22к-2205/2007

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2007 року  м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого : Качана В.Я.

суддів : Українець Л.Д., Євтущенко О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Донецької області від 01 грудня 2004 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку суміжного користування та усунення перешкод, порушающих право власності, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконкому Горлівської міської Ради про визнання рішення недійсним та про поновлення порушеного права, -

встановила:

У листопаді 2000 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку суміжного землекористування усуненні перешкод, які порушують право власності.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що земельна ділянка АДРЕСА_1 знаходиться у суміжному частковому користуванні, зокрема, її частка складає 2/3 частки, відповідачці -1/3 частка. Межа ділянки між нею та відповідачкою проходить по стіні належного її будинку. Однак така межа не відповідає санітарним та будівельним нормам, оскільки її потрібна частка ділянки для догляду за будинком. Вона зверталась до відповідачки з пропозицією відступити від межі на 1 м., а вона в свою чергу компенсує відповідачці цю частку в іншої частині ділянки на що відповідачка добровільно не погоджується. Окрім того, відповідачка посадила горіхове дерево, яке порушує фундамент її будинку та спричиняє шкоду.

Просила визначити порядок користування земельною ділянкою згідно з рішенням погоджувальної комісії та забов'язати відповідачку усунути перешкоди у праві власності.

У подальшому позивачка уточнила позовні вимоги і просила провести розподіл земельної ділянки АДРЕСА_1 загального площею 916 кв.м. відповідно до ідеальних часток у праві власності.

Відповідачка ОСОБА_2, позовні вимоги не визнала та звернулась з зустрічним позовом у якому просила визнати недійсним рішення Горлівської міської Ради № 275/л від 04.06.1997 року, яким було передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0, 603 га АДРЕСА_1, а також поновити її порушенні права землекористувача у користуванні земельною ділянкою 10, 7 кв.м., яким незаконно користується ОСОБА_3, оскільки площа її земельної ділянки повинна складати 414 кв.м. Спір судовими інстанціями розглядався неодноразово.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 20.07.2004 року ОСОБА_3 було відмовлено у задоволені про визначення порядку суміжного користування усунення перешкод порушающих право власності, про усуненя перешкод у користуванні земельною ділянкою, відмовлено у зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконкому Горлівської міської Ради в частині поновлення порушеного права землекористування.

ОСОБА_2 поновлено строк позовної давності для звернення з позовом до ОСОБА_3, виконкому Горлівської міської ради про визнання недійним рішення виконкому Горлівської міської ради № 275/л від 04.06.1997 року частині передачі земельної ділянки площею 603 кв.м., по вул.  О.Невського у приватну власність ОСОБА_4 Визнано недійсним рішення виконкому Горлівської міської ради № 275/л від 04.06.1997 року в частині передачі ділянки загальною площею 603 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті державного мита у сумі 8 грн.50 коп.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 01 грудня 2004 року, рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 20 липня 2004 року в частині вимог ОСОБА_2 про поновлення порушеного права на користування земельною ділянкою в розмірі 10, 7 кв. м. та вимог ОСОБА_3 про визначення порядку землекористування та усунення перешкод у користуванні скасовано та відмовлено у задоволені вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Донецької області від 01 грудня 2004 року та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст.335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави

для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України та Закону України «Про внесення змін до закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року № 697-V та глави 2 розділу V ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 01 грудня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.