Єдиний унікальний номер 2-456/11

Номер провадження

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2011 Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючого судді Стоцька Л. А.

при секретарі

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чернівецькій області про обмеження виїзду за межі України , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_2.

Посилався на те, що вони з 1993 року перебували в зареєстрованому шлюбі, в 2007 році їх шлюб було розірвано. Від шлюбу є неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з ОСОБА_2

Відповідач має намір вивезти за межі України їх неповнолітнього сина без його згоди у зв’язку з чим вона звернулась до суду з позовною заявою. Він не заперечує проти виїзду неповнолітнього сина за межі України, однак не у супроводі матері.

Також зазначив, що в провадженні Першотравневого районного суду м.Чернівці перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, яка в даний час провадженням не закінчена.

Вважає, що на відповідача розповсюджується тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон до закінчення провадження по цивільній справі за його позовом про поділ майна подружжя, що виключає можливість ОСОБА_2 виїзду за межі України.

Просив позов задовольнити, обмеживши ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у праві виїзду за кордон до закінчення провадження у цивільній справі за його позовною заявою про поділ майна подружжя, при цьому вилучити в неї закордонний паспорт та передати на зберігання до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чернівецькій області.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, викладені в позовній заяві. Пояснив, що у відповідачки також існують боргові кредитні зобов’язання перед банком, по яким він виступив поручителем, що також є підставою для обмеження її виїзду за кордон. Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що її право свободи пересування, в тому числі, право вільно залишати територію України гарантується Конституцією України та не може бути обмежене. Крім того, пояснила, що по справі за позовом ОСОБА_1 про поділ майна подружжя 28.01.2011 року судом було прийнято рішення, а тому в даний час будь-яких майнових зобов’язань у неї перед позивачем немає. Зазначила, що має намір виїхати за кордон з неповнолітнім сином, який потрапив в автомобільну катастрофу, на лікування. Просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов необгрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, 13.02.2008 року їх шлюб було розірвано (а.с.7). Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, 29.101996 року народження (а.с.6). В грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою про надання дозволу на виїзд за межі України неповнолітнього сина без згоди та супроводу батька.

Як вбачається з копії ухвали суду про відкриття провадження від 26.02.2008 року, в провадженні Першотравневого районного суду м.Чернівці перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна (а.с.8).

Згідно ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і вїзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.6 вказаного Закону, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо до нього подано цивільний позов до суду – закінчення провадження у справі.

Згідно ч.1 ст.60, ч.2 ст.58 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на те, що в даний час в провадженні Першотравневого районного суду м. Чернівці перебуває цивільна справа за його позовом про поділ майна подружжя, а також існування кредитних боргових зобов’язань у відповідача.

Проте, судом встановлено, що рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28.01.2011 року позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя було задоволено частково.

Суд також приймає до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 не було надано суду будь-яких доказів про існування у відповідача боргових кредитних зобов’язань перед банком, по яким він виступив поручителем. Крім того, суду не було надано доказів щодо існування інших цивільних справ за позовом ОСОБА_1 до відповідача.

Крім того, відповідно до ч.2-3 ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права встановлено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну, і це право не може бути об’єктом ніяких обмежень, крім тих які передбачено законом та які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров’я та моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними у пакті.

Частинами 2-3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен є вільним залишати свою країну, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, які передбачено законом та які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров’я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Тобто, забезпечення майнових прав не може здійснюватись шляхом обмеження основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, а також виходячи з пріоритетності конституційних прав та свобод людини та громадянина, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про обмеження виїзду за межі України необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 57-61, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чернівецькій області про обмеження виїзду за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Л. А. Стоцька