Справа № 1519/2-971/11

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 2- 971

2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2011 року м.Одеса

Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

судді - Маркарової С.В.

за участю - секретаря Тітової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської Ради до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, знесення самочинно збудованого нерухомого майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської Ради, Громадської організації “Якір”про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2006 року заступник прокурора Малиновського району м.Одеси звернувся з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської Ради до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

В обґрунтування своїх вимог він послався на те, що за результатами прокурорської перевірки на території земельної ділянки по вул. Радісній, 35 в м.Одесі було встановлено порушення громадянами інтересів держави в особі територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської Ради, що є підставою представництва в суді її інтересів.

Вказане порушення полягає, зокрема, у самовільному захваті ОСОБА_2 земельної ділянки за вищевказаною адресою, на якій вона побудувала капітальну споруду площею 93,16 кв.м., яка використовується під автомобільний гараж на чотири транспортні засоби, позначені №№ 227,228,229,230.

В добровільному порядку ОСОБА_2 повернути Одеській міській Раді спірну земельну ділянку шляхом знесення за свій рахунок спірної споруди відмовляється.

В процесі розгляду справи ухвалою суду в порядку ст. 123 ЦПК України до спільного розгляду з первісним позовом був прийнятий зустрічний позов ОСОБА_2 до Одеської міської Ради, громадської організації “Якір”про визнання права власності на спірне майно, зобов’язання ГО “Якір”належним чином оформити право користування цією організацією земельною ділянкою по вул.Радісній, 35 в м. Одесі.

В судовому засіданні представники прокуратури та Одеської міської Ради позов підтримали, зустрічний позов не визнали.

Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської Ради як третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору вважала, що первісний позов підлягає задоволенню, а вимоги ОСОБА_2 є незаконними.

Представник ОСОБА_2 первісний позов не визнав, зустрічний позов підтримав в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на спірне майно.

Управління архітектури та містобудування Одеської міської Ради як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в судове засідання не з’явилось, подало заяву про розгляд справи за його відсутності, вважало, що первісний позов підлягає задоволенню.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, надані учасниками цивільного процесу, суд вважає, що позов заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської Ради про зобов'язання ОСОБА_2 повернути Одеській міській Раді самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення за її рахунок самочинно збудованого нерухомого майна підлягає задоволенню, а зустрічні вимоги ОСОБА_2 не відповідають вимогам закону з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які нележать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Так, земельна ділянка, розташована в м. Одесі по вул.Радісній, 35 знаходиться на території м.Одеси та належить територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської Ради.

За ч.5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

За ч.2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність чи у користування, рішення про передачу земельної ділянки, що входить до складу державної (комунальної) власності в користування і власність є виключним правом органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що по вул.Радісній, 23 в м.Одесі знаходиться автостоянка для збереження транспортних засобів індивідуальних власників в металевих нестаціонарних гаражах.

Виконавчий комітет Одеської міської Ради народних депутатів своїм рішенням № 420 від 15.10.1992 року не заперечував проти відведення у тимчасове довгострокове користування громадській організації “Якір”земельної ділянку площею 1,6 га, (автостоянка № 23) по вул.Радісній, 23 в м. Одесі за умови укладення у встановленому законом порядку в строк до 1.11.1992 року договору на право користування землею.

Вказане рішення ГО “Якір”не виконано.

ОСОБА_2 за відсутністю згоди безпосередньо територіальної громади в особі Одеської міської Ради або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу на території автостоянки побудувала капітальну споруду - нежилу будівлю, площею 93,16 кв.м., яка використовується нею під автомобільний гараж, позначений №№ 227,228, 229, 230.

Факт такого будівництва підтверджується актом комісії в складі старшого помічника прокурора Малиновського району м.Одеси, головного спеціаліста-секретаря комісії по виявленню самочинного будівництва в Малиновському районі м.Одеси, голови правління ГО “Якір”, приписом № 14 Інспекції ДАБК ВІД 28.04.2006 року, обставинами, викладеними у зустрічному позові ОСОБА_2 та визнаними її представником в судовому засіданні.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що при здійсненні будівництва ОСОБА_2 були порушені вимоги ст. 22 Закону України “Про основи містобудування”, за якою забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Суд не погоджується із твердженнями представника ОСОБА_2 про те, що спірна споруда не потребує отримання відповідного дозволу оскільки :

Спорудою відповідно до ПКМУ „Про затвердження національного стандарту № 2 „Оцінка нерухомого майна” від 28.10.2004 року визнається земельне поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначене для виконання спеціальних технічних функцій.

Так, для одержання дозволу на виконання будівельних робіт споруд відповідно до частини 2 “Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт”, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 273 від 5.12.2000 року особа повинна надати до інспекції держархбудконтролю, зокрема, документ, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, рішення виконавчого комітету органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво, затверджену у встановленому порядку проекту документацію, тощо.

За висновком “ЕКОСТРОЙ”Одеського відділення інженерної академії України від 7.12.2007 року спірна будівля є одноповерховою нежилою будівлею розміром 93,16 кв.м. та конструктивним рішенням об’єкту є: конструктивна схема –без каркасна з продольними та поперечними несучими стінами; фундаменти –стрічкові, монолітні, залізобетонні; стіни –з пильного каменю, вапняку-ракушняку, товщина стін складає 40 мм., підлога –цементний; заповнення прийомів –металеві ворота; дах – без горищний односкатний, монолітна керамзитобетонна плита по металевим балкам, конструкції, що огороджуються (крівля) –з рулонних матеріалів (руберойд).

Враховуючи, що возведена ОСОБА_2 споруда за своїм характером не є тимчасовою, побудована із кам’яного матеріалу з улаштуванням фундаменту її побудова не відноситься до переліку будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл відповідно до частини 4 вищевказаного Положення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України підставами визнання будівництва житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна самочинним є його будова чи побудова на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 всупереч встановленим нормам порушила правила будівництва, побудована нею споруда відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.

Наявність висновку “ЕКОСТРОЙ”Одеського відділення інженерної академії України від 7.12.2007 року про відповідність спірної споруди будівельним нормам, а також твердження ОСОБА_2, про те, що така споруда нікому не заважає, а більш того, виконує охоронну та захисну функцію, замінює огорожу стоянки не є достатніми доказами для правомірного збереження її за ОСОБА_2 та можливого визнання за нею права власності на об’єкт самочинного будівництва.

Крім того, судом встановлено, що позивачем не були вчинені жодні дії, спрямовані на отримання документів для узаконення самочинно збудованої споруди, а сам по собі факт фактичного користування самочинно побудованим майном з метою зручного зберігання транспортних засобів та витрат на його будівництво власних коштів відповідно до вимог закону не може бути підставою для визнання права власності.

Згідно до вимог ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов*язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Враховуючи характер побудови спірного майна (фактично проведена побудова нової споруди), суд вважає можливим застосувати до виниклих правовідносин вимоги зазначених норми закону в частині обрання такого способу захисту цивільного права, як повернення самовільно зайнятої земельної ділянки Одеській міській Раді шляхом знесення спірної споруди за рішенням суду за рахунок відповідача, яка здійснила самочинне будівництво, відмовивши у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської Ради до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, знесення самочинно збудованого нерухомого майна –задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_2 повернути Одеській міській Раді самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану по вул. Радісній, 35 в м. Одесі (Громадська організація “Якір”) шляхом знесення за її рахунок самочинно збудованого нерухомого майна, а саме: нежилої будівлі, площею 93,16 кв.м., яка використовується під автомобільний гараж, позначений №№ 227,228, 229, 230.

В задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до Одеської міської Ради, Громадської організації “Якір” про визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір –8 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя

06.07.11