Справа № 755/18822/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
"25" вересня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Вернидубова Я.І.,
при секретарі Базюнь Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні квартирою та вчинення інших дій,-
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні квартирою та вчинення інших дій, мотивуючи свій позов тим, що вони та ОСОБА_2 проживали сім'єю без реєстрації шлюбу з 2001 року по вересень 2012 року. 08.05.2002 року у них народилася спільна донька ОСОБА_5. Тривалий час ОСОБА_1, ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_5 спільно проживали за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15 грудня 2006 року квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної, спільної сумісної власності в рівних долях ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5.
З вересня 2012 року сімейні стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зіпсувалися та фактично припинилися. ОСОБА_2 вигнав з квартири ОСОБА_1 з малолітньою дитиною, після чого вселив у спірну квартиру наймачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, уклавши з ними всупереч інтересів дитини угоду про оренду житлового приміщення від 21.05.2012р. Враховуючи те, що ОСОБА_5 є співвласником квартири АДРЕСА_1, вона має законне право там проживати, тобто володіти та користуватися своєю власністю. У зв"язку з чим і звернулась до суду з позовною заявою в якій просить вселити в квартиру АДРЕСА_1 малолітню ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1. Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні квартирою за адресою АДРЕСА_1 шляхом надання до неї доступу для проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1. Визнати договір оренди житлового приміщення укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно найму квартири АДРЕСА_1 - недійсним. Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.
Представник позивача в судове засідання подала заяву, в якій просить суд розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_5, батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.7).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15 грудня 2006 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам його сім"ї ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рівних долях (а.с.8).
Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу УРСР , ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.
Однією з підстав виникнення суб'єктивного права на житло, тобто набуття права користування конкретним жилим приміщенням, є вселення у нього в установленому порядку в якості члена сім'ї наймача, члена ЖБК або власника квартири чи будинку (статті 64, 65, 145, 156 Житлового кодексу України).
Крім того, Конституційний суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 14 листопада 2001 року №1-31/2001 №15-рп/2001 (справа щодо прописки) констатував: „Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 року (частина перша статті 13), міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 12), протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року (сттатя2) та іншими міжнародно-правовими актами.
Вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як інші права і свободи людини, є невідчужуваними та непорушним (стаття 21 Конституції України)
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є вселення в квартиру АДРЕСА_1 малолітної ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні квартирою за адресою АДРЕСА_1 шляхом надання до неї доступу для проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1, визнання договору оренди житлового приміщення укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно найму квартири АДРЕСА_1 - недійсним та виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого
проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно із ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено
права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Декларацією прав дитини, проголошеною Геніальною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року визначено, що дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім"ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Згідно із ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, пояснень свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Оцінивши наявні у справі докази, керуючись вищенаведеними нормами законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволення, оскільки позивачем не надано доказів, щодо укладення договору оренди житлового приміщення та що в квартирі проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, виселення та вселення підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 21, 41 Конституції України, ст.ст. 16, 317, 321, 383 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 64, 65, 145, 150,155 Житлового кодексу УРСР, ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57, 60, 130,208-209, 212-215, 224, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні квартирою та вчинення інших дій- задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та її матір ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання до неї доступу для проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
С у д д я: