Головуючий у 1 інстанції - Чигрина   Л.Г.

Суддя-доповідач - Нікулін   О.А.

    Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

     УХВАЛА

17   лютого   2008  року                                                                                справа № 2-а-127/08/1202

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

            У жовтні     2008 року позивач  ОСОБА_1 звернувся до   Антрацитівського   міськрайонного  суду   Луганської   області      з позовом до відповідача  Управління  праці  та  соціального  захисту  населення  Антрацитівської   міської  ради  Луганської  області    про   стягнення  недоотриманих  сум  на  оздоровлення    2005-2008  роки   та   стягнення   щорічної   допомоги   до  5  травня    за   2005-2008  роки.

            Постановою   Антрацитівського    міськрайонного  суду   Луганської області   від  01 грудня 2008 року позов          до Управління праці та соціального захисту населення   Антрацитівської   міської  ради   Луганської області    про   стягнення  недоотриманих сум     на  оздоровлення  за   2005-2008  роки   та   щорічної  допомоги    до   5  травня   за  2005-2008  роки,  було задоволено   частково.  Стягнуто  з   Управління  праці   та  соціального  захисту  населення  Антрацитівської    міської  ради   Луганської області   на  користь ОСОБА_1  недоотримані  суми  щорічної  допомоги  на  оздоровлення   за   2005  та  2007-2008  роки  у  розмірі  4738,50  грн.  та  щорічну  допомогу  до  5  травня   за 2007-2008  роки    у  розмірі  5587,42  грн.,  в   іншій    частині  позову -  відмовлено.

            Не погодившись з таким рішенням, Управління праці та соціального захисту населення   Антрацитівської   міської  ради  Луганської  області     подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  та  Постанови  КМУ  №562   від  12.07.2005  року «Про   щорічну   допомогу  на  оздоровлення  особам,    які  постраждали   внаслідок   Чорнобильської   катастрофи». Тому всі виплати передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаною постановою КМУ.  При  нарахуванні  разової щорічної допомоги до 5 травня      відповідач   виходив з відповідних  положень Законів   України  «Про  державний  бюджет»  на відповідний рік.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення   Антрацитівської  міської   ради  Луганської   області    як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС),  1   категорії,  2  групи   з   31.03.2008    року, до  цього  був  інвалідом   3  групи,  у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачена щорічна грошова допомога на оздоровлення  за   період   знаходження   на   3  групі   інвалідності       в розмірі чотирьох  мінімальних заробітних плат  та   в  розмірі   5   мінімальних   заробітних  плат   за   період   встановлення  2  групи   інвалідності   при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 01 січня 2005 року - 262 грн., з 01 квітня 2005 року - 290 грн., з 01 липня 2005 року - 310 грн., з 01 вересня 2005 року - 332 грн.; з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн., з  01.01.2007  року -400грн., з  01.04.2007  року-420  грн., з  01.10.2007  року -460  грн.,  з 1 січня 2008 року - 515 грн.

                               В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено:  за 2005 рік - виплачена  у червні   2005  року у розмірі    21,50  грн.;  за  2007 рік - виплачена  у  квітні    2007   у розмірі 90 грн.  та   за   2008   рік -  виплачена   у квітні      2008   року  у  розмірі   90  грн.  (а.с. 6).

                               Крім того, суд першої інстанції послався на те, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, тому в задоволенні вимог щодо недоотримання коштів на оздоровлення за 2006 рік було відмовлено.

                               На підставі пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», якими зупинено на 2007 та 2008 роки дію в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

                               Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що фактично за період  2005 року та  2007-2008  роки   відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі: 4738,50 грн.    

                               Сторони  до   судового  засідання  не з'явилися,   про  час  та  місце  розгляду  справи   були    повідомлені  належним  чином.

             Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає залишенню  без   задоволення,  а  постанова  суду   першої  інстанції  без  змін.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 являється   особою,  яка    є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1   категорії,   інвалід  2  групи з 31.03.2008  року, до  цього  був  інвалідом   3  групи,   що підтверджується копією посвідчення (НОМЕР_1),  виданого 23 листопада    1992   року (а.с. 8).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена інвалідам ІІІ групи щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат  та   інвалідам    ІІ  групи    у  розмірі    п'яти   мінімальних   заробітних  плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України  № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений   для   інвалідів   3  групи   90 грн.  та  інвалідів  2  групи   120  грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

            Зазначеною  постановою  № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для    першої     категорії  3  групи   -  90 грн.   та   для   2  групи  - 120  грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на  2005   рік   та   2007-2008      роки, а не постанови № 562

            Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 гривень за період  2005 р.,  90 гривень за період   2007   та    2008  р.р. суд першої інстанції обґрунтовано визнав не правомірними.

            Суд   першої інстанції встановив, що  ОСОБА_1є ветераном  війни - інвалідом війни  2 групи   з   31.03.2008  року,  до   цього  часу  був   інвалідом   3  групи, що підтверджено відповідним посвідченням  НОМЕР_2,  виданого  23   квітня    2008  року(а.с.7).

Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що інваліди війни мають право на отримання разової грошової допомоги до 9 травня, яка сплачується до 5 травня поточного року. Розмір її встановлений ст. 13 вказаного Закону,   інвалідам 3  групи -  7   мінімальних пенсій   за   віком.

            Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту

населення, внаслідок чого колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що з Управління здійснюється безпідставне стягнення грошових коштів.

  Судом першої інстанції вірно застосовано норми рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та від 22.05.2008р., якими визнані неконституційними відповідні положення Законів про бюджети України на 2007 та 2008 роки і тому позивачу повинні були проведені за  2007 та 2008 роки виплати грошової допомоги у відповідності до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

  Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

            Відповідно до принципу верховенства права та законності-суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та  визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»,- судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента, Постанови Верховної ради України, Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону, які мають більшу юридичну силу ніж підзаконні акти.    

             Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції  щодо стягнення з Управління одноразової щорічної допомоги за  2007 та 2008 роки.

            Апеляційний розгляд справи здійснений, виходячи з зазначених норм, з урахуванням Рішення Європейського Суду з прав людини «Кечко проти України», а саме з врахуванням зауважень Суду, якими визначено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.  

Керуючись статтями 184, 195, 196,  п.  1  ч.  1  198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу   Управління  праці  та  соціального  захисту  населення  Антрацитівської   міської  ради  Луганської  області    на  постанову   Антрацитівського   міськрайонного   суду    Луганської  області  від  01  грудня   2008  року   у    справі  № 2-а-127/08 - залишити  без  задоволення.                                         

Постанову  Антрацитівського  міськрайонного   суду  Луганської    області  від    01  грудня      2008  року   у    справі  № 2-а-127/08 - залишити  без  змін.

            Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

            Головуючий:                                                                          О.А.Нікулін

            Судді:                          /підписи/                                             С.П.Дяченко

                                                                                                          І.В. Сіваченко 

З  оригіналом  згідно.

Суддя: