донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
31.01.2007 р. справа №28/177а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
при секретареві судового засідання |
за участю представників сторін: |
від позивача: | не з"явились, |
від відповідача: від прокурора: | Бридун О.І.- довіреність № 13716/10/10 від 23.05.06р., Яковенко О.В. - довіреність № 25539 від 14.09.06р. Ульянова О.В - посвідчення |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку м.Донецька |
на постанову (ухвалу) господарського суду | Донецької області |
від | 20.11.2006 року (повний текст складено 27.11.06р.) |
по справі | №28/177а |
за позовом | Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк |
до | Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку м.Донецька |
про | визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.05.2006р. №0000730816/10/14582/10/15-23/3 |
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000730816/0/14582/10/15-16-23/3.
Повідомленням від 10.11.2006 р. в порядку ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі вступив прокурор.
Постановою господарського суду Донецької області від 20.11.06р. по справі № 28/177а позовні вимоги Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” були задоволені в повному обсязі з урахуванням письмової заяви про уточнення позовних вимог від 20.11.06р. Визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 0000730816/10/14582/10/15-16-23/3 від 29.05.2006р., яким позивачу був застосований штраф в розмірі 10% в сумі 35738,71 грн. за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 357387,10грн.
Місцевий господарський суд в оскарженій постанові встановив, що фінансові санкції були застосовані за несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість у зв’язку з наданням уточнюючого розрахунку, згідно якого позивач здійснив оплату поточних податкових зобов’язань відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, та якою були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості”, що не було враховано відповідачем, який у будь-якому випадку не мав права скерувати зазначені кошти у рахунок погашення податкових зобов’язань інших податкових періодів.
Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 20.11.06р. в адміністративній справі № 28/177а скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Скаржник вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме пп.3 п.1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.91р. № 1251-ХП (зі змінами та доповненнями), пп.5.3.1 п.5.3 ст.5, пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181. Відповідач робить посилання на п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181 (зі змінами та доповненнями) та п.1.6 Інструкції „Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.05р. № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.05р. за № 843/11123, яким встановлено, що проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.
Податковий орган зазначає, що 28.07.05р. позивачем до відповідача надана уточнююча декларація з податку на додану вартість № 5687, граничний строк сплати такого податкового зобов’язання –28.07.05р., але фактична сплата самостійно узгодженого податкового зобов’язання відбулась 16.08.05р. та 17.08.05р., що є підставою для застосування штрафу відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181.
Позивач, Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк, у відповіді на апеляційну скаргу (вих. № 12/2-259 від 30.11.06р.) доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог діючого законодавства.
Прокурор у засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги податкового органу, з постановою господарського суду Донецької області не погодився, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права.
За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.06р. для розгляду апеляційної скарги СДПІ по роботі з великими платниками податків в м.Донецьку призначена колегія суддів у складі: судді Алєєвої І.В. (головуючий), судді Величко Н.Л., судді М”ясищева А.М.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд встановив, що постанова місцевого господарського суду відповідає нормам діючого законодавства і не підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, позивачем, відповідно до вимог ч.2 п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. (зі змінами та доповненнями), до податкового органу 28.07.2005 року був наданий уточнюючий розрахунок № 5687 податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за яким позивач збільшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету у розмірі 357387 грн. Граничним строком сплати наведеної суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість відповідачем було визначено 28.07.2005р.
28.07.2005 року за платіжними дорученнями № 1223 та № 1237 позивачем було сплачено 157679,03 грн. та 208660,57 грн. відповідно. У призначенні платежу визначено „ 101; ПДВ за 07.2005 року відповідно до Постанови КМУ 270 від 07.03.2002 року за реалізуєме вугілля. В бюджет перераховується повністю по строку на 28.07.2005 року ”.
Місцевим господарським судом було обґрунтовано встановлено, що за вказаними платіжними дорученнями від 28.07.05р. № 1223 та № 1237 позивач здійснив оплату поточних податкових зобов’язань відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, та якою були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості”, якою був встановлений певний порядок перерахування підприємствами вугільної промисловості сум податку на додану вартість, отриманих від споживачів за поставлену вугільну продукцію на поточний рахунок (із спеціальним режимом використання), відкритий для розрахунків з податку на додану вартість у відповідній установі банку.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачем не враховано здійснення позивачем оплати поточних податкових зобов’язань відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, та якою були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості” та він не мав права скерувати зазначені кошти у рахунок погашення податкових зобов’язань інших податкових періодів з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, спірним податковим повідомленням-рішенням від 29.05.2006 року № 0000730816/10/14582/10/15-16-23/3 відповідачем на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до позивача був застосований штраф в розмірі 10% в сумі 35738,71 грн. за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 357387,10 грн. (л.с.7).
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій (л.с.22), фінансові санкції були застосовані до позивача за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку № 5687 від 28.07.2005 року із зазначенням таких строків сплати:
- 16.08.2005р. суми в розмірі 29654 грн. (сума штрафних санкцій 2965,40грн.) за уточнюючим розрахунком № 6421 від 16.08.2005 року, за яким позивачем була зменшена сума зобов’язань з податку на прибуток у сумі 123903 грн., яка підлягала сплаті до бюджету;
- 17.08.06р. сум в розмірі 176100,60 грн. (сума штрафних санкцій 17610,06 грн.), 54987,30 грн. (сума штрафних санкцій 5498,73 грн.), 13214,50грн. (сума штрафних санкцій 1321,45 грн.), 83430,70 грн. ( сума штрафних санкцій 8343,07 грн.) за платіжними дорученнями від 17.08.06р.: № 1631, № 1904, № 653, № 1632 відповідно.
Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що при розрахунку штрафних санкцій ним були враховані платежі саме за наведеними платіжними дорученнями.
Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. (зі змінами та доповненнями) (далі Закон України №2181 від 21.12.00р.), на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою ніж 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
З викладеного вбачається, що встановлений підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 вказаного Закону розмір штрафу може бути застосований до платника податку у випадках несплати ним узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом залежно від терміну такої несплати, та виходячи від фактично сплаченої платником податку суми саме цього податкового зобов’язання.
За правилами п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. (зі змінами та доповненнями) якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Тобто, уточненою декларацією платник податку збільшує або зменшує податкові зобов’язання безпосередньо за певний звітний період.
В даному випадку позивачем за уточнюючим розрахунком № 5687 від 28.07.2005р. (л.с.25-26) до граничного строку сплати збільшена сума, яка підлягала сплаті до бюджету у розмірі 357387 грн. за податковою декларацією з ПДВ (а.с.23-24). Зарахування податковим органом даних уточнюючого розрахунку № 5687 від 28.07.2005р. в погашення податкового боргу за інші періоди, здійснено відповідачем без врахування вимог ч.2 п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. (зі змінами та доповненнями), згідно якої платник податків має право надати уточнюючий розрахунок до податкової декларації за певний податковий (звітний) період у випадку виявлення в ній помилки.
Зарахування відповідачем зазначених коштів у рахунок погашень податкових зобов’язань інших податкових періодів без врахування призначення платежу є неправомірним.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.91р. № 1251-ХП, пп.5.3.1 ст.5 Закону України від 21.12.00р. №2181 платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суми податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, згідно пп..7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України №2181 від 21.12.00р., визнаються будь-які власні кошти, операції з якими платник здійснює самостійно без їх узгодження з податковим органом відповідно до пп. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України №2181 від 21.12.00р.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч.3 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування”. Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід Державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету ( ч.5 ст.50 Бюджетного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач своєчасно здійснив оплату поточних податкових зобов’язань за платіжними дорученнями від 28.07.2005 року за № 1223 та № 1237 у день подання уточнюючого розрахунку, що також обґрунтовано встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи та зумовило правомірне задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог в частині здійснення відповідачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених позивачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди, чим визначив платник у платіжних документах, податковий орган посилається на п.п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ. Як вбачається зазначена норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених пп.7.7.1 ст.7 та п.8.6.2 ст.8 Закону України №2181 від 21.12.2000р. спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ (зі змінами і доповненнями) або іншими законами з питань оподаткування.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на Інструкцію „Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затверджену наказом ДПА України від 18.07.05р. № 276, який був зареєстрований в Мінюсті України 02.08.05р. за № 843/11123, також не приймаються до уваги з огляду на приписи ч.2 п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. (зі змінами і доповненнями), за вимогами якої уточненою декларацією платник податку збільшує або зменшує податкові зобов’язання безпосередньо за певний звітний період. Тому зарахування платежів в хронологічному порядку є таким, що не відповідає приписам зазначеної норми.
Відповідно до приписів ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду в межах апеляційної скарги. Як вбачається зі скарги відповідача, інших підстав, за якими він не погоджується з рішенням місцевого господарського суду, в апеляційній скарзі не заявлено.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..206, п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, Донецький апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 20.11.06р. (підписана 27.11.06р.) по справі № 28/177а –залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 20.11.06р. (підписана 27.11.06р.) по справі № 28/177а –залишити без змін
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі 05.02.2007 року.
Головуючий:
Судді: