h
справа № 2-в-10/09
категорія 2.5
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Токаревої М.С. ,
при секретарі - Крижанівській О.В.
за участю позивача, представника відповідача - Піхуль О.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області
про відшкодування збитків завданих бездіяльністю,-
встановив:
ОСОБА_2, 26 січня 2009 року, звернувся до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про відшкодування збитків, завданих невиконанням судового рішення. Свої вимоги мотивував тим, що рішеннями Житомирського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2007 року та від 7 жовтня 2008 року були задоволені позовні вимоги позивача та стягнуто з головного Управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації грошову допомогу у розмірі 6192,60 грн. та 4310,00 грн. Позивачем були отримані виконавчі листи № 2-а-2797 від 2 листопада 2007 року та №2-а-8619/08 від 7 жовтня 2008 року. 24 грудня 2007 року було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу №2797, а 29 грудня 2007 року була винесена постанова іншим державним виконавцем про повернення виконавчого документа стягувачеві. За зверненням позивача, 19 червня 2008 року було повторно відкрито виконавче провадження. 1 вересня 2008 року позивачу надійшло повідомлення та копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. По другому виконавчому провадженню також було відкрито виконавче провадження, а 30 грудня 2008 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа №2-а-8619/08 стягувачеві. З зазначеним поверненням виконавчих документів позивач не згоден, оскільки відповідачем в примусовому порядку ніякі виконавчі дії на виконання рішень суду не проводились і про хід виконавчого провадження позивача не було повідомлено. Крім того, відповідачем не було застосовано ст.ст.63-64 Закону України “Про виконавче провадження”щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника-юридичної особи, звернення стягнення на інше майно боржника-юридичної особи. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 10502,60 грн., як відшкодування за бездіяльність відповідача. Уточнивши в судовому засіданні позовні вимоги, просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною.
В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень. Крім того, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.
Заслухавши сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2007 року задоволено частково позовні вимоги позивача та стягнуто на його користь 6192,60 коп. 24 грудня 2007 року відповідачем було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-а-2797. Постановою відповідача від 29 грудня 2007 року виконавчий лис був повернутий позивачу. 19 червня 2008 року в зв”язку з повторним зверненням позивача до виконання було відкрито виконавче провадження, 27 червня 2008 року виконавчий документ був знову повернутий позивачу. Рішенням, того ж суду, від 7 жовтня 2008 року позовні вимоги позивача задоволено частково та стягнуто на його користь 4310 грн. Постановою відповідача 19 листопада 2008 року було відкрито виконавче провадження, а постановою від 30 грудня 2008 року виконавчий документ був повернутий позивачу. Повернення виконавчих документів мотивовані тим, що на підставі п.4.1 наказу Державного казначейства України від 5 жовтня 2001 року за №175 “Про затвердження Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства”у зв”язку з закінченням бюджетного року та відсутністю коштів на арештованих рахунках.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків розпорядників бюджетних коштів регулюється наказом Державного казначейства України, від 05.10.2001, № 175 "Про затвердження Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства".
Пунктом 1.4. вказаного Порядку, примусове списання (стягнення) коштів за платіжними вимогами з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються кошти загального і спеціального фондів установ та організацій, та рахунків інших клієнтів, що відкриті в органах Державного казначейства, проводиться органами Державного казначейства.
Відповідно до пункту 4 Порядку, на кошти розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, що знаходяться на відкритих в органах Державного казначейства реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках та рахунках інших клієнтів, може накладатися арешт. Арешт може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або постанови державного виконавця. Ухвала суду, постанова слідчого, постанова державного виконавця надсилається ними безпосередньо до органу Державного казначейства, в якому відкриті відповідні рахунки клієнтів, на кошти яких накладено арешт.
На виконання вимог вказаного Порядку, постановами державного виконавця на розрахункові рахунки боржника - Головного управління праці і соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації накладено арешт у межах загальної суми стягнення за провадженнями, які 16 квітня 2008 року, 10 червня 2008 року та 3 грудня 2008 року Головним управлінням державного казначейства України в Житомирській області було повернуто без виконання у зв'язку із закінченням бюджетного року та відсутністю коштів на арештованих рахунках.
З доданих до справи матеріалів встановлено, що виконавчі провадження за аналогічними справами, в тому числі і виконавчі провадження позивача, були зведені в одне виконавче провадження №5901792 від 18 січня 2008 року та постановою від 9 червня 2008 року арештовані кошти боржника, неодноразово робилися запити боржнику щодо виконання зведеного виконавчого провадження.
В обгрунтування бездіяльності відповідача, позивач посилається на те, що відповідачем не було накладено арешт на майно боржника.
Згідно Закону України “Про управління об”єктами державної власності”, майно яке належить боржнику, в даному випадку управління праці та соціального захисту населення, є майном, яке передане козенним підприємствам в оперативне управління та на зазначене майно не може бути звернено стягнення.
Отже, що стосується виконавчого провадження за №8619, виконавчий документ по якому був повернутий 30 грудня 2008 року, суд не може погодитися з доводами позивача, щодо бездіяльності, оскільки вони спростовані відповідачем, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Поряд з тим, що стосується виконавчого провадження №2797, виконавчий документ по якому був повернутий 27 червня 2008 року, судом встановлено, що в цьому випадку державним виконавцем не було зроблено всіх дій по виконанню цього рішення, оскільки виконавчий документ був повернутий позивачу задовго до закінчення бюджетного року. В судовому засіданні представник відповідача погодилася з доводами позивача, щодо бездіяльності в цій частині.
Однак, відповідно до ч.2 ст.181 КАС України встановлений десятиденний строк звернення до суду у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що постанови про повернення виконавчого документа позивач отримав через три, чотири дні після їх постановлення. Отже, постанова по виконавчому документу № 2-а-2797 була отримана позивачем 1 вересня 2008 року, а постанова по виконавчому документу №2-а-8619/08 була отримана позивачем 4 січня 2008 року або 5 січня 2008 року. Пропуск строку, позивач мотивував тим, що він хворів. На підтвердження зазначених обставин, на вимогу суду, позивач надав витяг з історії хвороби в якому зазначено, що останній перебував на стаціонарному лікуванні з 22 грудня 2008 року по 30 грудня 2008 року та з 26 жовтня 2008 року по 5 листопада 2008 року.
Враховуючи вищевикладене, причина пропуску строку звернення до суду не може бути визнана поважною, оскільки це не позбавляло позивача можливості звернутися у встановлений строк з позовом до суду.
Оскільки відповідач наполягав на застосуванні строку, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.
На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про виконавче провадження” ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про відшкодування збитків, завданих бездіяльністю відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 15 лютого 2008 року.
Суддя: Токарева М.С.