Справа № 2 - а – 765 2009р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2009 року
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області
В складі головуючої судді Пантелієнко В.Г.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в м. Ніжині про зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати незаконною відмову Управління пенсійного фонду в м. Ніжині у нарахуванні та виплаті щомісячної грошової допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити за 2006-2008 роки розмір належної йому соціальної допомоги. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він 1942 р оку народження, і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 зазначеного закону він має право на отримання соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідач виплачує таку допомогу в значно меншому розмірі, з посиланням на Закон «Про державний бюджет» на 2006, 2007 та 2008 роки, що не відповідає Закону «Про соціальний захист дітей війни». Позивач вважає дії відповідача неправомірними, так як відповідач керується законами, дія яких рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року зупинена і які визнано неконституційними.
В судове засідання сторони не з’явились, надавши заяви про розгляд справи у їх відсутність, тому керуючись ст. 122 ч.3 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Представник Управління пенсійного фонду в м. Ніжині, надав суду письмові заперечення, де просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав що позивачем пропущений річний строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України і наполягає на застосуванні такого строку. Крім того відповідач посилається на зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», де визначалось, що підвищення пенсії виплачується особам в розмірі 50% від розміру надбавки встановленої для учасників війни. У 2008 році також було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» передбачалась виплата допомоги у розмірі встановленої для учасників війни, який складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виплата зазначеної допомоги у 2006 році також була зупинена статтею 110 ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік».
Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, суд прийшов до слідуючих висновків.
Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни вважається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Як вбачається із позовної заяви, позивач звернувся до суду з даним позовом 13 січня 2009 року, тоді як його вимоги стосуються виплат за 2006-2008 роки.
Так як відповідач наполягав на застосуванні строку звернення з позовом до суду, а позивач не просив поновити пропущений строк, та не надав ніяких доказів поважності причин його пропуску, тому суд вважає, що відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення є підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог, які виходять за межі передбаченого річного строку, а підстав для поновлення строку суд не знаходить.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватись зазначена надбавка. Однак на думку суду це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права , що пов’язане з отриманням бюджетних коштів яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не приймається до уваги.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення та отримує пенсію за віком, тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилання відповідача на ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік», яким змінено розмір такої допомоги, на думку суду не заслуговують на увагу так як Рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року, такі зміни визнані неконституційними. Дане рішення вступає в силу з моменту його прийняття, тому саме з цього часу слід задовольнити вимоги позивача. Таким чином стягненню підлягають суми в межах з 22.05.2008 по 31.12.2008 рік.
На підставі викладеного, керуючись ст.100 ч.1, 158-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Ніжині здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 щомісячної державної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року .
В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Пантелієнко В.Г.