Справа № 2-а-1809/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2011                                                              місто Городня

Суддя Городнянського районного суду Чернігівської області Криворученко Д.П., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області про зобов’язання провести перерахунок пенсії та здійснення відповідних виплат щомісячної державної соціальної допомоги, дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірах менших ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов’язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області провести перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення та забезпечити виплату недоплаченої з 16.09.2010 р. по 16.03.2011 р. суми щомісячної державної соціальної допомоги. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни», яким згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2006 року повинна була виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка однак не виплачувалось належним чином.

23.03.2011 р. за ухвалою суду відкрите скорочене провадження по даній справі. /а.с.8/

Справа розглядається, відповідно до приписів ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі та без проведення судового засідання.

З письмових заперечень сторони відповідача від 06.04.2011 року виходить, що позивач дійсно перебуває на пенсійному обліку в Головному УПФУ області та отримує пенсію. Одночасно він має право та отримує щомісячну соціальну державну допомогу як особа, якій встановлено статус дитини війни. Вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Пунктом 41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції, зокрема встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08 р., яким названа вище норма визнана такою, що не відповідає Конституції України. Проте, після ухвалення вказаного рішення, Верховною Радою України не був встановлений новий порядок нарахування цього підвищення та не поновлено норму у попередній редакції. Пунктом 8 Постанови КМ України від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни з 01.10.2008 року підвищення проводиться у розмірі 49,80 грн. Пунктом 15 названої Постанови передбачено, що вона набирає чинності з 22.05.2008 року. Виходячи з цього законних підстав застосування іншого порядку визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону №2195, ніж передбачено ПКМУ №530 від 28.05.2008 року, в період з 22.05.08 р. законодавством не передбачено. Посилання позивача на ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є неправомірним, оскільки частиною третьою цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. /а.с.10-11/

Перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився 01.04.1936 року, він перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу строків служби, що не заперечується відповідачем і підтверджується документально. /а.с.3,5/

ОСОБА_1 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 Закону в редакції від 18.11.2004 року №2195-ІV.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яке не виплачувалось належним чином.

У відповідь на заяву позивача про нарахування та виплату як дитині війни 30 % надбавки до пенсії, сторона відповідача у листі від 28.01.2011 року №197/03/М-29 відмовила у здійсненні такого перерахунку пенсії, посилаючись на Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким була зупинена та змінена редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Роз’яснено що підвищення до пенсії проводиться з 22.05.2008 року в розмірі 48,10 грн, з 01.07.2008 року в розмірі 48,20 грн, з 01.10.2008 року в розмірі 49,80 грн. /а.с.6-7/

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідачем не здійснено.

Встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 28.12.2007 року №107-VІ, текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Вказані зміни внесені ст.41 розділу ІІ Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Таким чином, дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року.

28 травня 2008 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно абз.1 п.8 якої визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн, з 1 липня - 48,20 грн та з 1 жовтня - 49,80 грн.

Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, який повинен забезпечувати виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.

Разом з тим, у вказаній Постанові Кабінету Міністрів України, відсутнє посилання на відповідну норму закону (назва закону, номер статті та ін.), яку даний підзаконний нормативно-правовий акт регулює та конкретизує.

Згідно ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»не регулює та не забезпечує виконання ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІV), яка полягає у виплаті позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а лише звужує обсяг існуючих прав та свобод, то вона не підлягає застосуванню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.

Враховуючи викладене, за період з 16.09.2010 року по 16.03.2011 року соціальну допомогу, визначену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІV, слід рахувати в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст.28 зазначеного Закону України передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІV) та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Головне управління ПФУ в Чернігівській області не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наведених вище підстав.

При цьому, суд звертає увагу, що підвищення до пенсії виплачувалось позивачеві у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, отже, нарахування та виплату такої допомоги слід провести відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та з урахуванням раніше нарахованих та здійснених виплат.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.19, 22, 46 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст.2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 1832, 185-186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області про зобов’язання провести перерахунок пенсії та здійснення відповідних виплат щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за період з 16.09.2010 р. по 16.03.2011 р., в розмірах менших ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 16.09.2010 року по 16.03.2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн, у відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмову провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Городнянський районний суд Чернігівської області, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

          Суддя Д. П. Криворученко

заяву задоволено повністю