Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" грудня 2006 р. Справа № 35/153-06 (н.р. 47/277-05)
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_4.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Рублене», с.Рублене, Великобурлуцького району, Харківської області (вх. № 3124 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.07.06 р. по справі № 35/153-06 (н.р. 47/277-05)
за позовом СПД-ФО ОСОБА_1, м. Харків
до СВК "Рублене" с. Рублене
про стягнення 30 718,00 грн.
встановила:
Суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Рублене" заборгованості за відпущену продукцію з урахуванням інфляції та 3% річних у розмірі 29 718,00грн. та збитків, пов'язаних з наданням юридичної допомоги в розмірі 1000,00 грн., а також покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 297,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
В доповненнях до позовної заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних станом на 20.07.2005 року у розмірі 31545,00 грн.
В процесі розгляду справи позивач надав суду зміни підстав позовних вимог, посилаючись на те, що він здійснив продаж лінії з виробництва масла без підписання угоди, шляхом обміну з відповідачем окремими письмовими документами, як то, накладна НОМЕР_2., довіреності НОМЕР_1. та вимогою про сплату устаткування від 29.06.2004 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.06р. по справі № 35/153-06 (суддя Швед Е.Ю.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Рублене» на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь прострочки, 3% річних у розмірі 33 259,50 грн., держмита у розмірі 332,60 грн., збитки, пов'язані з оплатою юридичних послуг у розмірі 1000,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, відповідач не оплатив обладнання, яке йому поставив позивач на підставі накладної НОМЕР_2. та отримане представником відповідача по довіреності серії НОМЕР_1., в зв'язку з чим, враховуючи, що позовна вимога в частині стягнення основного боргу в розмірі 26 000,00 грн. доведена позивачем документально, місцевий господарський суд на підставі ст.526 та ч.2 ст. 531 Цивільного кодексу України визначився про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та їх задоволення. Суд першої інстанції в своєму рішенні на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України також дійшов висновку, відповідно до якого нараховані позивачем 3 % річних в сумі 1438,10 грн. та 5821,40 грн. індексу інфляції відповідають наданому розрахунку та не суперечать вимогам чинного законодавства. Окрім того, витрати СПД ФО ОСОБА_1 на юридичні послуги в розмірі 1000,00 грн. суд визнав обґрунтованими на підставі наданих позивачем договору про надання юридичних послуг НОМЕР_3 між ним та СПД ФО ОСОБА_2., товарного чеку від 10.05.05р. на оплату 1000,00 грн. та акту прийому наданих послуг від 10.05.05р.
Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу та додаткове обґрунтування апеляційної скарги, в яких просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити СПД ФО ОСОБА_1. в задоволенні позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що ні накладна НОМЕР_2., ні довіреність не можуть бути підставою для сплати вартості спірного обладнання; відповідач стверджує, що він не отримував вимогу, з якою позивач звернувся щодо виконання зобов'язання та сплати заборгованості. Також відповідач зазначає, що витрати, пов'язані зі сплатою позивачем консультаційних та юридичних послуг в розмірі 1000,00 грн. не знаходяться у необхідному зв'язку з заборгованістю, яка стягується.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що місцевий господарський суд правомірно оцінив докази та дослідив підстави, з яких спірне обладнання було отримане відповідачем, а саме: накладна НОМЕР_2., довіреність серії НОМЕР_1., вимога про оплату поставленого обладнання від 29.06.2004р. Також зазначає, що збитки на оплату юридичних послуг виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків по сплаті продукції і згідно ст. 623 Цивільного кодексу України повинні бути відшкодовані відповідачем. На цій підставі просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судове засідання 17.10.2006р. відповідач не з'явився, про причини неявки не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги по даній справі було відкладено на 05.12.2006р.
05.12.2006р. відповідач також в судове засідання не з'явився, але надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю бути присутнім в даному судовому засіданні, оскільки приймає участь у розгляді справи у Великобурлуцькому районі.
