змови на вчинення злочину.

Підсудний ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.186 КК України визнав частково та пояснив, що 14 березня 2011 року у нього з співмешканкою ОСОБА_7 гостював брат останньої ОСОБА_4, з яким він вживав спиртне, а потім вони пішли до магазину «Вега»пити пиво. Попивши пиво пішли по вулиці І Травня в центр міста, а попереду них йшли дві жінки, одна з яких тримала в руці сумку, а інша сумку та пакет. ОСОБА_4 сказав, що знає одну жінку, то колишня його вихователька по інтернату та запропонував вихопити в них сумки і втекти, на що він погодився. Потім вони підбігли ззаду до жінок, одночасно вихопили в них сумки та побігли по вулиці Щорса, а жінки кричали вслід. Потім він побіг по вулиці Волковича, забіг за гаражі і викинув викрадену сумку через паркан на огород, бо пожалкував про вчинене. Де дівся Ахмедулін не бачив. Сам пішов до дому та розповів співмешканці про скоєне. Через деякий час приїхали працівники міліції і його затримали. Вину визнає частково тому, що у них з ОСОБА_4 не було попередньої змови на вчинення злочину.

Незважаючи на часткове визнання у судовому засіданні підсудними своєї вини у вчиненні інкримінуємого злочину, їх вина підтверджується показаннями потерпілих і свідків, речовими доказами, протоколами слідчих дій та документами.

Так, потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснили, що 14 березня 2011 року біля 2015 год. вдвох йшли на роботу в нічну зміну і з собою мали сумки, в яких лежали різні речі. Коли дійшли до хлібопекарні, то помітили позаду себе двох хлопців, які йшли на відстані близько трьох метрів та про щось розмовляли. Коли дійшли до перехрестя вулиць І Травня –Щорса, то раптово до них ззаду підбігли ті хлопці, повиривали з рук сумки та пакет. Нападники побігли по вулиці Щорса, а вони почали кричати та бігти за ними. В цей час назустріч йшов чоловік з жінкою і вони попросили у них допомоги наздогнати нападників. Останні сіли в автомобіль і почали переслідувати злочинців. На вулиці Волковича вони побачили, що чоловік затримав одного з нападників та забрав викрадену сумку з пакетом. Іншого нападника не було. Неподалік за парканом знайшли і іншу сумку. Всі викрадені речі були повернуті. Згодом приїхали працівники міліції. Матеріальний збиток їм відшкодовано, бо повернуто викрадене, однак вони отримали тяжку психологічну травму, хоча на даний час вибачають підсудних.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що підсудний ОСОБА_5 є її співмешканцем, від нього вона народила дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, а зараз вагітна вдруге. Підсудний ОСОБА_4 є її рідним братом і вони разом навчались в школі-інтернаті. 14 березня 2011 року брат гостював у неї. У вечері того дня вона пішла по молоко, а брат та чоловік залишалися вдома. Біля 21 години чоловік їй подзвонив на мобільний телефон та попросив терміново прийти до дому і розповів, що він з братом викрали сумки у якихось жінок, але вона йому не повірила. Потім вони з чоловіком зустрілись на площі Попудренка і той розказав, що дійсно він та брат вирвали сумки у жінок. Коли прийшли додому, то приїхали співробітники міліції і затримали чоловіка. Пояснити поступок брата та чоловіка не може.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що 14 березня 2011 року, біля 2015 год. разом з співмешканкою ОСОБА_10 йшов від матері останньої до свого автомобіля, що стояв по вулиці Щорса, біля приміщення бюро ритуальних послуг. По дорозі почув крики і побачив, що по вулиці І Травня бігли два хлопці, а за ними дві жінки які кричали та прохали на допомогу, бо в них викрали сумки. Він сів у машину та почав їх швидко наздоганяти і на вулиці Волковича машиною перегородив їм дорогу, вискочив з салону та побіг за одним з нападників, що був ближче до нього. Під час бігу хлопець біля колонки підслизнувся та впав в канаву. Він підбіг до нього та затримав, а коли дочекався потерпілих, то одна з жінок забрала у нападника свою сумку з пакетом. Потім чоловік, який курив на балконі квартири будинку, що знаходився поруч з місцем події, сказав, що бачив іншого хлопця, який побіг в бік гаражів і начебто викинув якусь сумку. Тоді він взяв з автомобіля ліхтар та пішов в бік гаражів і освітлюючи територію на одному з городів побачив жіночу сумку, забрав її та повернув іншій потерпілій жінці. Після цього приїхали співробітники міліції, яких він викликав по мобільному телефону.

Допитана під час досудового слідства свідок ОСОБА_10, показання якої оголошено та досліджено у судовому засіданні дала аналогічні показання, що і свідок ОСОБА_9 /а.с.23/

Винність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України також підтверджується:

-          рапортом о/ч Городнянського РВ УМВС області від 14.03.2011 року з якого встановлено, що до чергової частини райвідділку міліції надійшло повідомлення по телефону від ОСОБА_9 про злочин вчинений по вулиці Волковича у м. Городня відносно невідомої жінки /а.с.5/;

-          довідками про вартість, станом на 14 березня 2011 року, викраденого майна потерпілих /а.с.6-7/;

-          протоколами огляду від 14.03.2011 року майна потерпілих, що було у них викрадене 14.03.2011 року біля 2030 год. і вилучено у осіб, що вчинили злочин /а.с.8-9/;

-          речовими доказами, а саме майном, яке було викрадене підсудними у потерпілих /а.с.20-22/.

Дослідивши вищевказані докази в їх сукупності і провівши їх аналіз, перевіривши доводи обвинувачення, захисту та показання підсудного, суд дійшов висновку, що обвинувачення пред’явлене ОСОБА_4 та ОСОБА_5, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі, а їх дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Суд критично ставиться до показань підсудних в тій частині, що вони не мали попереднього зговору на викрадення майна потерпілих, а тому вони визнають свою вину частково, оскільки вони вдвох заздалегідь, їдучи за потерпілими позаду, домовилися про спільне викрадення їх майна, діяли при цьому узгоджено, домовилися хто з них і у кого буде виривати сумки, діяли зі спільним умислом і кожен з них безпосередньо вчинив діяння, що повністю утворює об’єктивну сторону інкримінуємого складу злочину.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудним, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, що він згідно вимог ст.12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини справи щодо вчинення злочину, спосіб його вчинення, думку потерпілих, наслідки що настали від злочину, зухвалість його вчинення, особи винних - їх вік, сімейний стан, стан здоров’я, задовільні характеристики, те що підсудні раніше не притягувались до кримінальної відповідальності.

Обставин, що пом’якшують покарання підсудним судом не встановлено, суд не може прийняти, як обставину, що пом’якшує покарання підсудних їх щире каяття, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повністю не визнали своєї вини у вчиненому злочині під час судового розгляду справи.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудних, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

При призначенні покарання суд враховує і роз’яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року, згідно положень якої суди повинні призначати покарання із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків, даних про особу та необхідності обговорювання питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини у складі груп.

З урахуванням викладеного, враховуючи підвищену небезпеку та тяжкість вчиненого підсудними злочину, суд приходить до висновку, що їм необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції частини статті, якою передбачена відповідальність за вчинений ними злочин, що є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Цивільний позов не заявлявся. Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази: - жіноча сумка з шкірозамінника, гаманець шкіряний, гроші в сумі 10 грн, обкладинка для паспорта, окуляри, футляр для окулярів, поліетиленовий пакет з капцями, підлягають залишенню у власності потерпілої ОСОБА_2; - жіноча сумка з шкірозамінника, мобільний телефон марки «Nokia-1100»з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Life», мобільний телефон марки «LG-KF-300»з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Didjus»на рахунку якого знаходились гроші в сумі 17 грн, чохол для мобільного телефону, електричний ліхтар, підлягають залишенню у власності потерпілої ОСОБА_3 /а.с.20-22/

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до набрання вироком законної сили, слід залишити без змін –взяття під варту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323-325 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

До набрання вироком законної сили, залишити без змін міру запобіжного заходу ОСОБА_4 –взяття під варту.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня його затримання з 15.03.2011 р.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

До набрання вироком законної сили, залишити без змін міру запобіжного заходу ОСОБА_5 –взяття під варту.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня його затримання з 15.03.2011 р.

Речові докази: жіноча сумка з шкірозамінника, гаманець шкіряний, гроші в сумі 10 грн, обкладинка для паспорта, окуляри, футляр для окулярів, поліетиленовий пакет з капцями - підлягають залишенню у власності потерпілої ОСОБА_2; жіноча сумка з шкірозамінника, мобільний телефон марки «Nokia-1100»з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Life», мобільний телефон марки «LG-KF-300»з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Didjus»на рахунку якого знаходились гроші в сумі 17 грн, чохол для мобільного телефону, електричний ліхтар –залишити у власності потерпілої ОСОБА_3.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими в той же строк з моменту вручення їм копій вироку.

Головуючий - Суддя: ОСОБА_11