ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"30" січня 2007 р. | Справа № 9/593/06 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Жекова В.І.,
суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.
секретар судового засідання Буравльова О.М.,
Представники сторін у судове засідання 30.01.2007р. не з’явились
розглянула апеляційну скаргу
ТОВ „ Амальгама –Люкс”
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 28.11.2006 р.
у справі № 9/593/06
за позовом ТОВ „Амальгама –Люкс”
до відповідачів: 1. Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Миколаївської області
2. Головного управління Державного казначейства в Миколаївській області
про стягнення 10252,36 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2006р., яка надіслана сторонам у справі 26.12.2006р., прийнята до провадження апеляційна скарга ТОВ „ Амальгама –Люкс” на рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2006 р. та призначена до розгляду на 30.01.2007 р.
Відповідно до вимог ст. 22 ГПК України сторони не скористались правом на участь у засіданні суду апеляційної інстанції, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, про що свідчать поштові повідомлення. Колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.
19.09.2006 р. ТОВ „ Амальгама –Люкс” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом (з урахуванням уточнень до позовної заяви) до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Миколаївської області, Головного управління Державного казначейства в Миколаївській області про солідарне стягнення з відповідачів незаконно стягнутих коштів в розмірі 10252,36 грн.
Рішенням від 28.11.2006р. (суддя Філінюк І.Г.) в задоволені позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що органом ДВС 13.04.2005р. винесена постанова про стягнення з ТОВ „Амальгама-Люкс” виконавчого збору в сумі 10252,36 грн. Зазначена постанова є чинною, оскільки сторони не надали до суду доказів скасування зазначеної постанови у встановленому законом порядку і тому підлягає виконанню відповідно до вимог ст.46 Закону України „Про виконавче провадження”.
Стосовно доводів позивача відносно незаконності винесення зазначеної постанови про стягнення виконавчого збору від 13.04.2005р., судом першої інстанції зазначено, що Господарським процесуальним кодексом України передбачений окремий порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, постанов господарських судів, отже зазначене питання не підлягає розгляду в межах позовного провадження.
Не погоджуючись з рішенням ТОВ „ Амальгама –Люкс” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2006р. та постановити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з відповідачів незаконно стягнуті кошти в розмірі 10252,36 грн., посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач посилався на те, що згідно ст.46 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчий збір, стягується у разі невиконання рішення в строк встановлений для його добровільного виконання. Подавши до Господарського суду Миколаївської області 07.04.2005р. заяву про розстрочку виконання рішення суду, яка задоволена ухвалою Господарського суду від 14.04.2005р. позивач почав добровільно виконувати рішення суду. Відповідно до ст.46 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що виконавчий збір визначається в розмірі 10% від фактично стягнутої суми, а згідно наказу Господарського суду Миколаївської області №9/403 від 25.01.2005р. відповідачем не було стягнуто жодної суми, отже було порушено ст.35, 46 Закону України „Про виконавче провадження”.
Також, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на порушення місцевим господарським судом вимог ст. 84 ГПК України та Роз’яснення Вищого Господарського суду України „Про судове рішення” від 10.12.1996р.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
22.03.2005р. підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Миколаївської області керуючись ст. 3, 18, 24 Закону України „Про виконавче провадження”, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Провадження відкрито на підставі наказу №9/403 від 25.01.2005р., про стягнення з ТОВ „Амальгама-Люкс” на користь ЗАТ „Вінницяпобутхім” у розмірі 102523,60 грн., виданого Господарським судом Миколаївської області.
Отже, на момент винесення Господарським судом наказу про примусове виконання судового рішення про стягнення грошових коштів з ТОВ „Амальгама –Люкс” по справі № 9/403, відповідачем зобов’язання добровільно не виконано у строк, встановлений для його виконання.
13.04.2005р. державним виконавцем винесено Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10252,36 грн. Постанова мотивована тим, що боржником в зазначений строк вимоги Постанови про відкриття виконавчого провадження не виконано.
20.03.2006р. відповідачем виконуючи Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, з розрахункового рахунку ТОВ „Амальгама -Люкс” списано 10252,36 грн., вказані дії оскаржені позивачем до суду першої, а в подальшому і до суду апеляційної інстанції.
Умови та порядок виконання рішень суду та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України „Про виконавче провадження”.
У разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми (ч.1 ст.46 Закону України „Про виконавче провадження”)
Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є виконавчими документами, що підлягають виконанню державною виконавчою службою (п.8 ч.2 ст.3 Закону України „Про виконавче провадження”).
З тексту ст. 86 Закону України „Про виконавче провадження” вбачається, що у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору на момент подачі позовної заяви не скасована ні органом Державної виконавчої служби, ні судом, а отже дії виконавців по виконанню чинної постанови є правомірними та вчинені в межах діючого законодавства.
Також, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду, що Господарсько процесуальним кодексом України в порядку ст. 121-1 передбачений окремий порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, постанов господарських судів.
З огляду на те, що постанова господарського суду Одеської області відповідає фактичним обставинам і чинному законодавству, а мотиви позивача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки спростовується вищевикладеним, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2006р. по справі №9/593/06 –залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: В.І. Жеков
Судді: В.І. Картере
В.Т. Пироговський