Справа № 1519/2-28/11

30.05.11

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

______________________________________________________________________________

Справа № 1519/2-28

2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 року м.Одеса

Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

судді Маркарової С.В.

за участю секретаря Тітової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкоди у користуванні майном, відшкодування майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2005 року ОСОБА_2 звернулась із позовом до ОСОБА_3 та уточнивши в процесі розгляду справи позовні вимоги, що на час вчинення такої процесуальної дії відповідало вимогам ЦПК України просила:

- зобов*язати відповідача перемістити стіни збудованого нею сараю на 1 м. 60 см. фасаду вліво для звільнення території, яку раніше займав сарай позивача

- зобов*язати відповідача відбудувати сарай позивача шириною 3 м. 60 см.

В обгрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що є власником квартири АДРЕСА_1.

За попереднім власником цієї квартири був закріплений сарай площею 6 кв.м за вказаною адресою.

ОСОБА_2 фактично користувалась, як цим сараєм, так і сараєм площею 8 кв. м. у цьому ж дворі, який раніше належав її сусіду ОСОБА_4 та який дозволив їй використовувати і цей сарай.

Оскільки сараї примикали до металевого гаражу площею 11 кв.м., який розташований за спірною адресою та також знаходився у фактичному користуванні ОСОБА_2, позивач вирішила провести їх ремонт та переобладнання у єдине приміщення.

Однак, в процесі здійснення ОСОБА_2 реконструкції сараїв, відповідач стала чинити їй перешкоду та сама на їх місці встановила новий кам’яний сарай, площею 20 кв.м.

ОСОБА_2 стверджувала також, що діями ОСОБА_3 їй та її представнику за довіреністю заподіяна моральна шкода, яка полягає у неможливості користування своїм майном, втратою особистого часу її предстаника для врегулювання спору в судовому порядку.

Компенсацію моральної шкоди позивач визначила у 5.000 грн.

Крім задовлення позовних вимог позивач просила покласти на відповідача судові витрати на оплату судового збору –70 грн., проведення експертного дослідження –279 грн., оголошення у пресі –80 грн., правову допомогу - 500 грн.

Представники позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Одеська міська Рада вважала, що позов не підлягає задоволенню, пояснивши, що спірні сараї знаходяться на земельній ділянці, яка є комунальною власністю та належать територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської Ради, яка рішення про її передачу в користування чи власність ОСОБА_2 не приймала, а Малиновська районна адміністрація Одеської міської Ради відповідно до свого положення дозволу на користування ними позивачеві не надавала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Малиновська районна адміністрація Одеської міської Ради в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена судом про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомила.

З’ясувавши обставини справи, на які сторони послались як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Відповідно до ст. 15 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 30 ЦПК сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивач –це особа, яка імовірно є власником спірного права, свобод або інтересу і яка звертається до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2.

Вищевказані обставини підтверджуються договором дарування від 28.04.1998 року, зареєстрованим в реєстрі за номером 579, за яким вона прийнала квартиру у дар від ОСОБА_5

Майно прийняте у дар за договором складається виключно з однієї кімнати, загальною площею 24, 7 кв.м., у тому числі житловою 15, 8 кв.м.

Вказаний договір був у встановленому законом порядку зареєстрований органами БТІ.

Склад та розмір належного позивачеві майна підтверджується також і довідкою випискою з домової книги про склад сім*ї та прописку від 20.05.2002 року, за якою позивачеві належить виключно квартира № 15, загальною площею 24, 7 кв.м, актом обстеження житлових умов від 21.05.2002 року, затвердженим житлового експлуатаційною організацією.

Відповідно до ст. 83 Земельного Кодексу України землі, що належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. У комунальній власності знаходяться всі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.

За ч.2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність чи у користування, рішення про передачу земельної ділянки, що входить до складу державної (комунальної) власності в користування і власність є виключним правом органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, п. 34 ст. 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин є винятковою компетенцією Одеської міської Ради, зокрема передача земельних ділянок комунальної власності в користування і власність громадянам та юридичним особам, контроль за використанням земель комунальної власності.

Земельна ділянка, на якій знаходились спірні сараї розміром 6 та 8 кв.м. та якими, за твердженнями позивача, вона правомірно користувалась, є комунальною власністю, належить територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської Ради, яка рішення про її передачу в користування чи власність ОСОБА_2 не приймала.

Малиновська районна адміністрація Одеської міської Ради відповідно до “Положення про районну адміністрацію Одеської міської Ради”, затвердженого рішенням Одеської міської Ради від 27.06.2006 року № 20-V дозволу на використання спірних сараїв ОСОБА_2 не приймала.

Так, актами обстеження житлових умов від 21.05.2002 року, затвердженими житлового експлуатаційною організацією із схемою самовільного будівництва за спірною адресою встановлений факт самовільного захвату та використання ОСОБА_2 приміщень сараїв площею розміром 14 кв.м. у дворі за спірною адресою.

2.06.2002 року перевіркою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Одеської міської Ради з виходом на місцевість за заявою самого ж позивача було встановлено самовільне будівництво трьох капітальних гаражів (за поясненнями сторін переобладнані з сараїв), відмова осіб, що його здійснюють виконати приписи інспекції.

В процесі розгляду справи такі факти були перевірені Одеською міською Радою, представник якої підтвердив факт самовільного будівництва в 2002 році таких гаражів як позивачем так і відповідачем, звернення з цього приводу Інспекцієї державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Одеської міської Ради до Іллічівської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської Ради для прийняття рішення по їх зносу.

В судовому засіданні представники позивача визнали, що правовстановлюючих документів на спірні сараї позивач не має.

За відомостями Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради від 14.01.2009 року (лист О-4/2/06-07) ОСОБА_2 з питань надання їй у встановленому законом порядку у користування спірних сараїв не зверталась.

Так, суд не погоджується із доводами позивача про те, що закріплення в 1995 році рішенням міжвідомчої комісії Іллічівської районної ради народних депутатів за завою ОСОБА_5 сараю розміром 6 кв.м. за спірною квартирою є достатньою правовою підставою для користування ним позивачем, оскільки це спростовується договором дарування від 28.04.1998 року, з якого вбачається, що спірні квартира та сарай не є цілим та часним, не утворюють єдиного цілого, не є головною річчю та приналежністю, сарай не є складовою часиною квартири та у користування позивачеві у встановленому законом порядку не надавався.

Суперечать вимогам закону і твердження ОСОБА_2 про правомірність користування нею сараєм розміром 8 кв.м. на підставі заява ОСОБА_4 до житлово-експлуатаційної організації, в якій він повідомив, що більше не бажає користуватися спірним майном та не заперечує проти його переоформлення на ім*я позивача, оскільки за відсутністю подальшого належного оформлення останнього це не є достатньою правовою підставою для користування ним ОСОБА_2

Сама по собі довідка ЖЕО Іллічівського району ДЕЗ № 70 від 22.05.2002 року та квитанції про оплату позивачем за сараї, за умови відсутності правових підстав для користування ними, не можуть бути підставою задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Безпідставними є і посилання позивача на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_6 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) N 4-рп/2004, 02.03.2004, оскільки воно до виниклих між сторонами правовідноси не застосовується.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що звертаючись із даним позовом ОСОБА_2 є особою, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), що є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи не порушено.

При цьому суд враховує, що цивільно-процесуальне законодавство не передбачає можливості заміни позивача за ініціативою суду.

Так само є такими, що не ґрунтуються на законі вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди її представникові за довіреністю, оскільки цивільно-процесуальним представництвом відповідно до змісту ст. 44 ЦПК України є право вчиняти від імені певної особи усіх процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкоди у користуванні майном, відшкодування майнової та моральної шкоди –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області.

Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня його проголошення через Малиновський районний суд м.Одеси.

Суддя