Справа № 2-а-163/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 травня 2008 року                        Торезький міський суд Донецької області

в складі: головуючого судді     Арапіної Н. Є.

при секретарі     Терещенко М.  О.

за участю

позивача     ОСОБА_1

представника відповідача управління праці та соціального

захисту населення Торезької міської ради            Воскович М. А.

представника відповідача

Головного управління державного

казначейства України в Донецькій області            Звєревої С. С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Торез адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до до управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради,  Головного управління Державного Казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дії при визначенні суми одноразової грошової допомоги,  стягнення неотриманих сум, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірним відмову УПСЗН міста Тореза у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі,  встановленим законом,  та про стягнення недоотриманих сум.  Свої вимоги обґрунтовує тим,  що позивач є інвалідом війни З групи,  тому Законом України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" передбачена щорічна до 5 травня виплата разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.  Просив визнати відмову УПСЗН в м. Торезі у виплаті одноразової грошової допомоги неправомірною,  стягнути недоплачені суми,  зобов'язати управління Державного казначейства України в м. Торезі провести відповідні асигнування з Державного бюджету України.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав,  дав пояснення,  аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради заперечував проти позову. Пояснив,  що щорічно передбачені до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплати разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.  Розмір виплат встановлений Законами України „Про Державний бюджет України" на поточні роки,  тому виплати вказаній категорії осіб проводилися на підставі   встановлених цими законами розмірів.

Представник відповідача Головного управління державного казначейства України в Донецькій області,  на попередньому судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила суду,  що органи державного казначейства України,  відповідно до покладених завдань,  проводять розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на підставі наданих платіжних документів та зареєстрованих зобов'язань,  в межах своїх повноважень здійснює контрольні функції. Відповідач не наділений повноваженнями самостійно здійснювати видатки без відповідних бюджетних призначень та необхідних документів. Просить у задоволенні позовних вимог до Головного управління державного казначейства України в Донецькій області відмовити.

Суд заслухавши пояснення позивача,  представників відповідачів,  перевіривши матеріали справи,  встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено,  що позивач є інвалідом війни 3 групи,  у зв'язку з чим користується правами та пільгами,  передбаченими Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту" (а.с. 5-6). Позивачу виплачена щорічна грошова допомога до 5 травня у 2005 році - 270 грн.,  2006 році - 270 грн.,  2007 році у розмірі 300 грн. 00 коп. (а.с.  8)

Відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" передбачена щорічна до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплата разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Статею 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлений у розмірі прожиткового мінімуму і відповідно до  ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму" на відповідний рік становить: у 2005 році - 332 грн.на місяць на одну особу,  яка втратила працездатність,  у 2006 році - 359 грн.,  у 2007 році - 406 грн.

Таким чином,  позовні вимоги в частині недотриманої щорічної разової грошової допомоги підлягають задоволенню частково. Сума недотриманої разової грошової допомоги складає: у 2005 році - 2054 грн. (332 грн. * 7 - 270),  у 2006 році - 2243 грн. (359 грн. * 7- 270),  у 2007 році - 2542 грн. (406 грн. * 7 - 300),  всього 6839 грн. 00 коп. Однак виплати були здійснені на підставі Законів України «Про державний бюджет».

Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на спеціальний Закону України "Про Державний Бюджет України" на відповідний рік,  який на їх думку має перевагу перед Законом України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",  яким встановлені пільги для ветеранів війни,  оскільки виходячи із вимог  ст. 22  Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод,  у тому числі і для ветеранів війни,  нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування,  які обмежують права і пільги ветеранів війни,  передбачені цим Законом,  є недійсними.

При цьому суд прийняв до уваги правову позицію Конституційного Суду України,  який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг,  компенсацій і гарантій,  на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян. Для значної кількості громадян України пільги,  компенсації і гарантії,  право на які передбачено чинним законодавством,  є додатком до основних джерел існування,  необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст.  48 Конституції України ),  який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму,  встановленого законом ( частина третя статті 46 Конституції України.)

Згідно  ст. 17 ч. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції «Кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном.  Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах,  передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності»,  яке міститься у  ст. 1 ч.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві,  борги,  що становлять майно,  можуть також розглядатись як «майнові права» і,  таким чином,  як власність.

Тому при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив,  що в межах свободи дій держави визначати,  які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити,  призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок,  вносячи відповідні зміни в законодавство.

Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги,  необхідні для цього,  органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах,  доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв'язку з цим.  Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України,  відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим,  та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік,  де положення останнього Закону,  на думку Уряду України,  превалювали як Іех зресіаіі. Суд не прийняв аргумент Уряду України

щодо бюджетних асигнувань,  оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Кечко проти України).

Оскільки правові положення,  які передбачають виплату разової щорічної допомоги інвалідам війни до Дня Перемоги є чинним,  і позивач,  який є інвалідом війни 3 групи має право на її одержання,  органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.

Стосовно вимог позивача щодо зобов'язання ГУДКУ в Донецькій області забезпечити казначейське обслуговування УПСЗ Торезької міської ради,  а саме розрахунково - касове обслуговування УПСЗН Торезької міської ради та контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і проведення платежів на виплату йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005,  2006,  2007 роки на суму 6839 грн. 00 коп. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач не надав суду жодного доказу порушення його прав та інтересів з боку Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області.

Відповідно до п. 3 Типового Положення про Головне управління державного казначейства в Автономній республіці Крим,  областях,  містах Києві та Севастополі основним завданням Головного управління є: забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка,  що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень,  прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів.

Отже вимоги позивача щодо зобов'язання ГУДКУ в Донецькій області забезпечити казначейське обслуговування УПСЗ Торезької міської ради,  а саме розрахункове - касове обслуговування УПСЗН Торезької міської ради та контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і проведення платежів на виплату йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005,  2006,  2007 роки на суму 6839 грн. 00 коп. прямо передбачені законодавством України і на теперішній час не порушені то у суду відсутній предмет розгляду по справі (рішення,  дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень).

Враховуючи викладене,  суд вважає,  що позовні вимоги піддягаються задоволенню частково: дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради при визначенні позивачу сум одноразової грошової допомоги за 2005,  2006,  2007 роки слід визнати протиправними,  стягнути недоплачену одноразову грошову допомогу за 2005,  2006,  2007 роки в сумі 6839 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Керуючись  ст. ст. 22 ч.3,  48 Конституції України,   ст.  13 Закону України „Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",   ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,   ст. 17 ч. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»,  Положенням «Про Державне Казначейство України»,  затвердженим постановою № 1232 від 21 грудня 2005 року Кабінету Міністрів України,   ст.ст.  60, 158 ,  159,  160,  161,  162,  163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради при визначенні ОСОБА_1 сум одноразової грошової допомоги за 2005,  2006,  2007 роки.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу за 2005,  2006,  2007 роки в сумі 6839 (шість тисяч вісімсот тридцять дев"ять) грн. 00 коп.3а рахунок державного бюджету

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у

повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційного суду Донецької області або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.