донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
23.01.2007 р. справа №33/340
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Волкова Р.В. |
Старовойтової Г.Я. |
при секретарі: Поляковій В.Є. |
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державного підприємства “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 13.09.2006 року |
у справі | 33/340 |
за позовом | Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк |
до | Державного підприємства “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ |
про | Стягнення штрафних санкцій в розмірі 415286,34 грн. |
За участю представників сторін : |
Від позивача : | Черних Г.Є. –дов. від 15.05.06., Резніченко Н.С. –дов. від 09.01.07. |
Від відповідача: | Волошина А.А. –дов. від 03.01.06., від 05.01.07. |
Постановою господарського суду Донецької області від 13.09.2006 року у справі №33/340 (суддя Новікова Р.Г.) частково задоволені позовні вимоги адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк (далі Фонд) до Державного підприємства “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ про стягнення штрафних санкцій в розмірі 404669,58 грн. та нарахованої пені в сумі 10616,76 грн.
Стягнено з відповідача на користь позивача суму штрафних санкцій в розмірі 404669,58 грн. та пені в сумі 10004,77 грн.
В задоволенні позову в частині стягнення нарахованої пені в розмірі 611,99 грн. відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач на порушення статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875 (далі - Закон №875), пункту 5 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314 ( далі - Положення №314) не виконав нормативу по створенню відповідної кількості робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.
Відповідач, Державне підприємств “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду де поставлено питання про скасування зазначеного судового акту, так як вважає, що постанова суду прийнята при неповному з’ясуванні обставин справи, що мають значення для справи та з невірним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків щодо наявності обов’язку підприємства сплатити штрафні санкції та пеню за недодержання встановленого нормативу для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Також посилається на те, що відповідно до статті 18 Закону №875 працевлаштування інвалідів здійснюється органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, вказує на те, що підприємство не може нести відповідальність за невиконання державними органами і громадськими організаціями їхніх власних завдань. Інваліди для працевлаштування службою зайнятості до позивача не направлялись. Крім того, за підсумками роботи за 2005 рік підприємство є збитковим, тому відсутнє джерело сплати штрафу, що підтверджується формою 2 “Звіт про фінансові результати за 2005 рік”. А статтею 20 у частини 3 Закону №875 передбачено, що джерелом сплати штрафу є прибуток підприємства, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та зборів (обов’язкових платежів).
Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк, проти апеляційної скарги заперечує, вважає постанову господарського суду законною та обґрунтованою, а доводи викладені у скарзі такими, що не можуть бути підставою для її скасування. Вказує на те, що в порушення пунктів3,5,14 Положення №314 відповідач не створив певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, не інформував міський центр зайнятості про вакантні місця де може використовуватись праця інвалідів, отже, вважає, що підприємство неналежно виконало свої обов’язки.
В судовому засіданні повноважні представники сторін, висловилися на підтримку своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.
Від заявника апеляційної скарги надійшло 28.11.2006 року клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів в Шахтарському міському центрі зайнятості.
Представник позивача проти заявленого клопотання не заперечував.
За результатами розгляду клопотання судом задоволене, провадження у даній справі було зупинене до 09.01.2007 року.
Ухвалою від 10.01.2007 року провадження у справі №33/340 було поновлене, у зв’язку з наданням відповідачем відповідних доказів, призначено справу до розгляду.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, поданим за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Предметом поданого адміністративним позову є стягнення з підприємства сум несплачених штрафних санкцій та пені за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році, застосованих на підставі Закону №875.
Господарський суд Донецької області здійснив правосуддя та вирішив питання щодо підвідомчості та підсудності даного спору, керуючись правилами КАС України.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що такий висновок господарського суду суперечить чинному законодавству з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та підпорядковується йому.
Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001 року, була затверджена форма № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.
Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005 рік, загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2005 році становила 7044 особи, чисельність штатних працівників з числа інвалідів становила 240 осіб. Відповідачем невиконано нормативу по створенню 42 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи протягом 2005 року відповідач не повідомляв належним чином органи працевлаштування про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів.
На підставі статті 20 Закону України №875 та даних звітності за Ф№10-ПІ Фондом нарахована сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця, яка складає 404669,58 грн. Відповідачем станом на 15 серпня 2006 року штрафні санкції несплачені, тому на підставі пункту 2 цієї статті порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Позивачем нарахована пеня в розмірі 10616,76 грн. за період з 15.04.2006 року по 07.07.2006 року. Господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до листа Національного банку України №14-011/1373-6039 від 06.06.2006 року з 10 червня 2006 року розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5% річних, тому розмір пені за вказаний вище період, нарахований внаслідок несплати штрафних санкцій в сумі 404669,58 грн. становить 10004,77 грн.
Оскаржуваною постановою позовні вимоги задоволені частково.
Разом з тим, відповідно частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частинами 3 та 4 статті 50 КАС України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено КАС України.
Юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у встановлених випадках.
Частиною 4 статті 50 КАС України встановлений перелік позовів, за якими юридичні особи, що не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб'єктів владних повноважень, який на даний час є вичерпним:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом
Державне підприємство “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ не є суб'єктом владних повноважень та не підпадає під дію пунктів 1-4 вказаної статті. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачена можливість участі у адміністративній справі саме в якості відповідача, що в свою чергу виключає можливість застосування судом і пункту 5 названої статті.
В даній справі між сторонами виник господарський спір щодо стягнення штрафних санкцій та пені, розгляд якого не належить до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а провадження по справі –закриттю.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Керуючись статтями 198, 202, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ на постанову господарського суду Донецької області від 13.09.2006 року у справі №33/340 задовольнити частково.
Постанову господарського суду Донецької області від 13.09.2006 року у справі №33/340 скасувати.
Провадження у справі №33/340 закрити.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 26.01.2007 року.
Головуючий:
Судді:
Надруковано: 6 примірників
1 –у справу, 2 –сторонам у справі
2 –ДАГС, 1 –ГС Донецької обл.