Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" грудня 2006 р. Справа № 14/259-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Романець М.О.
відповідача - Кутовий Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тристан», м.Охтирка, Сумської області (вх. № 2377 С/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.06 р. по справі № 14/259-06
за позовом ТОВ ВКП "Торгсервіс", м. Кролевець
до ПП "Тристан", м. Охтирка
про стягнення 114 326,49 грн.
встановила:
У серпні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області про стягнення з відповідача на свою користь 114 326,49 грн., з яких 103 055,24 грн. основного боргу, 965,73 грн. пені, 10 305,52 грн. штрафу.
Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути 90 498,11 грн., в тому числі 90 326,49 грн. основного боргу, 171,62 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Сумської області від 25.04.2006р. по справі № 14/259-06 (суддя Миропольський С.О.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 90 326,49 грн. заборгованості, 3% річних в розмірі 171,62 грн., 1 143,26 грн. витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору.
Рішення в частині стягнення з відповідача 90 326,49 грн. заборгованості, 3% річних в розмірі 171,62 грн. мотивовано тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань щодо розрахунків за отриманий товар на підставі відповідних видаткових накладних, в зв’язку з чим місцевий господарський суд визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та правомірними, оскільки вони підтверджуються наданими позивачем доказами по справі.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що при винесенні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповністю з’ясовані обставини, які мають значення для справи, посилаючись на те, що філія не може бути учасником юридичних відносин, та не має повноважень для укладення угоди, а юридична особа ПП «Тристан» не надавала повноважень директору філії ПП «Тристан» на укладення від імені філії або самої юридичної особи договору поставки №24 від 03.01.2006р., просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ВКП ТОВ «Торгсервіс» в задоволенні позову, а також визнати недійсним договір поставки № 24 від 03.01.2006р. між Філією м. Суми ВКП ТОВ «Торг сервіс» та Сумською філією ПП «Тристан».
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення місцевого господарського суду мотивованим, таким, що відповідає дійсності, прийнятим на підставі чинного законодавства. При цьому зазначає, що вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди, задоволенню не підлягає, оскільки договір №24 від 03.01.2006р. відповідачем виконувався, що свідчить про його схвалення. На цій підставі просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2006 року без змін, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що згідно умов договору № 24 від 03.01.06 р., укладеного між сторонами у справі, позивач відповідачу поставив товар на загальну суму 127 429 грн. 32 коп.
Факт належного виконання позивачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи, зокрема видатковими накладними (а.с. 12-71).
Відповідач за отриманий товар розрахувався частково.
Станом на 14.04.2006 р. сума заборгованості відповідача складала 103 055 грн. 24 коп.
17.04.06 р. відповідач частково розрахувався з відповідачем сплатив на його користь 24 000 грн. 00 коп.
В статті 534 ЦК України зазначається, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
За таких обставин, провадження у справі щодо вимог позивача про стягнення 965 грн. 73 коп. пені, 10 305 грн. 52 коп. штрафу, 12 728 грн. 75 коп. основної заборгованості правомірно припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, тому як відсутній предмет спору.
Матеріалами справи (обґрунтованими розрахунками позивача) на час розгляду справи по суті підтверджується борг в сумі 90 326,49 грн.
Відповідач доказів сплати боргу під час розгляду справи в суді першої інстанції не представив, а тому вимоги позивача по стягненню боргу обґрунтовано визнані місцевим господарським судом такими, що підлягають частковому задоволенню відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України в розмірі 90 326 грн. 49 коп.
Крім того, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 171,62 грн., оскільки вони нараховані на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідають наданому позивачем розрахунку та не суперечать вимогам чинного законодавства.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на те, що філія не може бути учасником юридичних відносин, та не мала повноважень для укладення спірної угоди, а юридична особа ПП «Тристан» не надавала повноважень директору філії ПП «Тристан» на укладення від імені філії або самої юридичної особи договору поставки №24 від 03.01.2006р. При цьому також зазначає, що вказаний договір не виконувався жодного разу, фактично сторони так і не приступили до його виконання, не поставляли відповідно до умов договору продукцію та сплачували за неї коштів, та відповідач взагалі не має боргу по договору поставки №24 від 03.01.2006р.
Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р. та від 17.10.2006р. розгляд апеляційної скарги був відкладений та зобов’язано сторони провести звірку взаєморозрахунків по спірним накладним згідно договору поставки №24 від 03.01.2006р. та надати суду апеляційної інстанції акт звірки взаєморозрахунків; а також зобов’язано: позивача - надати до суду апеляційної інстанції необхідну документацію, оригінали або належним чином завірені копії, які свідчать про фактичну передачу товару; відповідача – надати суду докази оплати отриманого товару.
Позивач на виконання вимог, зазначених в ухвалах суду надав акт звірки взаємних розрахунків від 10.10.2006р. підписаний та завірений лише ВКП ТОВ «Торгсервіс», а також додаткові пояснення, в яких, зокрема зазначив, що підприємством позивача було направлено свого представника до ПП «Тристан» для проведення звірки взаєморозрахунків по накладним згідно договору поставки №24 від 03.01.2006р., що підтверджується наданими до справи доказами. Однак, відповідач не провів звірку взаєморозрахунків з ВКП ТОВ «Торгсервіс» та не надав жодної відповіді або свій примірник акта звірки взаєморозрахунків на адресу позивача.
Відповідач вимоги відповідних ухвал суду не виконав, жодних витребуваних документів не надав. Посилання відповідача на те, що заборгованість за отриману продукцію у нього виникла ні по спірному договору, а по інший угоді, укладеній з позивачем, є хибним та не підтвердженими жодними документальними доказами.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, факт наявності заборгованості відповідача в розмір 90 326,49 грн. підтверджується матеріалами справи, останнім належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу відповідач не представив, аргументованих заперечень щодо позовних вимог не надав.
Не береться до уваги також твердження відповідача в апеляційній скарзі стосовно визнання недійсним договору №24 від 03.01.2006р., укладеним між сторонами по справі, оскільки ПП «Тристан» з окремим позовом про визнання недійсним спірного договору не звертався, а матеріали справи свідчать про те, що договір №24 від 03.01.2006р. сторонами виконувався : товар, що відвантажувався позивачем, відповідачем приймався і оприбутковувався, про що свідчать видаткові накладні, копії яких надані суду в якості доказу.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача 90 326,49 грн заборгованості та 3% річних в розмірі 171,62 грн., що повністю підтверджується матеріалами справи.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2006 року по справі № 14/259-06 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарськогосуду Сумської області від 25.04.2006р. по справі № 14/259-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді