№11-а-324/08

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2008 року                                  колегія суддів судової палати у кримінальних

справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого - судді - Бовт рук В.М. суддів - Лагнюк М.М., Коваль С.М. за участю прокурора - Власова І.Д. засудженого -  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 14 грудня 2007 року, згідно з яким

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Києва, українець, громадянин Украї­ни, зареєстрований та проживаючий: м. Київ, АДРЕСА_1,  раніше судимий:

·        13.03.2002 року Подільським районним судом м. Києва за ст. 309 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі,

·        05.09.2006 року Подільським районним судом м.Києва за ст. 296 ч.1 КК України на 5 місяців арешту, звільнений по постанові Апеляційного суду м. Києва від 19.10.2006 року на підписку про невиїзд;

-   засуджений за ст. 186 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 ч.1 п.п. 2, 3, 4 КК України наОСОБА_1 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу        кримінально-виконавчої        системи,        повідомляти        органи

2

кримінально-виконавчої  системи про зміну місця проживання, навчання  і періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним і засуджений за те, що він 02.09.2007 року приблизно о 03 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку № 7 по вул. Наталії Ужвій в м. Києві побачив у ОСОБА_2. мобільний телефон, після чого у нього виник умисел на заволодіння даним мобільним телефоном. В подальшому ОСОБА_1. підійшов до ОСОБА_2. та вирвав з рук останнього мобільний телефон «Нокіа 1112», вартістю 700 грн., в якому знаходилась картка мобільного оператора «Лайф», вартістю 10 грн., після чого, з місця скоєння злочину зник, заподіявши ОСОБА_2. матеріальну шкоду на суму 710 грн.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок скасувати, постановити новий вирок, якимОСОБА_1 засудити за ст. 186 ч.І КК України на 2 роки позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію, засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність виниОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності і в апеляції не оспорюється.

ДіїОСОБА_1 за ч. 1 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання ОСОБА_1. суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, приймаючи рішення про можливість звільненняОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції не дотримався вимог закону. Так, суд вказав, що враховує характер вчиненого злочину, конкретні обставини справи та пом»якшуючі покарання обставини. Однак таке врахування є формальним, оскільки засудженим вчинено умисний злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості. Крім того, суд належним чином не врахував особу винного, який раніше неодноразово був судимий за умисні злочини, має не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, ніде не працював, суспільно корисною працею не займався, скоїв злочин в стані алкогольного сп»яніння.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість виправлення засудженого без відбування покарання є таким, що не ґрунтується на законі.

Разом з тим, враховуючи обставини, що пом»якшують покарання, які суд

3

першої інстанції навів у вироку, зокрема те, що ОСОБА_1. щиро розкаявся у вчиненні злочину, відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, що потерпілий не має до ОСОБА_1. ніяких претензій, а також з урахуванням позитивної характеристикиОСОБА_1 по місцю проживання, колегія суддів вважає можливим призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, але в менш короткий строк, ніж запропонував прокурор в своїй апеляції, а тому апеляція прокурора підлягає частковому задовленню.

Керуючись ст.ст.365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 14 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 186 ч. 1 КК України  у вигляді 1( одного) року позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1. змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на утримання під вартою в Київському СІЗО №13 Державного Департаменту України з питань виконання покарань, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1. рахувати з 12 березня 2008 року.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок Апеляційного суду м. Києва може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України учасниками судового розгляду протягом одного місяця з дня проголошення вироку, а засудженим - в той же строк з дня вручення йому копії вироку.