донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
16.01.2007 р. справа №33/268
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Волкова Р.В. |
при секретарі: | Запорощенка М.Д. Аблулазізовій О.Д. |
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 16.10.2006 року |
у справі | 33/268 |
за позовом | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі |
до | Відкритого акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Кометас” м. Маріуполь |
про | Стягнення 5000 грн. |
За участю представників сторін: |
від позивача: | не з’явився |
від відповідача: | Чахір І.Е. –дов. від 05.09.06. |
Постановою господарського суду Донецької області від 16.10.2006 року у справі №33/268 (суддя Новікова Р.Г.) відмовлено у задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі до Відкритого акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Кометас” м. Маріуполь про відшкодування в порядку регресу 5000 грн.
Постанова господарського суду мотивоване необґрунтованістю та недоведеністю заявлених позовних вимог.
Позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі, не погоджуючись з постановою господарського звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, так як вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі заявник наполягає на тому, що моральна шкода внаслідок нещасного випадку 15.08.1995 року, була завдана гр. Чеченіну М.А. до створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, тому з відповідача має бути стягнено 5000 грн. в порядку регресу. Крім того, позивач вказує на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи безпідставно були застосовані норми Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спірні правовідносини не регулюються нормами зазначеного Кодексу.
Відповідач, Відкрите акціонерне товариство “Судноплавна компанія “Кометас” м. Маріуполь, проти апеляційної скарги заперечує, вважає постанову законною та обґрунтованою, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга такими, що не можуть бути підставою для її скасування.
Представник заявника апеляційної скарги в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та вислухавши представника відповідача, судова колегія встановила наступне.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25.02.2004 року та ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11.06.2004 року у справі №2-261/04 за позовом Чеченіна М.А. до ВАТ “Судноплавної компанії “Кометас” та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Маріуполь про відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю під час виконання трудових обов'язків та стягненні моральної шкоди встановлений факт настання 15.08.1995 року нещасного випадку на виробництві із Чеченіним М.А. та присуджено до стягнення на користь Чеченіна М.А. з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Маріуполь одноразову допомогу у розмірі 10640 грн., щомісячні страхові виплати у розмірі 11282,50 грн., кошти, витрачені на лікування, в сумі 430,80 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Постановою від 13.07.2004 року було відкрите виконавче провадження з виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя, а постановою від 13.09.2004 року провадження було закінчене у зв'язку із перерахуванням платіжним дорученням №433/3 від 09.09.2004 року суми присудженої до стягнення на користь Чеченіна М.А., у тому числі моральної шкоди у розмірі 5000грн.
Нормами пункту 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993 року, на які посилається заявник апеляційної скарги, передбачено, що моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку.
Із доданих до матеріалів справи доказів вбачається, що питання щодо особи, з якої необхідно здійснювати стягнення моральної шкоди, заподіяної Чеченіну М.А. внаслідок нещасного випадку на виробництві, вже вирішувалось місцевим судом загальної юрисдикції за участю ВАТ “Судноплавної компанії “Кометас” та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Маріуполь (рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25.02.2004 року у справі №2-261/04; ухвала апеляційного суду Донецької області від 11.06.2004 року).
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вказаними судовими актами у справі №2-261/04 було присуджено до стягнення саме з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Маріуполь суму моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Тобто, у даному випадку судом було встановлено особу, яка має нести витрати зі сплати моральної шкоди.
З огляду на зазначене, господарський суд правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на норми пункту 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993 року.
Крім того, принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Основи).
Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 4 Основ, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Згідно зі статтею 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105 (далі Закон №1105) передбачено, що цей Закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Зазначений закон України, спрямований на соціальний захист працівників, які внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання отримали ушкодження, що призвели до втрати професійної працездатності, та передбачає відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат.
Відповідно до статті 11 Основ та статті 13 Закону №1105 страховий ризик –це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Статтею 2 Закону №1105 вказано, що дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
У відповідності до статті 6 даного Закону суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик –Фонд.
Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, відповідач на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності” зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за реєстраційним номером №0550000088 від 26.04.2001 року.
Відповідно до частини першої статті 28 Основ роботодавці несуть відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків із загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до законодавства.
Згідно з частиною другою статті 45 Закону №1105 роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду, а здійснення страхових виплат потерпілим покладено на Фонд згідно з розділом V цього Закону.
Таким чином, взаємовідносини сторін, якими є страховик (позивач) і страхувальник (відповідач) врегульовано Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, яким не передбачена можливість пред’явлення страховиком вимог до страхувальника з приводу відшкодування Фонду страхових виплат в порядку регресу.
Крім того, як правомірно вказано судом першої інстанції, наявність між сторонами у даній справі відносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до частини другої статті 1 Цивільного кодексу України виключає можливість застосування до цих відносин норм даного Кодексу, оскільки спірні відносини не є цивільно-правовими.
Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що позивач як страховик за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням не має права зворотної вимоги (регресу) до відповідача як роботодавця за виплаченими потерпілому страховими виплатами.
Однак, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, поданим за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Предметом поданого позову є стягнення з Товариства суми в порядку регресу.
Господарський суд Донецької області здійснив правосуддя та вирішив питання щодо підвідомчості та підсудності даного спору, керуючись правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що такий висновок господарського суду суперечить чинному законодавству з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Статтею 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, названими органами можуть подаватися позови, що виникають з цивільно-правових відносин та не пов'язані безпосередньо із здійсненням владних повноважень.
У відповідності до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 50 цього ж Кодексу відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено КАС України.
Юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у встановлених випадках.
Частиною 4 статті 50 КАС України встановлено перелік позовів, за якими юридичні особи, що не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб'єктів владних повноважень, який на даний час є вичерпним:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом.
Відкрите акціонерне товариство “Судноплавна компанія “Кометас” м. Маріуполь не є суб'єктом владних повноважень та не підпадає під дію пунктів 1-4 вказаної статті. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачена можливість участі у адміністративній справі саме в якості відповідача, що в свою чергу виключає можливість застосування судом і пункту 5 названої статті.
В даній справі між сторонами виник господарський спір щодо стягнення суми в порядку регресу, розгляд якого не належить до компетенції адміністративних судів.
Таким чином, позов підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Цей спір підвідомчий господарським судам України.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції не мав підстав розглядати справу за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, тим більше, що позов поданий позивачем за нормами Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а провадження в апеляційній справі –закриттю.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова господарського суду підлягає скасуванню, як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Зважаючи на те, що позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі заявлений до Відкритого акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Кометас” м. Маріуполь за нормами Господарського процесуального кодексу України по суті не вирішений, справа підлягає направленню до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Керуючись статтями 198, 202, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі на постанову господарського суду Донецької області від 16.10.2006 року у справі №33/268 задовольнити частково.
Постанову господарського суду Донецької області від 16.10.2006 року у справі №33/268 скасувати.
Провадження в адміністративній справі №33/268 закрити.
Позовну заяву направити на розгляд до господарського суду Донецької області з врахуванням підвідомчості, визначеної позивачем.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 18.01.2007 року.
Головуючий: М.В. Калантай
Судді: Р.В. Волков
М.Д. Запорощенко
Надруковано 6 примірників:
1 – у справу, 2 –сторонам у справі;
1 –ГС Донецької області; 2 –ДАГС.