Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-2/622-06 Суддя –М.С. Лущик
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –А.Ф. Твердохліб
05 грудня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.
при секретарі –Кобзевій Л.О.
за участю представників сторін:
позивача – не прибув
відповідача – предст. Почтарьова Ю.І. ( дов. № 6264/9/10 від 11.07.06 р.) ; предст. Пасачиліна О.М.( дов. № 9226/8/10 від 06.10.06 р.); предст. Циганенко С.В. ( дов. № 11347/9/10 від 04.12.06 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 4223 С/2-5) Конотопської МДПІ у Сумській області на постанову господарського суду Сумської області від 18.10.2006 р. по адміністративній справі № АС-2/622-06
за позовом ВАТ «Червоний металіст», м. Конотоп
до Конотопської МДПІ у Сумській області
про скасування податкового повідомлення-рішення
встановила:
Позивач, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 10.05.2006 р. № 0000612311/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування.
Постановою господарського суду Сумської області від 18.10.2006 р. позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 10.05.2006 р. № 0000612311/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 299028,00 грн.
Відповідач, не погоджуючись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від 18.10.2006 р. по даній справі та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ВАТ «Червоний металіст»в задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним. На його думку, судом першої інстанції при винесенні постанови від 18.10.2006 р. не повно з’ясовані всі обставини справи та невірно застосовані норми матеріального права, а саме п. 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями в частині визначення самого поняття «бюджетне відшкодування»та п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 вказаного закону в частині виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість. Крім того, апелянт вважає, що судом не враховано п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону щодо джерел фінансування бюджетного відшкодування. Апелянт посилається на те, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що податок не було сплачено позивачем навіть в ціні придбання продавцю товару –ВАТ «ХЕМЗ», який в свою чергу не сплатив податок до бюджету. Крім того, постачальником продавця (ДП «Торговий дім»ВАТ «Червоний металіст»), якому позивач перерахував відповідні суми податку на додану вартість, а саме ТОВ «Дарт-Мекс-Нью», яке повинне було сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, у відповідних податкових періодах таку саму в податкових деклараціях з податку на додану вартість, в рядку податкове зобов’язання не відображало та, відповідно, податку до бюджету не сплатило.
Позивач не прибув у дане судове засідання та не повідомив суд про причину неприбуття, тоді як був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи.
Колегія суддів, заслухавши стосовно можливості розгляду даної справи у відсутності позивача, дійшла висновку про розгляд даної справи за відсутності позивача, оскільки неприбуття в судове засідання без поважних причин позивача, або не повідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідачем було здійснено документальну перевірку ВАТ «Червоний металіст»з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за серпень 2005р., вересень 2005р., жовтень 2005р., та листопад 2005р., про що складено акт від 27.04.2006 року № 122/23-3/00165706. За результатами цієї перевірки було прийняте спірне повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 299 028, 00 грн.
Згідно з п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітнього періоду складався із сум податків, сплачених ( нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли, на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установчих законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як встановлено судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження наявність у позивача відповідних податкових накладних та їх належне оформлення згідно з вимогами підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не оскаржується Актом перевірки від 27.04.06, згідно з яким прийнято спірне рішення.
Згідно з підпунктом 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже, як видно з матеріалів справи, позивач не порушив жодного з вищенаведених положень Закону України «Про податок на додану вартість».
Доводи Акту перевірки від 27.04.2006 р. цих тверджень не спростовують, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ПДВ за деклараціями за серпень 2005 року у сумі 68482 грн., за вересень 2005 р. у сумі –63271 грн., за жовтень 2005 р. у сумі 27545 грн., та за листопад 2005 р. –139730 грн. були заявлені позивачем до відшкодування правомірно.
За таких обставин зроблені відповідачем висновки про завищення позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ - не можна вважати законними у розумінні підпункту 7.2.1. пункту 7.2., підпункту 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що є підставою для скасування спірного рішення.
Посилання апелянта на порушення пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», в якому йдеться, що бюджетне відшкодування –це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом є безпідставним, оскільки воно спростовується чинним законодавством і матеріалами справи. Вказаний пункт дає лише загальне розуміння поняття «бюджетного відшкодування», він не формулює ніяких підстав від яких би залежало право на податковий кредит, не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань і податкового кредиту, а не навпаки. Твердження про те, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту є сплата цих сум до бюджету, - не можна вважати законними, оскільки відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Матеріалами проведеної відповідачем перевірки підтверджується факт наявності у позивача відповідних податкових накладних та їх належне оформлення згідно з вимогами підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість". Положення підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо включення сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) до складу податкового кредиту позивачем повністю дотримано.
Зазначені в акті перевірки від 27.04.06 (на підставі якого прийнято спірне Рішення) контрагенти на момент складання податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку у якості платника ПДВ, що вказує на правомірність цих податкових накладних. Таким чином, вартість придбаного від контрагентів товару, в складі ціни якого включений ПДВ, - правомірно була віднесена до складу валових витрат, тому віднесення до складу податкового кредиту зазначених в акті сум є законним.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство, у тому числі і Закон України „Про податок на додану вартість", не встановлює для покупця товару обов'язку сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем чи іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.
Законом України „Про податок на додану вартість" сума ПДВ, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку в бюджет. В даному випадку такий обов'язок відповідачем опосередковано покладений на позивача, що суперечить названим законодавчим нормам і є безумовною підставою для скасування спірного Рішення.
Таким чином, спірним рішенням порушується 7.7.3, пункту 7.7. статті 7 Закону (в редакції на час подання декларацій за вказаний період), згідно з яким у разі коли за результатами звітного періоду сума різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
З наведених підстав слід погодитись з висновком місцевого господарського суду про задоволення адміністративного позову.
Згідно статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що Конотопською МДПІ Сумській області не було надано доказів, які б спростовували доводи позивача.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що заперечення Конотопської МДПІ Сумської області наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Сумської області від 18.10.2006 р. по справі № АС-2/622-06 була ухвалена без порушення норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 205, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 18.10.2006р. по адміністративній справі № АС-2/622-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Олійник В.Ф.
Суддя Кравець Т.В.
Суддя Твердохліб А.Ф.