Головуючий у 1 інст. Гура А.І. Доповідач: Федорова А.Є

Справа № 22ц -1719\2008 р. Категорія ЦП: 34

УХВАЛА

Іменем України

14 травня 2008 року                                                                                                     м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:  головуючого Федорової А.Є.,

судців :  Процик М.В., Заїкіна А.П.

при секретарі Непомнящій О.О.,                                                                                      

розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Колимського районного суду Одеської області від 31 січня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2007 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивач зазначав, що 08 липня 2007 року з вини водія ОСОБА_2., який керував автомобілем ВАЗ-2121, сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої автомобіль М-412, яким керував він, одержав механічні пошкодження. У зв'язку з цим просив стягнути з відповідача 665 грн. завданої матеріальної шкоди, 600 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на &$, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини позивача, який виїхав на зустрічну смугу руху.

Рішенням Колимського районного суду Одеської області від 31 січня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 1113 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 600 грн. - моральної шкоди.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають  обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213-214 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

2

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що причиною ДТП є неправомірні дії відповідача, а саме, не надання переваги в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд зробив його в порушення вимог статей 213,214 ЦПК.

Згідно зі ст.212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

В порушення вимог закону суд не встановив, які саме докази підтверджують вину відповідача в ДТП і не зазначив про це в мотивувальній частині рішення.

Наявність у матеріалах справи постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10 липня 2007 року, на яку посилався позивач як на доказ вини ОСОБА_2. у ДТП, не є належним доказом, оскільки згідно зі ст.61 ЦПК така постанова не може бути підставою звільнення від доказування.

У порушення вимог ст.10 ЦПК суд не перевірив належним чином доводи відповідача про те, що при виконанні повороту позивач виїхав на зустрічну смугу руху, і не встановив, як повинен був діяти відповідач у даній ситуації та чи мав він технічну можливість запобігти ДТП.

Протокол ДТП у справі відсутній і суд його не витребував, оцінки йому не дав. В матеріалах справи також відсутні докази про те, що водій ОСОБА_2. притягувався до адміністративної відповідальності за здійснення ДТП.

Для з'ясуванні всіх обставин ДТП і належної перевірки пояснень сторін щодо вини кожного водія (позивача та відповідача) суд обґрунтовано призначив автотехнічну експертизу, яка проведена не була.

Між тим, з'ясування питання щодо правомірності дій обох водіїв у момент ДТП має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Крім того, відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди на користь позивача, суд не звернув увагу на те, що внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль Москвич-412, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить іншій особі, а саме: ОСОБА_3, а позивач має право лише керувати автомобілем.

Однак власник автомобіля, майну якого завдана шкода, з позовом про її відшкодування не звертався і не був притягнутий до участі у справі, що відповідно до п.4  ч.1   ст.ЗП   ЦПК   є   безумовною  підставою   для   скасування  рішення  суду  та

3

направлення справи на новий розгляд. Чи має право позивач на відшкодування майнової шкоди, завданої власнику автомобіля, суд не з'ясував. Розмір майнової шкоди суд належним чином не перевірив, не з'ясувавши, чи відновлений автомобіль на час розгляду справи і які саме допустимі докази  підтверджують дійсний розмір шкоди.

Ухвалюючи рішення про відшкодування моральної шкоди, суд не врахував

вимоги ст. 1167 ЦК України та роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму

Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах ,

про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» і не навів у своєму рішенні

переконливих мотивів та доказів щодо спричинення відповідачем моральної шкоди

позивачеві.

Таким чином, суд розглянув справу поверхово та однобічно, порушивши норми матеріального та процесуального права. Рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 213,214,215 ЦПК, є незаконним та необгрунтованим, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду справи відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Передбачені статтею 309 ЦПК підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.4, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Колимського районного суду Одеської області від 31 січня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.