донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.01.2007 р. справа №9/153пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
за участю представників сторін: |
від позивача: | Гусєва Т.О.-за довір., |
від відповідача: | не з"явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державного підприємства "Петровський завод вугільного машинобудування" м.Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 31.10.2006 року |
по справі | №9/153пд |
за позовом | Державного підприємства "Петровський завод вугільного машинобудування" м.Донецьк |
до | Державного підприємства "Антрацит" м.Антрацит Луганська область |
про | визнання правочину частково недійсним |
Державне підприємство "Петровський завод вугільного машинобудування" м.Донецьк подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2006р. по справі №9/153пд.
Цим рішенням господарський суд Донецької області (суддя Марченко О.А.) в позові Державного підприємства "Петровський завод вугільного машинобудування" м.Донецьк до Державного підприємства "Антрацит" м.Антрацит Луганська область про визнання правочину недійсним в частині строків виконання договору №3 від 12.06.2004р., передбачених п.4.2. та у календарному плані Додаток №1, в частині прийому продукції, передбаченої п.4.1. та санкцій, передбачених п.6.1. договору-відмовив.
Позивач наполягає на скасуванні рішення в зв"язку з тим, що воно суперечить вимогам закону та не відповідає фактичним обставинам справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, апеляційний суд встановив:
Представник позивача в судовому засіданні відмовився давати пояснення по усім пунктам, окрім п.6.1., разом з цим позивач продовжує наполягати на тому, що спірні пункти не відповідають вимогам закону та істотно порушують права позивача.
Позивач наполягає на визнанні недійним п.6.1. договору такого змісту: "За порушення строків виконання договору, а також кожного його стану "Виконавець" сплачує "Замовнику" пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт, по яким допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних робіт".
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником забов"язання. А відповідно до ст.230 ГК УКраїни штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин забов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського забов"язання. Виходячи з цього, сторони обгрунтовано встановили п.6.1. відповідальність за невиконання договірного забов"язання (негрошового).
Стаття 231 ч.2 ГК України передбачає розмір штрафних санкцій по забов"язанням, де стороною є підприємство державного сектору, або виконання забов"язання фінансується за рахунок державного бюджету України, якщо інше не передбачено законом чи договором. Як іде із матеріалів справи, оплата виконаних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів, а сторони в договорі встановили розмір штрафних санкцій, що не суперечить вимогам закону. Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства. В спірному договорі п.6.1. відповідає вимогам закону. Тому відсутні підстави, встановлені ст.215 ЦК України, для визнання правочину, або його частини, недійсним.
Позивач наполягає на визнанні недійсним п.4.1. договору такого змісту: "Приймання кожного етапу "Предмету договору" (п.1.1.) здійснюється шляхом підписання відповідних двосторонніх актів" на підставі ст.ст.229,230 ЦК України. Ці статті передбачають визнання недійсними правочинів, укладених під впливом помилки (ста.229) та обману (ст.230).
Стаття 229 ЦК України встановлює, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов"язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінності або можливість використання за цільовим призначенням.
Позивач не надав доказів, які підтверджують, що договір з його боку був підписаний під впливом помилки.
Стаття 230 ЦК України встановлює, що якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. При цьому позивач також не надав доказів, які б підтверджували, що під час укладання договору з боку якоїсь сторони мав місце обман.
Крім того, позивач не вказав відносно чого в п.4.1. він помилявся або його ввели в оману.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що підстави для визнання недійсним п.4.1. на підставі ст.ст.229,230 ЦК України відсутні.
Позивач наполягає на визнанні недійсним п.4.2. такого змісту: "Строк виконання виконавцем забов"язань по договору у повному обсязі складає 17 місяців з моменту отримання попередньої оплати з поетапним звітуванням за виконані роботи на протязі вказаного періоду, згідно календарного плану. Сторони погоджуються, що у разі виникнення ускладнень при виконанні робіт поетапно, є можливим змінювання термінів виконання цих етапів, при цьому терміни повинні бути узгоджені попередньо шляхом додаткової угоди до договору, при цьому термін виконання договору у повному обсязі, зазначений вище, залишається незмінним".
В обгрунтування вимог позивач посилається на той факт, що договір №3 від 12.06.2004р. є інноваційним, складовою частиною якого є науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. А згідно ст.325 ГК України інноваційна діяльність у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.
При цьому позивач не вказує, якому саме нормативному акту суперечить зміст п.4.2. та календарного плану. Сторони добровільно передбачили строки виконання робіт. Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Якщо сторони досягли згоди з умов договору і підписали його, він стає обов"язковим для виконання. За таких обставин позивач не довів, що п.4.2. та календарний план включені до договору з порушенням вимог закону.
Господарський суд об"єктивно, повно та всеобічно дослідив матеріали справи та обгрунтовано відмовив в позові. З урахуванням цього апеляційний господарський суд залишає рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2006р. по справі №9/153пд без змін.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1 у справу
1 ДАГС
1.госп.суду