Справа № 2-693/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 рокум. Городище

          в складі :

головуючого                                                     Голосія А.В.

при секретарі                                                                                Волошиній І.Л.

за участю адвоката: ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городище цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Мліївської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування – треті особи Городищенське відділення ЧООБТІ, ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Мліївської сільської ради про визнання заповіту та дублікату заповіту недійсними – третя особа Городищенське відділення ЧООБТІ, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Мліївської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування – треті особи Городищенське відділення ЧООБТІ, ОСОБА_3 ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2, Мліївської сільської ради про визнання заповіту та дублікату заповіту недійсними – третя особа Городищенське відділення ЧООБТІ.

Обґрунтовуючи свою позовну заяву позивачка посилається на те, що 6 липня 2009 року в с. Радиванівка, Кам?янського району, Черкаської області померла її мати, ОСОБА_4. Заповіту ОСОБА_4 не залишила. Позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, інших спадкоємців немає. На день смерті ОСОБА_4 проживала і вела спільне господарство разом з позивачкою, в с. Радиванівка, Кам?янського району, Черкаської області. Від спадщини, яка залишилась після матері позивачка не відмовлялась. До жовтня 2004 року ОСОБА_4 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку по вул. Свердлова, 7, який згідно погосподарського обліку належав ОСОБА_5. Вказаний будинок мати позивачки успадкувала після ОСОБА_5, яку доглядала і вела з нею спільне господарство до 08.08.2000 року - дня смерті ОСОБА_5 Коли ОСОБА_5 померла, ОСОБА_4 за власний кошт здійснила її поховання.

На підставі заповіту ОСОБА_5 від 01.08.2000 року, яким вона все своє майно заповідала матері позивачки, ОСОБА_4 з дня смерті заповідачки фактично вступила в управління майном ОСОБА_5 З успадкованого будинку не виїзджала, утримувала будинок та присадибну ділянку і проживала там після смерті ОСОБА_5 більше трьох років. Через брак коштів та поганий стан здоров?я документально оформити спадщину ОСОБА_4 не встигла.

В жовтні 2004 року ОСОБА_4 переїхала проживати до позивачки в с. Радиванівка, Кам?янського району, Черкаської області. Останні роки вона, за станом здоров?я, не мала можливості їздити в с. Мліїв і позивачка, їздила в с. Мліїв та здійснювала догляд за успадкованим матір?ю будинковолодінням.

Після смерті матері позивачка приїхала в с. Мліїв, для того щоб вирішити питання по оформленню своїх спадкових прав на успадкований ОСОБА_4, після смерті ОСОБА_5, будинок і від секретаря сільської ради, дізналась, що на цей будинок, на підставі заповіту ОСОБА_5 від 13.02.1997 року, 21 липня 2010 року Городищенський районний суд прийняв рішення про визнання права власності в порядку спадкування, яким визнав за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок, розташований по вул. Свердлова, 7 у с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_5, яка померла 08.08.2000 року.

Заповіт який ОСОБА_5 склала 01.08.2000 року на користь ОСОБА_4 повністю скасував заповіт складений ОСОБА_5 від 13.02.1997 року на користь ОСОБА_3

Не погодившись із рішенням Городищенського районного суду від 21.07.2010 року, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку. 13.07.2011 року, Апеляційний суд Черкаської області скасував рішення Городищенського районного суду від 21.07.2010 року та ухвалив нове рішення, яким відмовив ОСОБА_3 у задоволенні її позову до Мліївської сільської ради, третя особа Городищенске відділення ЧООБТІ про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на будинок померлої 08.08.2000 року ОСОБА_5 по вул. Свердлова, 7 в с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області.

Отримавши копію рішення Апеляційного суду Черкаської області від 13.07.2001 року позивачка звернулась до Городищенської державної нотаріальної контори, щоб отримати свідоцтво про право власності на будинковолодіння в порядку спадкування, але у видачі такого свідоцтва їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа на будівлю, тому вона була змушена звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник позов та доповнення до позову підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просять визнати, що ОСОБА_4, яка померла 06.07.2009 року прийняла спадщину після ОСОБА_5, яка померла 08.08.2000 року, так як за заповітом фактично вступила в управління спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на будинковолодіння, яке знаходиться по вул. Свердлова, 7, с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, визнати, що при складанні заповіту ОСОБА_5 в Мліївській сільській раді Городищенського району Черкаської області від 01.08.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 63, була допущена технічна помилка, а саме замість заповідаю ОСОБА_4 в заповіті записано заповідаю ОСОБА_6, визнати, що заповіт ОСОБА_5, яка померла 08.08.2000 року в с. Мліїв, Городищенського району Черкаської області від 01.08.2000 року зареєстрований в реєстрі за № 63, складено заповідачем саме на ім»я ОСОБА_4, яка померла 6 липня 2009 року в с. Радиванівка, Кам»янського району, Черкаської області. Вимоги за зустрічним позовом не визнали повністю. Свою відмову мотивують тим, що при складанні заповіту ОСОБА_5 добре розуміла значення своїх дій, віддавала їм звіт та передбачала наслідки складання нею заповіту, а також власноруч підписала його, чим остаточно ствердила свою добру волю.

ОСОБА_3 та її представник підтримали свої вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві та просять визнати заповіт та дублікат заповіту недійсними. Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали, пояснивши, що ОСОБА_2 подала до суду дублікат заповіту, посвідченого 24.05.2004 року секретарем виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, який було видано замість втраченого. Як вбачається зі змісту дублікату заповіту, 01.08.2000 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_4, реєстровий номер якого 63. Дублікат заповіту в реєстрі за № 73. Примірник оригіналу заповіту, що підтверджується засвідченою копією заповіту не співпадає за своїм змістом з дублікатом заповіту наданого до суду ОСОБА_2 Згідно дублікату заповіту, заповідач ОСОБА_5 заповіла все своє майно ОСОБА_4, а згідно примірника, що зберігається в Мліївській сільській раді особою, на яку заповідано майно є ОСОБА_6. Також згідно дублікату заповіту його складено, посвідчено та зареєстровано 01.08.2000 року, а згідно примірника сільської ради 21.07.2000 року. Вважає, що заповіт та дублікат заповіту є недійсними, а тому за ОСОБА_2 не може бути визнано право власності в порядку спадкування на домоволодіння, що розташоване по вул. Свердлова, 7, с. Мліїв Городищенського району Черкаської області.

ОСОБА_7 Мліївської сільської ради позовні вимоги ОСОБА_2 визнав, зустрічний позов не визнав і пояснив, що 21.07.2000 року секретарем Мліївської сільської ради, був посвідчений заповіт ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 за р.№ 63. Станом на день складання і посвідчення цього заповіту ОСОБА_5 добре розуміла значення своїх дій, віддавала їм звіт та передбачала наслідки складання нею заповіту, а також власноруч підписала перший і другий примірники цього заповіту та розписалася в книзі реєстрації нотаріальних дій виконкому Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області. Допущені секретарем технічні помилки при складанні заповіту ніяким чином не впливають на проявлення волі заповідача, а тому немає підстав для визнання заповіту та дублікату заповіту недійсними.

Представник Городищенського відділку ЧООБТІ у судове засідання не з»явився, попередньо надавши суду заяву з проханням розгляду справи у його відсутності.

Суд, вислухавши сторони, та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення, а зустрічні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що покійна ОСОБА_5, проживаючи одиноко та будучи хворою, усно домовилася з уже також покійною ОСОБА_4 про те, що остання буде проживати біля неї та здійснювати за нею догляд. І ОСОБА_4 тривалий час утримувала спадкодавицю, яка тяжко хворіла, потребувала стороннього догляду та піклування. За це ОСОБА_5 згідно заповіту від 21.07.2000 року заповіла їй все своє рухоме та нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач має право призначити своїм спадкоємцем фізичну особу, незалежно від наявності в неї з цією особою сімейних, родинних відносин.

Згідно свідчення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які підтвердили той факт, що ОСОБА_4 добросовісно виконала свої зобов»язання перед спадкодавицею, вона дійсно тривалий час доглядала ОСОБА_5, поховала її та залишалася проживати в будинку, який належив покійній.

Також свідченнями свідка ОСОБА_10, що вона як секретар сільської ради була запрошена до ОСОБА_5 для виконання нотаріальних обов'язків, був посвідчений заповіт ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, під час складання і посвідчення цього заповіту ОСОБА_5 добре розуміла значення своїх дій, віддавала їм звіт та передбачала наслідки складання нею заповіту, а також власноруч підписала перший і другий примірники цього заповіту та розписалася в книзі реєстрації нотаріальних дій виконкому Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області.

Після певного проміжку часу ОСОБА_4 сама захворіла і переїхала проживати до дочки, де і померла.

Згідно чинного цивільного законодавства той із спадкоємців, який має право на обов»язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовиться від неї. А тому, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_2 законно та добросовісно набула право на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4, поскільки заповіт, який ОСОБА_5 склала 21.07.2000 року на користь ОСОБА_4 повністю скасовує заповіт, складений ОСОБА_5 від 13.02.1997 року на користь ОСОБА_3

Тому заповіт ОСОБА_5 від 21.07.2000 року складено заповідачем саме на ім»я ОСОБА_4 підлягають до повного задоволення, а у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, поскільки вони безпідставні.

Позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_3 суд вважає, не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров’я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати.

У судовому засіданні ОСОБА_3 таких доказів не навела, а посилається лише на те, що заповіт та дублікат заповіту своїми формами та посвідченнями суперечать один одному, мають невідповідності щодо прізвища спадкоємця та дати їх реєстрації, не відповідали волі заповідача. Посвідчені особою, яка не мала права його посвідчувати, не встановила особу заповідача ОСОБА_5 та його волевиявлення, не перевіряла дієздатність заповідача. Дані факти в судовому засіданні свого повного підтвердження не знайшли.

У судовому засіданні дійсно встановлено, що заповіт та дублікат заповіту мають невідповідність щодо прізвища спадкоємця, дати та номера їх реєстрації. Свідок ОСОБА_10 повідомила, що дані розбіжності виникли внаслідок технічної помилки, але при цьому зміст і суть заповіту не змінилися і всі вимоги щодо його написання були виконані і це було дійсне волевиявлення заповідача, про що підтвердили інші свідки.

Тому суд приходить до висновку, що за допущені технічні помилки посадовою особою заповідач і спадкоємець не мають нести відповідальність та страждати від цього. Суд вважає, що помилка секретаря Мліївської сільської ради допущена внаслідок недбальства і це не може бути підставою для визнання правочину недійсним. А тому зустрічні вимоги ОСОБА_3 не підлягають до задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 30, 60, 212, 213,215, 294 ЦПК України, ст.ст. 203, 214, 216, 328, 1257, 1258 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Мліївської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування – треті особи Городищенське відділення ЧООБТІ, ОСОБА_3 – задоволити частково.

Визнати, що ОСОБА_4, яка померла 06.07.2009 року прийняла спадщину після ОСОБА_5, яка померла 08.08.2000 року, так як за заповітом фактично вступила в управління спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності в порядку спадкування на будинковолодіння, яке знаходиться по вул. Свердлова, 7, с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області

Визнати, що заповіт ОСОБА_5, яка померла 08.08.2000 року в с. Мліїв, Городищенського району Черкаської області від 01.08.2000 року зареєстрований в реєстрі за № 63, складено заповідачем саме на ім»я ОСОБА_4, яка померла 6 липня 2009 року в с. Радиванівка, Кам»янського району, Черкаської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Мліївської сільської ради про визнання заповіту та дублікату заповіту недійсними – третя особа Городищенське відділення ЧООБТІ – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні в 10 – денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя           ОСОБА_7