справа № 2-а-203/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2011                                                             місто Городня

Суддя Городнянського районного суду Чернігівської області Соколов О.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області про стягнення не отриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 в січні 2011 року звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання незаконними дій відповідача щодо нарахування і виплати йому державної соціальної допомоги як дитині війни за 2010 рік та за 2011 рік, стягнення з управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівській області на його користь невиплаченої йому соціальної допомоги за 2010 рік та за 2011 рік з 11.07.2010 року по 11.01.2011 року, а також стягнення з відповідача понесених ним судових витрат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він народився в 1938 році і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата підвищення до пенсії мала здійснюватись відповідачем. Всупереч положенням ст. 22 Конституції України, пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року статтю 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Таким же чином, його право на державну соціальну допомогу, як дитини війни, було обмежено і у 2006 та 2010 роках. Відповідно до положень ст. 92 Конституції України виключно Законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Частиною 20 ст. 1 Бюджетного кодексу України, визначено, що закон про Державний бюджет України –це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Крім того, відповідно до ч. 2 статті 3 Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Саме цими нормативними актами керувався Конституційний Суд України ухвалюючи рішення №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, в пункті 5.4. якого було встановлено, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони». Зазначеним рішенням Конституційного Суду України положення, що обмежували його право на щомісячну соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону було визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Попри те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено ( п. 3 рішення КСУ № 26-рп/2008 від 27.11.2008 року ), відповідач, як орган владних повноважень, не здійснив виплату належної йому допомоги, передбаченої ст. 6 Закону та гарантованої Конституцією України за 2010 рік та за 2011 рік, чим грубо порушив його права. Вважає таку бездіяльність відповідача незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17 січня 2011 року ухвалою суду відкрито скорочене провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області в частині позовних вимог про стягнення не отриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 11.07.2010 року по 11.01.2011 року.

До суду від управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Відповідач в своїх письмових запереченнях на позовну заяву виходив з того, позивач посилається в позові на рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р., яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пункти 3, 12 ст. 71, якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 7 даного Закону зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Статтею 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов’язання та платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет. Оскільки зміни до Державного бюджету України на 2006-2010 роки щодо фінансування зазначених в позові виплат не вносились, то дії управління Пенсійного Фонду України в Городнянському районі у разі призначення та виплати позивачу підвищення до пенсії, суперечили б Конституції України та Бюджетному кодексу України. Посилання позивача на ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є неправомірним, оскільки частиною третьою цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсія або щомісячне довічне утримання підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але дана норма не передбачає, яким саме органом, за рахунок яких саме коштів і джерел та в якому порядку здійснюється призначення та виплата підвищення до пенсії. За період 2006-2010 роки згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ( 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ). У статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. Тобто, за рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється. Отже, для стягнення коштів з Пенсійного фонду України відсутні правові підстави. Таким чином, нарахувати на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % за 2006-2010 роки у відповідача не має законних підстав.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення не отриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 11.07.2010 року по 11.01.2011 року підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Зокрема, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Позивач ОСОБА_1 народився 28.08.1938 року і являється відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни.

З огляду на наведене на позивача поширюється дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і він як дитина війни має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107-VІ від 28.12.2007 р. статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції : «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

З листа від 15.12.2010 року за вих № 419/05/К-2 начальника управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області встановлено, що позивачу за 2008 рік, як дитині війни, сплачувалась надбавка в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». З 01.01.2008 р. - 47 грн., з 01.04.2008 р. - 48,10 грн., з 01.07.2008 р. –48,20 грн., з 01.10.2008 р. –49,80 грн., щомісячно.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

З огляду на зазначене вище рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд прийшов до висновку про необхідність застосовувати при розгляді даного спору попередню редакцію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни підвищуються пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Однак, всупереч положенням Конституції України, вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та рішенню Конституційного Суду України, абз. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»визначено, що підвищення пенсії дітям війни проводиться у розмірі 10 % прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність.

          При цьому, судом встановлено, що в період з 11.07.2010 року і по 11.01.2011 року підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, виплачувалось у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Разом з тим, виходячи із загальних засад пріоритету закону над підзаконними актами, слід визнати, що при призначенні позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни слід виходити з положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою визначено розмір надбавки до пенсії, оскільки постанови Кабінету Міністрів України, за своєю юридичною природою, є підзаконними нормативними актами, мають меншу юридичну силу і не можуть змінювати положення визначені Законом.

          Таким чином, починаючи з 11.07.2010 року особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          З урахуванням наведеного, суд дійшов до переконання, що у даному випадку, має місце порушення прав позивача, щодо невиплати відповідачем пенсії у підвищеному розмірі, як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 11.07.2010 року по 11.01.2011 року, які підлягають захисту шляхом зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії.

          Оскільки функції призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області, то відповідний обов’язок необхідно покласти саме на відповідача у справі.

          Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись підвищення до пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд прийшов до наступного.

Статтею 8 КАС України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

          Факт відсутності визначення та врегулювання на законодавчому рівні питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус „дитина війни” не може бути підставою для позбавлення позивача визначених державою соціальних гарантій та підтримки як дитини війни.

          Стаття 9 КАС України визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини ( аналогія закону ), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права ( аналогія права ).

          Розмір мінімальної пенсії за віком, на яку мається посилання в статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” при обрахуванні підвищення пенсії дітям війни, визначено статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

          Відповідно до статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловік 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення не отриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 11.07.2010 року по 11.01.2011 року підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

          Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа ).

          Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути з Державного бюджету України в якості відшкодування судового збору 3,40 грн.

          Керуючись ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, 46, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-І від 18.11.2004 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 року, ст. ст. 2, 6-12, 17-18, 94, 99-100, 158-159, 161-162, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області про стягнення не отриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 11 липня 2010 року по 11 січня 2011 року - задовольнити.

Визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірах, менших ніж передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 11 липня 2010 року по 11 січня 2011 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області здійснити нарахування та забезпечити виплату ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 11 липня 2010 року по 11 січня 2011 року, з урахуванням проведених раніше нарахувань і виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 грн. 40 коп. у відшкодування сплаченого судового збору.

Копію постанови не пізніше наступного дня направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Городнянський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя :                      Соколов О.О.