Справа № 1519/2-651/11

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

__________________________________________________________________________________________

Справа № 1519/2-651

2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року м.Одеса

Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

судді Маркарової С.В.

за участю секретаря Тітової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_2 визнання договору недійсним, розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2009 року ВАТ “Морський транспортний банк”звернулось з позовом до відповідачів про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 21.02.2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за яким банк надав йому грошові кошти у розмірі 202.054,75 доларів США з правом банку вимагати від позичальника дострокового погашення заборгованості за кредитом.

За договором поруки від 21.02.2008 року між банком та ОСОБА_4, остання взяла на себе зобов’язання позичальника, які витікають з умов вищезазначеного кредитного договору.

Посилаючись на порушення відповідачами умов кредитного договору та договору поруки банк просив стягнути на свою користь з відповідачів в солідарному порядку наявну заборгованість по кредитного договору у розмірі 187.237,93 долари США та 89.888 грн. 79 коп.

Крім задоволення позовних вимог, позивач просив присудити на свою користь понесені судові витрати: на оплату судового збору –1700 грн. та ІТЗ розгляду справи –120 грн.

В процесі розгляду справи судом до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою суду прийнятий зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, розірвання договору.

Його представник за довіреністю в судовому засіданні, підтримавши зустрічний позов послалась на те, що просить визнати кредитний договір недійсним в частині визначення валюти виконання зобов'язання та визначити валютою виконання зобов'язання національну валюти України – гривню, оскільки спірний договір суперечить Закону України “Про Національний банк України”, Закону України “Про банки та банківську діяльність”, Закону України “Про захист прав споживачів”та декрету КМУ від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, оскільки банк не мав права без відповідної  ліцензії та дозволу  укладати договір в іноземній валюті.

В процесі розгляду справи судом в порядку ст. 37 ЦПК України ухвалою суду було залучено до участі у справі правонаступника позивача ВАТ “Морський транспортний банк” - ПАТ “Марфін Банк”, представник якого позов банку підтримав, зустрічний позов ОСОБА_3 не визнав, стверджуючи, що банк має ліцензію НБУ України на право здійснення банківських операцій в іноземній валюті, а також відповідний дозвіл; що стосується підвищення курсу долара, то укладаючи  кредитний договір, сторони брали на себе певні ризики, в тому числі на випадок зміни курсу валюти, тому зустрічний позов є необґрунтованим.

Представник відповідача ОСОБА_3 первісний позов не визнав, зустрічний позов ОСОБА_3 підтримав.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, повідомлена судом про розгляд справи належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

З’ясувавши обставини, на які сторони послались як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні докази суд вважає, що позов ПАТ “ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню, а підстави для задоволення зустрічного позову відсутні з наступних підстав:

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

21.02.2008 року між ВАТ “Морський транспортний банк”та ОСОБА_3 укладений кредитний договір за № 00398/FО.

На виконання умов кредитного договору банк надав відповідачеві грошові кошти у вигляді не поновлюваної лінії у сумі 202.054,75 доларів США, що визнавалось представниками ОСОБА_3 в процесі розгляду справи.

Відповідно до пунктів 1.2.1 та 1.3.1 договору кредит наданий строком до 18.02.2028 року зі сплатою за користування ним з розрахунку 11, 9% річних.

За договором ОСОБА_3 взяв на себе зобов’язання на умовах, в розмірі та в строки, встановлені договором, повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним, а також сплатити комісії, пеню та штрафи (п.1.1 договору).

ОСОБА_3 зобов’язався здійснювати погашення заборгованості за договором у певному порядку, а саме спочатку сплачувати прострочені платежі, суму відсотків, суму комісій, суму неустойки, а потім суму кредиту.

ОСОБА_3 погодився, що погашення за кожним видом заборгованості відбувається залежно від терміну її прострочення: у першу чергу погашаються прострочені платежі за кожним видом заборгованості, у другу чергу поточні платежі за кожним видом прострочення (п.3.2 договору).

За п. 3.3 договору відсотки нараховуються банком на фактичну суму заборгованості за кредитом 25 числа кожного місяця, в день передбачений для повного погашення кредиту відповідно до п.1.1 договору, в день повного дострокового погашення кредиту, в день остаточного погашення заборгованості за договором; відсотки нараховуються за фактичний період користування коштами з дати попереднього нарахування/дати виникнення заборгованості (включно) по 24 число поточного місяця включно/дату передбачену для повного погашення кредиту відповідно із п.1.1 договору/дату повного дострокового погашення кредиту/ дату остаточного погашення заборгованості за договором, при цьому відсотки розраховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом та 360 календарних днів у році.

За порушення строків повернення суми кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом та комісій, ОСОБА_3 на виконання п. 4.1 договору зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,3 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування на рахунок.

Згідно п. 4.2 договору за кожний випадок порушення ОСОБА_3 на строк більш ніж 60 календарних днів зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісій, банк має право нарахувати штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу. Сплата штрафу здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування на рахунок.

Пунктом 2.3.3 договору банку надано право вимагати дострокового погашення відповідачем заборгованості за кредитом, відсотків за користування ним, комісій у випадку порушення ОСОБА_3 зобов’язань, передбачених умовами кредитного договору.

Крім того, 21.02.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки № 03762-СО, за яким вона поручилась перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, а саме сплату кредиту, відсотків за користування ним, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Як вбачається з договору поруки (п.п. 1.3 договору поруки) ОСОБА_4 з умовами кредитного договору була ознайомлена і вони були їй зрозумілі. Сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_3 зобов’язань по кредитному договору, відповідачі несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов’язань (п. 1.4 договору поруки).

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржника.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники відповідно до ст. 554 ЦК України, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя договором поруки не встановлена.

Відповідачі, однак, в порушення вимог договорів взятих на себе зобов’язань не виконали.

20.02.2009 року та 04.12.2009 року до подання позовної заяви до суду банк письмовою вимогою повідомив їх про необхідність дострокового погашення грошових зобов’язань за кредитним договором.

Вирішуючи спір суд виходить також з того, що відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.    

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.    

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”  кошти –це гроші у національній або іноземній валюті.    

Статті 47 та 49 зазначеного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.    

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.    

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. “в”ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на теперішній час такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначені.    

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).    

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5   Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

У позивача наявні банківська ліцензія № 66, видана НБУ 08.05.2003 року та дозвіл № 66-2 від 15.09.2003 року, які діяли на час укладення договору.

При таких обставинах  ПАТ “Марфін Банк” має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.    

      Не можуть бути підставою для відмови у первісному позові та задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 його твердження про розірвання кредитного договору в зв’язку із істотною зміною обставин в порядку ст. 652 ЦПК України через відсутність у нього необхідних коштів на погашення кредиту та кризових явищ в економіці держави, звільнення відповідача від виконання передбачених договором зобов’язань, оскільки:

Згідно ч. 1 ст. 652 ЦПК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Укладаючи спірний договір, ОСОБА_3 брав на себе певні ризики на випадок можливої зміни свого майнового стану.

У ОСОБА_3, відповідно, існувала в момент укладення договору можливість передбачення зміни його майнового стану в майбутньому, а також можливої зміни курсу гривні відносно іноземних валют, ураховуючи динаміку зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти –гривні –і її девальвації, та можливість отримання ним кредиту у національній валюті, однак він погодився отримати кредит в іноземній валюті.

Особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язань, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

    Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_3 про те, що банком порушені вимоги Закону “Про захист прав споживачів”щодо проведення переддоговірної роботи, оскільки судом безспірно встановлений не тільки факт підписання ОСОБА_3 тексту договору, але й виконання його банком в частині надання йому грошових коштів, обумовлених договором, що свідчить про погодження сторін з умовами договору.        Відповідно до   п. 3 ст. 3 ЦК  України та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину. Істотними умовами кредитного договору відповідно до  ч. 1 ст. 638 та  ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.  Згідно тексту укладеного сторонами кредитного договору такі умови договором передбачені.

Станом на 09.12.2009 року через неналежне виконання відповідачами умов договорів існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 187.237, 93 доларів США. та 89.888 грн. 79 коп., яка складається з :

- основного боргу за кредитом –171.000 доларів США.

- заборгованості за відсотками –16.237, 93 доларів США.

- пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 22.836 грн.39 коп.

- пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам –53.879 грн. 09 коп.

- штрафу –13.173 грн. 31 коп.

Розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має бути виконане відповідачами належним чином відповідно до договору та актів цивільного законодавства, а підстави для визнання кредитного договору недійсним та його розірвання відсутні, заборгованість по кредитному зобов’язанню підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку у розмірі 187.237, 93 доларів США. та 89.888 грн. 79 коп.

При цьому суд виходить з положень ст.1054 ЦК України та пунктів 4.1. та 4.2 кредитного договору, за якими не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті за наявності у банка генеральної ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку, а сторонами обумовлено стягнення пені і штрафних санкцій в національній валюті України по курсу НБУ.

Судові витрати: на оплату судового збору та ІТЗ розгляду справи, документально підтверджені позивачем підлягають присудженню на його користь в порядку ч.1 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 88, 209, 213, 214, 215, 218

ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором –задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_5 за кредитним договором від 21.02.2008 року № 00398/FO у розмірі 187.273,93 долари США, що еквівалентно 1.495.288 грн. 69 коп. за курсом НБУ на день здійснення розрахунку заборгованості - 09.12.2009 року та 89.888 грн. 79 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_2 визнання договору недійсним, розірвання договору –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_6 витрати:

- судовий збір у розмірі 850 грн.

- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_6 витрати:

- судовий збір у розмірі 850 грн.

- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м.Одеси шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя

16.05.11