СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
05 лютого 2007 року | Справа № 20-3/070-12/178 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Черткової І.В.,
Щепанської О.А.,
секретар судового засідання Василевська С.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 07 листопада 2006 року по справі № 20-3/070-12/178
за позовом Федерального державного унітарного підприємства "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації (Кілен-балка, місто Севастополь,99004)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74, місто Севастополь,99000)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 23-123/0022288616від 25.06.01, № 0001142310/0/2742/23-0 від 14.06.04, № 0001152310/0/2743/23-0 від 14.06.04
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко I.А.) від 07.11.2006 у справі № 20-3/070-12/178 позов Федерального державного унітарного підприємства «13 судоремонтного заводу Чорноморського флоту»Міноборони Російської Федерації (ФДУП «13 СРЗ| ЧФ»МО| РФ) до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсним рішення і податкових повідомлень - рішень задоволено.
Судом визнано противоправним та нечинним: 1) рішення ДПI у Нахімовському районі міста Севастополя № 23-123/0022288616 від 25.06.2001 в частині покладання на ДП| «Севастопольський судоремонтний завод ЧФ РФ»обов'язку по сплаті збору до Державного інноваційного фонду в сумі 123078,64 грн.; 2) податкове повідомлення –рішення ДПI у Нахімовському районі міста Севастополя від 14.06.2004 № 0001142310/0/2742/23-0 про визначення суми податкового зобов'язання ФДУП| «13 СРЗ| ЧФ»МО| РФ по збору до Державного інноваційного фонду у розмірі 14000,00 грн., зокрема 14000,00 грн. штрафних фінансових санкцій; 3) податкове повідомлення –рішення ДПI в Нахімовському районі міста Севастополя від 14.06.2004 № 0001152310/0/2743/23-0 про визначення суми податкового зобов'язання ФДУП "13 СРЗ ЧФ" МО РФ збору до Державного інноваційного фонду у розмірі 26539,28 грн., зокрема 26539,28 грн. штрафних фінансових санкцій.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя надала апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати, оскільки вищезгадана постанова є необгрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, з підстав висловлених в апеляційній скарзі.
Судом 15.01.2007 була оголошена перерва до 18.01.2007.
Ухвалою від 18.01.2007 справа була відкладена на 05.02.2007.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2007 склад судової колегії змінено, суддю Голика В.С. замінено на суддю Черткову І.В.
В судове засідання 05.02.2007 представники сторін не з'явились, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін визнана не обов'язковою.
Федеральне державне унітарне підприємство «13 судоремонтний завод Чорноморського флоту»Міноборони Російської Федерації звернулось з позовом до Господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про визнання недійсними рішення ДПI у Нахімовському районі міста Севастополя № 23-123/0022288616 від 25.06.2001 в частині покладання на ДП| «Севастопольський судоремонтний завод ЧФ РФ», правонаступником якого є позивач, обов'язку по оплаті збору до Державного інноваційного фонду в сумі 123078,64 грн.; податкового-повідомлення –рішення ДПI у Нахімовському районі міста Севастополя від 14.06.2004 № 0001142310/0/2742/23-0 про визначення суми податкового зобов'язання ФДУП «13 СРЗ ЧФ»МО РФ по збору до Державного інноваційного фонду у розмірі 14000,00 грн., зокрема 14000,00 грн. штрафних фінансових санкцій; податкового повідомлення –рішення ДПI в Нахімовському районі міста Севастополя від 14.06.2004 № 0001152310/0/2743/23-0 про визначення суми податкового зобов'язання ФДУП «13 СРЗ ЧФ»МО РФ по збору до Державного інноваційного фонду у розмірі 26539,28 грн., зокрема 26539,28 грн. штрафних фінансових санкцій.
Як свідчать матеріали справи, у період з 13.04.2004 по 10.06.2004 ДПI у Нахімовському районі міста Севастополя проводилася комплексна документальна перевірка ФДУП «13 СРЗ ЧФ»МО РФ з питання дотримання вимог податкового і валютного законодавства України за період з 01.04.2002 по 31.12.2003, за наслідками якої складено акт перевірки від 10.06.2004 № 6145/23-123/118 (далі - Акт).
Вказані в п. 2.23 Акту висновки послужили підставою для винесення ДПI у Нахімовському районі міста Севастополя:
- податкового повідомлення-рішення від 14.06.2004 № 0001142310/0/2742/23-0 про визначення суми податкового зобов'язання по збору до Державного інноваційного фонду у розмірі 14000,00 грн., зокрема 14000,00 грн. штрафних фінансових санкцій;
- податкового повідомлення-рішення від 14.06.2004 № 0001152310/0/2743/23-0 про визначення суми податкового зобов'язання збору до Державного інноваційного фонду у розмірі 26539,28 грн., зокрема 26539,28 грн. штрафних фінансових санкцій.
Податкові повідомлення-рішення від 14.06.2004 прийняти на підставі п. 2.23 Акту перевірки від 10.06.2004 № 6145/23-123/118, згідно з яким, на думку податкового органу, підприємство прострочило строк оплати узгодженого податкового зобов'язання по збору до Державного інноваційного фонду на пiдставі рiшення ДПI у Нахімовському районі міста Севастополя № 23-123/0022288616 від 25.06.2001 в сумі 123078,64 грн., яким підприємству була нарахована заборгованiсть по оплаті збору до Державного інноваційного фонду за 2000 рiк.
Позивач вважає, що вимоги апелянта не засновані на законі і не підлягають задоволенню, а постанову суду першої інстанції вважає такої, що підлягає залишенню в силі на підставі доводів, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу від 15.01.2007.
Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, що беруть участь в справі, і інші обставини, що мають значення для правильного дозволу поділа.
Згідно положенням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при дозволі справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадова і службова особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції і законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дане Верховною Радою України.
Висновок апелянта про те, що «… Закон України «Про Державний бюджет на 2000 рік»відносно стягнення в 2000 році податків і зборів, а також яких-небудь неподаткових платежів, введених вказаним Законом з метою фінансування витратної частини бюджету України є законом про оподаткування…»суперечить нормам законодавства України у зв'язку з нижчевикладеним.
Обов'язкові внески до Державного інноваційного фонду, які відносяться до загальнообов'язкових податків і зборів (обов'язковим платежам), встановлені пп.18 п.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування».
Статтею 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік»було передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності сплачують до Державного бюджету України збір у розмірі 1 відсотка об'єму реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість і акцизного збору.
В той же час, статтями 6, 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні гарантується на основах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбачених Конституцією і законами України».
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України винятково законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; основи створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного і інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок освіти і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску і звернення державних цінних паперів, їх види і типи.
Згідно Закону України «Про систему оподаткування», що визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів, інших обов'язкових платежів, а також має рацію, обов'язки і відповідальність платників визначаються виключно цим Законом і іншими законами про оподаткування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм стягування податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів митних зборів, і пільги по оподаткуванню не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, окрім законів про оподаткування. Зміни і доповнення до Закону України «Про систему оподаткування», іншим законам України про оподаткування щодо надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться в даний Закон, інші закони України про оподаткування не пізніший, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і вступають в силу з початку нового бюджетного року.
Повною мірою це положення торкається і законів про державний бюджет. Так, згідно ч.4 ст.28 Закону України «Про бюджетну систему України»від 05.12.1990 № 512-ХII (втратив силу з 01.01.2002), законами про Державний бюджет не можуть встановлюватися нові, мінятися або відмінятися існуючі податки і збори, вноситися зміни в чинне законодавство. У разі потреби зміни або доповнення спочатку вносяться у відповідні закони.
Згідно ст. 4 Бюджетного кодексу України, що набув чинності 01.01.2002 закон про Державний бюджет України є нормативно-правовим актом, регулюючим бюджетні відносини, якими, відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України є відносини, що виникають в процесі складання, розгляду, твердження, виконання бюджетів і розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України і місцевих бюджетів.
З системного аналізу даних правових норм витікає, що закон про Державний бюджет України не є законом про оподаткування.
Отже, законом про Державний бюджет України на відповідний рік не можуть бути встановлені стави, механізм стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів).
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Системний аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що дата сплати збору до Державного інноваційного фонду на законодавчому рівні не встановлена.
Крім того, ставки, механізм стягування збору до Державного інноваційного фонду не визначені ні у одному законі України про оподаткування, як цього вимагає ч. 3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування».
Таким чином, нарахування підприємству заборгованості по оплаті збору до Державного інноваційного фонду і винесення відповідно рішення ДПІ у Нахімовському районі міста Севастополя № 23-123/0022288616 від 25.06.2001 в сумі 123078,64 грн. здійснені відповідачем з порушенням вимог ст.ст. 6, 8, 19, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, ч. 3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування».
До матеріалів дійсної адміністративної справи з урахуванням положень ст.ст. 6, 69, 71 Кодексу адміністративного судочинства України залучені копії судових рішень Вищого господарського суду України від 28.08.2001 у справі № 1/4/1014 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-брок»до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції, від 15.01.2004 по справі № 25/400 господарського суду м. Києва, від 09.02.2005 по справі № 21/276 Господарського суду м. Києва за позовом АКБ «ТАС-Комерцбанк»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання рішення недійсним (ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду), що містять в собі інформацію щодо предмету доведення по дійсної справі, - правову оцінку обставин публічно-правових відносин, що виникають при дозволі суперечок між суб'єктами господарювання і органами державної податкової служби України щодо законності нарахування і стягнення з платників податків збору до Державного інвестиційного фонду.
Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2006 року у справжній справі встановлено, що по своїй правовій природі спірні відносини є не цивільно-правовими, а публічно-правовими. У зв'язку з викладеним судова колегія вважає, що при розгляді справжньої справи непридатна позовна давність в контексті норм ЦК| України (1963 рік) і ЦК| України (2003 рік), на що наполягає відповідач.
В той же час жодним із законів України про оподаткування, у тому числі і Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III, не встановлені граничні терміни для звернення платника податків в суд з позовом про визнання недійсними рішень податкового органу про нарахування податкових зобов'язань.
У зв'язку з цим немає правових підстав затверджувати про пропуск позивачем терміну звернення із справжнім позовом до суду, зокрема звернення, як правонаступника ДП «Севастопольський судоремонтний завод ЧФ РФ», з вимогами про визнання недійсним рішення ДПI у Нахімовському районі м. Севастополя № 23-123/0022288616 від 25.06.2001 в частині покладання на ДП «Севастопольський судоремонтний завод ЧФ РФ»обов'язку по оплаті збору до Державного інноваційного фонду в сумі 123078,64 грн.
З урахуванням викладеного, рішення ДПI у Нахімовському районі міста Севастополя № 23-123/0022288616 від 25.06.2001, податкове повідомлення –рішення ДПI у Нахімовському районі міста Севастополя від 14.06.2004 № 0001142310/0/2742/23-0, та податкове повідомлення –рішення ДПI в Нахімовському районі міста Севастополя від 14.06.2004 № 0001152310/0/2743/23-0 підлягають визнанню недійсними, як таки, яке суперечать діючому законодавству.
За наведених обставин постанова господарського суду міста Севастополя від 07.11.2006 року у справі № 20-3/070-12/178 прийнята при повному з'ясуванні обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 07.11.2006 року у справі № 20-3/070-12/178 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді І.В. Черткова
О.А. Щепанська