Справа № 1519/2-714/11
УКРАЇНА
МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ18.04.11
__________________________________________________________________________________________________
Справа № 1519/2-714
2011 р.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2011 року м. Одеса
Малиновський районний суд м.Одеси у складі:
судді - Маркарової С.В.
за участю секретаря - Тітової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про передачу майна в заклад, звернення стягнення на предмет застави, -
ВСТАНОВИВ:
11.01.2010 року ПАТ КБ “ПриватБанк”, яке є правонаступником ЗАТ КБ “Приват Банк”звернулось з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 27.08.2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 246542-CRED, за яким банк надав йому грошові кошти у розмірі 45.000 доларів США.
27.08.2008 року між банком та ОСОБА_1 в якості забезпечення зобов'язання було укладено договори застави автотранспорту № 43171-СREDZ/1 та № 43171-СREDZ/2 автомобілів марки Renault, 2001 року випуску, тип ТЗ: вантажний сідловий тягач - Е, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки Krоne, 1995 року випуску, тип ТЗ: напівпричіп бортовий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 відповідно.
Крім того, за договорами поруки від 27.08.2008 року між банком та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, останні взяли на себе зобов’язання позичальника, які витікають з умов вищезазначеного кредитного договору.
Посилаючись на порушення відповідачами умов кредитного договору позивач в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 40.434, 42 доларів США просив передати автомобілі за договорами застави автотранспорту в заклад, звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет застави рухомого майна –спірні автомобілі з укладанням договорів купівлі-продажу з іншою особою-покупцем зі зняттям вказаних автомобілів з обліку в органах ДАЇ України.
Крім задоволення позовних вимог, банк просив присудити на свою користь понесені судові витрати: на оплату судового збору –1.700 грн. та ІТЗ розгляду справи –120 грн.
Позивач в процесі розгляду зменшив розмір позовних вимог до 9.821,86 доларів США та передати автомобілі за договорами застави автотранспорту в заклад, звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет застави рухомого майна –спірні автомобілі з укладанням договорів купівлі-продажу з іншою особою-покупцем зі зняттям вказаних автомобілів з обліку в органах ДАЇ України.
Відповідачі в судове засідання не з’явились, повідомлені судом про розгляд справи належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 6504505145275, 6504505145364, 6504505145267), про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надавали.
З’ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
27.08.2008 року між ЗАТ КБ “ПриватБанк”, правонаступником якого є позивач (статут, зареєстрований 14.10.2009 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 17.07.2009 року) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір за № 246542-CRED.
На виконання умов кредитного договору банк надав відповідачеві грошові кошти у сумі 45.000 доларів США.
Відповідно до пунктів 1.4 та 4.1 договору кредит наданий строком до 26.08.2011 року зі сплатою за користування ним з розрахунку 18 % річних.
За договором ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання по поверненню кредиту шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів протягом всього строку дії договору, згідно графіку погашення кредиту (п.2.2.3 договору).
Пунктом 4.10 договору сторони обумовили, що нарахування відсотків здійснюється на непогашену частину кредитуза фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 дніву році.
Сторони погодили, що кошти отримані банком від ОСОБА_1 для погашення заборгованості, направляються для її погашення у певному порядку, а саме спочатку сплачуються витрати банка, пов’язані з виконанням договору, неустойка (штраф, пеня), прострочена заборгованість за винагородами, винагороди, потім прострочена заборгованість за процентами, сума процентів, прострочена заборгованість за наданим кредитом, а потім сам кредит (п.4.8 договору).
Згідно п. 6.1 договору при порушенні ОСОБА_1 зобов'язань щодо сплати основної суми кредиту, сплати винагороди та процентів, передбачених кредитним договором, порушення строків повернення кредиту, він зобов'язаний сплати за кожний випадок такого порушення банку пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який вона сплачується.
При порушенні будь-якого грошового зобовязання за кредитним договором більш, ніж на 120 днів, в зв’язку із чим банк буде змушений звернутися до суду, ОСОБА_1 зобов’язався сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. та 5% від суми позову (п. 6.6 договору).
В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та банком 27.08.2008 року були укладені договори застави автотранспорту за № 43171-CREDZ/1 та № 43171-CREDZ/2 на аналогічних умовах.
За вищевказаними договорами ОСОБА_1 передав банку в заставу належне йому на праві власності майно - автомобілі Renault, модель: Premium 420, 2001 року випуску, тип ТЗ: вантажний сідловий тягач - Е, номер кузова/шасі VF622GVA000112557, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки Krоne, 1995 року випуску, тип ТЗ: напівпричіп бортовий, номер кузова/шасі WKSDP24ES1L58453, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (п. 6 договорів).
За п. 15.8.1 та п. 15.8.3 договорів застави банк має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов’язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, а також незалежно від настання термінів виконання якого-небудь зобов’язання за кредитним договором, зокрема у випадку порушення ОСОБА_1 якого-небудь із зобов’язань, передбачених умовами кредитного договору.
ОСОБА_1 погодився, що у разі звернення стягнення на предмет застави згідно до п.п. 15.8.1, 15.8.3 договорів застави банк має право задовольнити за рахунок застави свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрат на утримання предмету застави, а також витрати, понесені у зв’язку із пред’явленням вимоги (п. 15.10 договорів застави).
Крім того, 27.08.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договори поруки № 246542Р/1 та № 246542Р/2 на аналогічних умовах, за якими вони взяли на себе зобов’язання перед кредитором відповідати по зобов’язанням ОСОБА_1 за кредитним договором в повному обсязі цих зобов’язань.
Сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 зобов’язань по кредитному договору, відповідачі несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов’язань (п. 4 договорів поруки).
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Станом на 15.04.2011 року через неналежне виконання відповідачами умов договорів існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 9.821,86 доларів США, яка складається з :
заборгованості за кредитом –7.866,62 доларів США;
штрафу (фіксована частина) у розмірі - 31,28 доларів США;
штрафу (процентна складова) у розмірі –1.923,96 доларів США.
Статтею 19 Закону України “Про заставу”передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Згідно ст. 20 цього закону заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.
Судом встановлено, що на момент ухвалення рішення заборгованість за кредитом, відсотками та пенею відповідачем не сплачена, предмет застави в заклад банку відповідно до вимог Закону України “Про заставу”ОСОБА_1 в досудовому порядку не переданий.
Частиною 6 ст. 20 Закону України “Про заставу” передбачено звернення стягнення на заставлене майно, зокрема, за рішенням суду.
Зазначене узгоджується і з вимогами ч.1 ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Так, відповідно до п.4 ч.2 ст. 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень”у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 зазначеного Закону.
Так, ст. 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень”передбачає, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.
При таких обставинах вимоги позивача про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження із укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем є обгрунтовними.
Ст. 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України.
Оскільки відповідно до ст. 44 Закону України “Про заставу”заклад це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя, такий захист цивільного права банку за встановлених судом обставин справи може розглядатися як примусове виконання обов’язку в натурі, що відповідає вимогам ст. 16 ЦПК України.
Поряд з тим, вимоги позивача про зняття спірних автомобілів з обліку органами ДАІ не підлягають задоволенню, оскільки на час ухвалення рішення між банком та органами ДАІ відсутній спір про право цивільне, вони не визначені банком відповідачами по справі.
При таких обставинах питання про зняття спірних автомобілів з обліку може вирішуватись судом в позовному провадженні у разі порушення органами ДАІ прав банку чи при вирішенні питання про визначення порядку виконання рішення суду відповідно до вимог ст. 217 ЦПК України.
Судові витрати: на оплату судового збору у розмірі 1.700 грн. та ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн., документально підтверджені позивачем в процесі розгляду справи підлягають присудженню на його користь в порядку ч.1 ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 88, 209, 213, 214, 215, 218, 224, 226 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про передачу майна в заклад, звернення стягнення на предмет застави –задовольнити частково.
Передати в заклад Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”автомобілі марки Renault, модель: Premium 420, 2001 року випуску, тип ТЗ: вантажний сідловий тягач - Е, номер кузова/шасі VF622GVA000112557, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки Krоne, 1995 року випуску, тип ТЗ: напівпричіп бортовий, номер кузова/шасі WKSDP24ES1L58453, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження - автомобілі марки Renault, модель: Premium 420, 2001 року випуску, тип ТЗ: вантажний сідловий тягач - Е, номер кузова/шасі VF622GVA000112557, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки Krоne, 1995 року випуску, тип ТЗ: напівпричіп бортовий, номер кузова/шасі WKSDP24ES1L58453, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 шляхом продажу Публічним акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк”предмета забезпечувального обтяження із укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”судові витрати:
- судовий збір у розмірі 38 грн. 18 коп.
- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”судові витрати:
- судовий збір у розмірі 38 грн. 18 коп.
- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 40 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”судові витрати:
- судовий збір у розмірі 38 грн. 18 коп.
- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 40 грн.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення може бути переглянуто Малиновським районним судом м. Одеси за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя