Справа № 2 - а – 957 2009р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2009 року
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області
В складі головуючої судді Пантелієнко В.Г.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 Михеєвича до Управління пенсійного фонду в м. Ніжині про поновлення пропущеного строку для звернення та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги особі, що має статус дитини війни, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати незаконною відмову Управління пенсійного фонду в м. Ніжині у нарахуванні та виплаті щомісячної грошової допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити за 2006-2007 роки розмір належної йому соціальної допомоги. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він 1932 р оку народження, і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 зазначеного закону він має право на отримання соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідач виплачує таку допомогу в значно меншому розмірі, з посиланням на Закон «Про державний бюджет» на 2006, 2007 роки, що не відповідає Закону «Про соціальний захист дітей війни». Позивач вважає дії відповідача неправомірними, так як відповідач керується законами, дія яких рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року зупинена і які визнано неконституційними.
В судове засідання сторони не з’явились, надавши заяви про розгляд справи у їх відсутність, тому керуючись ст. 122 ч.3 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Представник Управління пенсійного фонду в м. Ніжині, надав суду письмові заперечення, де просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав що позивачем пропущений річний строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України і наполягає на застосуванні такого строку. Крім того відповідач посилається на зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», де визначалось, що підвищення пенсії виплачується особам в розмірі 50% від розміру надбавки встановленої для учасників війни. Виплата зазначеної допомоги у 2006 році також була зупинена статтею 110 ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік».
Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, суд прийшов до слідуючих висновків.
Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни вважається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
В судовому засіданні встановлено, що позивач 22.05. 19 32 року народження (а.с.7), має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення та отримує пенсію за віком, тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається із позовної заяви, позивач звернувся до суду з даним позовом 13 січня 2009 року, тоді як його вимоги стосуються 2006-2007років.
Позивач просив поновити пропущений ним передбачений ст. 99 КАС України річний строк звернення з позовом до суду з тих підстав, що про порушення свого права він дізнався лише після висвітлення в пресі рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року.
Офіційне опублікування рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень статтей 29,36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,25 статті 71, статей 98, 101,103,11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 р було здійснене в журналі «Офіційний вісник України», 2007, № 52 (27.07.2007). Тобто з моменту опублікування рішення суду в пресі до часу коли відповідач звернувся із позовом минуло півтора року. Поважних причин, які б заважали позивачу звернутися з позовом в межах річного строку позивач не навів.
Так як відповідач наполягав на застосуванні строку звернення з позовом до суду, а позивач не надав ніяких доказів поважності причин його пропуску, то суд вважає, що відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення є підставою для відмови в задоволенні позову, за період 2006-2007 років, а підстав для поновлення строку суд не знаходить. Нарахувати належну йому соціальну допомогу за 2008 рік, позивач не просить. Тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити з причини пропуску строку звернення з позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.100 ч.1, 158-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 Михеєвича до Управління пенсійного фонду України в м. Ніжині про здійснення перерахунку щомісячної державної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 2006-2007 роки, відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Пантелієнко В.Г.