АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5548/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1629/15Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Прядкіної О.В.,

Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

При секретарі: Лимар О.М.,

За участі: позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3,ОСОБА_4, їх представника ОСОБА_5, прокурора Рощепи Я.В., представників органів опіки та піклування Вавренюк І.І., Шаповал Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відібрання дитини, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом. Посилалась на те, що восени 2013 року між нею та її малолітньою донькою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, стався конфлікт, після якого дитина пішла проживати до своєї баби ОСОБА_3 та діда ОСОБА_4 На її думку, малолітня дитина повинна проживати разом із матір'ю, тому просила відібрати свою дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, від баби ОСОБА_3 та діда ОСОБА_4

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2014 року позов задоволено.

Ухвалено відібрати малолітню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та повернути матері ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення оскаржили ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення та ухвалити нове, яким визначити місце проживання малолітньої дитини разом з ними.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 02 березня 2002 року по 23 квітня 2007 року ОСОБА_9 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі.

Від шлюбу мають дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

До жовтня 2013 року малолітня ОСОБА_8 проживала з матір'ю ОСОБА_2 На даний час дитина проживає з бабою та дідом - ОСОБА_3 та ОСОБА_4- батьками позивача.

Задовольняючи позов, районний суд виходив із того, що батьки не позбавлені батьківських прав відносно своєї доньки та відсутні правові підстави для проживання малолітньої дитини з бабою та дідом.

Такий висновок районного суду відповідає встановленим по справі обставинам та нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір?ю.

Згідно з наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики від 26 травня 1999 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року, "Про затвердження Правил опіки та піклування" передбачено підстави, коли опіку (піклування) може бути встановлено і при житті батьків неповнолітніх дітей, а саме у випадках, коли батьки: судом позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини і передачу її під опіку незалежно від того, позбавлені вони батьківських прав чи ні, оскільки перебування з ними небезпечне для життя дитини; визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними (психічно хворі, розумово відсталі або перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні в лікувально-профілактичному закладі чи на державному утриманні в будинках-інтернатах); понад шість місяців не можуть займатись вихованням своїх дітей (засуджені до позбавлення волі на тривалий час за скоєння злочину, за станом здоров'я (інваліди I-II групи) тощо); понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи або підкинули (залишили) дитину, і це підтверджено відповідними актами, складеними органами внутрішніх справ; відмовились від дітей в установленому законом порядку; виїхали на постійне місце проживання або на постійне місце роботи за кордон чи перебувають у довготривалому відрядженні; перебувають під слідством.

В ході розгляду справи достовірно встановлено, що ОСОБА_8 не є сиротою, її батьки не позбавлені батьківських прав, а відповідачі не є її опікунами.

Відповідно до положень ст.ст. 10,60 ЦПК України суду не надано належних та допустимих доказів того, що перебування ОСОБА_8 з матір'ю є небезпечним для життя дитини чи позивач веде аморальний спосіб життя, який негативно впливає на дочку.

Між тим, ОСОБА_2 на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, до адміністративної відповідальності за вживання наркотичних засобів чи алкоголю не притягувалась. Працює реалізатором на ринку ТОВ «Полімпекс», отримуючи заробітну плату близько 5 тис.грн. щомісяця.

Згідно з ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Права батьків щодо виховання дитини розцінюються як засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї.

Як вбачається з інформації загальноосвітньої шкоди № 29 м.Полтави, в якій навчається ОСОБА_8, її мати - ОСОБА_2 намагається налагодити стосунки з дитиною, до школи навідується практично кожного тижня, спілкується з класним керівником, консультується з психологічною службою школи, цікавиться успіхами дитини, однак ОСОБА_8 спілкуватися з матір'ю відмовляється ( а.с.9-10).

За змістом ст.161 СК України у разі якщо жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Проте, коли відносно матері малолітньої дитини відсутні підстави для твердження про те, що вона не може належним чином виховувати та утримувати свою доньку, а відповідачі відповідного позову не заявляли, немає підстав для залишення ОСОБА_8 з дідом та бабою.

Одноразовий випадок, що стався в жовтні 2013р., коли між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 виник конфлікт на побутовому підгрунті, що став приводом для залишення останньою місця їх спільного проживання , - не є підставою для позбавлення матері відповідно до положень ст.151 СК України на особисте виховання дитини та обрання форм та методів виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

З висновку виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що пріоритет у вихованні дитини надається батькам, а тому вважають за доцільне визначити місце проживання малолітньої разом з матір'ю - ОСОБА_2, за умови згоди дитини.

Однак відсутність згоди дитини на проживання з матір'ю, про що нею заявлено в суді першої інстанції та в травні 2015р. на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради, оцінюється колегією суддів з точки зору положень ч.3 ст.171 СК України та виключно в інтересах ОСОБА_8, яка в силу свого віку та життєвого досвіду не може ще в повній мірі усвідомлювати потребу у спілкуванні з матір'ю, що спровоковано тривалістю конфліктної ситуації ( в тому числі неприязними стосунками між позивачкою та її батьками - відповідачами по справі), колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення місцевого суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

СУДДІ: / Підписи /

З оригіналом згідно :