донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15.01.2007 р. справа №3/304а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
суддів | , Запорощенка М.Д. |
при секретареві судового засідання |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Мамонов В.І. за наказом № 10 від 16.12.2005 р.; ЛічманВ.Г. представник за довір. № б/н від 02.10.2006 р. - ТОВ "Вершина", м. Маріуполь Донецької області, |
від відповідача: за участю третьої особи: | не з"явився, не з"явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Вершина", м. Маріуполь Донецької області |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 20.11.2006 року |
по справі | № 3/304а |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Вершина", м. Маріуполь Донецької області |
до за участю третьої особи | Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області Споживчого товариства "Привоз", м. Маріуполь Донецької області |
про | визнання частково недійсними п. 4 рішення № 579/6 від 18.12.2002 р. та п. 5 рішення № 436/1 від 20.10.2004 р. Виконавчого комітету Маріупольської міської ради |
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Донецької області від 20.11.2006р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
На вказану постанову Товариство з обмеженою відповідальністю „Вершина”, м. Маріуполь подало апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування судового акту, як незаконного. Скаржник посилається на неправильне застосування судом положень земельного законодавства, наполягає на тому, що суд не надав правової оцінки доводам позову та порушив норми процесуального права.
Відповідач, виконавчий комітет Маріупольської міської ради, просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а також звернувся до апеляційної інстанції з клопотанням розглядати справу без його участі.
Третя особа, Споживче товариство „Привоз” належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення № 5291654), проте, свого представника в судове засідання не направило, відзиву на апеляційну скаргу не надало. В силу частини 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття сторони у судове засідання, в даному випадку, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Вершина” оскаржує в судовому порядку рішення виконкому Маріупольської міської ради № 579/6 від 18.12.2002 р. та № 436/1 від 20.10.2004 р. в частині надання в користування, а потім і у власність Споживчому товариству „Привоз” земельної ділянки площею 517,72 кв. м., на якій знаходиться будівля магазину позивача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що позивач належним чином не оформив свого права землекористування спірною земельною ділянкою, а тому відповідач мав всі законні підстави для виділення землі Споживчому товариству „Привоз" у постійне користування, а в подальшому і у власність. На підставі частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав такими, що не підлягають доведенню, факти, встановлені постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2006 р. у справі № 25/407 пд.
Апеляційна інстанція вважає, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є власником будівлі магазину, що знаходиться на земельній ділянці площею 517,72 кв. м., яка, згідно до спірних рішень міськвиконкому, надана в користування і в подальшому продана Споживчому товариству „Привоз", м. Маріуполь. Відповідач і третя особа проти цього не заперечують.
Проте, цій обставині, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки. Зокрема, суд не врахував, що виділення і продаж іншій особі землі під магазином позивача, неправомірно обмежує останнього в реалізації прав власника щодо вільного розпорядження належним йому майном, тому суперечить ст. 4 Закону України „Про власність” та ст.. 319 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції проігнорував також приписи частини 2 ст.. 377 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що у разі відчуження будівлі до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вона розміщена та частина ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Аналогічне правило міститься і у ст.. 120 Земельного кодексу України. Що ж стосується доводів суду першої інстанції про те, що позивач не оформив правовстановлювальних документів на землю під магазином, то вони є юридично неспроможними. Отже, позивач непозбавлений такої можливості, з огляду на відсутність у земельному законодавстві конкретного строку, впродовж якого власник об’єкту нерухомості повинен одержати документи, що посвідчують його права на землю під цим об’єктом.
Таким чином, твердження суду про те, що спірна земельна ділянка не була обтяжена правами на неї позивача та про відсутність перешкод для її виділення Споживчому товариству „Привоз", суперечать законодавству та матеріалам справи.
Апеляційна інстанція вважає помилковим застосування судом положень частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України враховуючи наступне.
Встановлений під час розгляду господарської справи № 25/407 пд факт неоформлення позивачем документів на земельну ділянку, жодним чином не впливає на оцінку законності надання землі Споживчому товариству „Привоз". Отже, наведена обставина не позбавляє позивача права оспорювати в судовому порядку відповідні рішення міськвиконкому, які прямо порушують його права власника будівлі, що знаходиться на спірній ділянці. Відсутність у позивача документів, які посвідчують право на землю, не звільняла суд першої інстанції від обов’язку перевіряти доводи позову щодо порушень земельного законодавства при виділенні землі Споживчому товариству „Привоз". Крім того, предметом розгляду у господарській справі № 25/407 пд була відповідність закону договору купівлі-продажу земельної ділянки. Тобто, під час розгляду цієї господарської справи не встановлювались і не могли встановлюватись обставини, пов’язані з законністю актів виконавчого комітету Маріупольської міської ради, які є предметом спору у даній адміністративній справі. Апеляційна інстанція також виходить із того, що в силу частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді адміністративної справи суд пов’язаний лише фактичними обставинами, встановленими судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, але не їх юридичною оцінкою.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції фактично ухилився від перевірки доводів позивача про порушення відповідачем вимог земельного законодавства.
Так, рішення відповідача № 579/6 від 18.12.2002 р., яким Споживчому товариству „Привоз" надано в користування земельну ділянку, на якому знаходиться магазин позивача, прийняте з посиланням на ст.. ст.. 93, 120 Земельного кодексу України. Втім, зазначені норми міськвиконкомом грубо порушені.
Зокрема, ст.. 93 Земельного кодексу України передбачає, що метою оренди є надання орендарю земельної ділянки, необхідної йому для ведення підприємницької та іншої не забороненої законом діяльності. Але, Споживче товариство „Привоз", м. Маріуполь не здійснювало і не могло здійснювати будь-яку господарську діяльність на спірній ділянці, оскільки на цій ділянці знаходиться власність позивача. Стаття 120 Земельного кодексу України передбачає перехід права власності або користування землею при переході власності на будівлю і споруду, що на ній знаходиться. Ця норма також не могла бути застосована по відношенню до Споживчого товариства „Привоз", м. Маріуполь, оскільки власником об’єкту, що знаходиться на спірній земельній ділянці, є не товариство, а позивач.
Рішення № 436/1 від 20.10.2004 р. про продаж землі під будівлею, що належить позивачу, відповідач обґрунтував ст.. ст.. 116, 127, 128 Земельного кодексу України. Вимоги цих норм також порушені, оскільки в них йдеться про право саме власника об’єкта нерухомості на викуп земельної ділянки, на якій цей об’єкт розташований. Втім, Споживче товариство „Привоз” не є власником магазину, що унеможливлює викуп зазначеною особою землі під цим об’єктом.
Посилання суду першої інстанції на те, що Споживче товариство „Привоз" одержало право на землекористування, реалізуючі своє право власності на ринок, не відповідає дійсності. Отже, із договору фінансового лізингу від 26.12.2000 р., укладеного між товариством та Донецькою облспоживспілкою випливає, що право власності на об’єкти лізингу до Споживчого товариства „Привоз” перейде лише після закінчення строку дії договору і викупу лізінгоодержувачем майна, чого у даному випадку не відбулось. Більш того, об’єкт, розташований на спірній ділянці, взагалі не міг передаватись в лізинг Споживчому товариству „Привоз", м. Маріуполь, оскільки належав на праві власності позивачу.
Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтвердженні матеріалами справи, а тому суд першої інстанції не мав законних підстав відмовляти в їх задоволенні.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова місцевого господарського суду –скасуванню.
Керуючись ст. 195-196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову господарського суду Донецької області від 20.11.2006р. у адміністративній справі № 3/304а –скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Визнати частково недійсним пункт 4 рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.12.2002 р. № 579/6 „Про припинення права постійного користування земельною ділянкою госпрозрахунковому підприємству „Маріупольський ринок” та про надання земельної ділянки в Орджонікідзевському районі міста Споживчому товариству „Привоз” в частині відводу земельної ділянці, на якій розташоване будівля магазину Товариства з обмеженою відповідальністю „Вершина” СП „Привоз” загальною площею 517,72 кв.м.
Визнати частково недійсним пункт 5 рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20.10.2004 р. № 436/1 „Про внесення змін до рішення виконкому Маріупольської міської ради від 18.12.2002 р. № 579/6 та про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності Споживчого товариства „Привоз” в Орджонікідзевському районі міста” в частині продажу земельної ділянці, на якій розташоване будівля магазину Товариства з обмеженою відповідальністю „Вершина” СП „Привоз” загальною площею 517,72 кв.м.
Судові витрати покласти на відповідача.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення її вступної та резолютивної частини і може бути оскаржена в порядку передбаченому главою 2 розділу 1У Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст підписано 22.01.2007 року.
Головуючий:
Судді:
Надруковано: 5 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 -третій особі
1 –до справи
1 –ДАГС