На думку колегії суддів причини, викладені в клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи є неповажними та не підтвердженими належними документальними доказами, до того ж розгляд апеляційної скарги в зв'язку з відсутністю відповідача вже було відкладено на інший термін відповідною ухвалою суду, а тому вважає за доцільне розглянути справу за наявними матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Харківської області від 04.07.06р. в частині стягнення з відповідача збитків, пов'язаних з оплатою позивачем юридичних послуг в розмірі 1000,00 грн., виходячи із наступних обставин.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що 02.07.2002р. позивач на підставі накладної НОМЕР_2 поставив відповідачеві обладнання (лінії з виробництва масла) на загальну суму 26000,00 грн., про що свідчить довіреність серії НОМЕР_1., відповідно до якої зазначене обладнання отримано представником відповідача ОСОБА_3. За поставлений товар відповідач не розрахувався.
Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо термін виконання зобов'язання не встановлено, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник зобов'язаний виконати таке зобов'язання у семиденний термін з дня пред'явлення вимоги. На підставі зазначеної норми права позивач 29.06.2004р. звернувся до відповідача з вимогою про оплату поставленого обладнання, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Таким чином, у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість в сумі 26000,00 грн., яка на час розгляду справи не відшкодована.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовна вимога в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 26000,00 грн. є обґрунтованою, доведеною документально та такою, що підлягає задоволенню.
З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони повністю відповідають обставинам справи та підтверджуються наявним матеріалами, що є у справі.
Крім того, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги щодо стягнення інфляційних збитків у розмірі 5821,40 грн. та 3% річних в сумі 1438,10 грн., оскільки вони нараховані на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідають наданому позивачем розрахунку та не суперечать вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів вважає посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом не з'ясовані підстави з яких спірне обладнання було отримане відповідачем, необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються належними доказами, які надані позивачем до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення суми основної заборгованості, індексу інфляції та 3% річних, проте відповідачем ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області ні під час розгляду його апеляційної скарги не представлено жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності своїх заперечень проти позову в зазначеній частині.
Однак, вирішуючи питання стосовно стягнення з відповідача збитків у розмірі 1000,00 грн., пов'язаних з оплатою позивачем юридичних послуг, господарський суд, беручи до уваги факт наявності в матеріалах справи договору НОМЕР_3 про надання юридичних послуг від 10.05.2005р., укладеним між позивачем та СПД ФО ОСОБА_2., товарного чеку від 10.05.2005р. про оплату ним 1000,00 грн., а також акту прийому наданих послуг від 10.05.2005р., невірно застосував ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, та помилково визначився про віднесення суми у розмірі 1000,00 грн. до судових витрат, пов'язаних з наданими позивачу юридичними послугами, що призвело до прийняття неправомірного рішення в цій частині. Про це також вказав відповідач у своїй апеляційній скарзі.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.
Договір про юридичне обслуговування НОМЕР_3. між СПД ФО ОСОБА_1 та СПД ФО ОСОБА_2. укладено про надання юридичних послуг, тобто в даному випадку юридична допомога надавалася не адвокатом чи адвокатським бюро, а приватним підприємцем.
Витрати скаржника не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою, а тому збитки, пов'язані із спла тою юридичних послуг, наданих стороні у справі не адвокатами, не можна розцінювати як збитки у розумінні статтей 611, 623 Цивільного кодексу України. Отже, віднесення місцевим господарським судом до збитків витрат позивача на юридичне обслуговування суперечить чинному законодавству.
Наведене вказує, що рішення господарського суду в цій частині не може бути залишеним у силі та підлягає скасуванню, а у позові про стягнення з відповідача 1000,00 грн. збитків, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, повинно бути відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.07.06р. по справі № 35/153-06 в частині стягнення 1000,00 грн. збитків, пов'язаних з оплатою юридичних послуг скасувати і в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Рублене" (62610, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Рублене, р/р 260082956 ХОД АППБ "Аваль", МФО 350589, ОКПО 00708934) 15,00 грн. державного мита при розгляді справи в суді першої інстанції та апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя
Судді