Головуючий у суді першої інстанції: Кадрова О.О. Справа №22ц-1926/08р.
Доповідач: Громік Р.Д. Категорія ЦП У-6
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - ГромікаР.Д.
суддів - Панасенкова В.О., ПарапанаВ.Ф..
при секретарі - Щуровській О.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18.02.2008р. по справі за позовом Кредитної спілки «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, та в порядку забезпечення позову просив суд застосувати заходи забезпечення позову, шляхом заборони відчуження нерухомого майна відповідачки ОСОБА_1, а саме - квартириАДРЕСА_1у місті Одеса.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.02.2008р. заяву Кредитної спілки «Добробут» про забезпечення позову було задоволено. Був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 у місті Одеса, яка належить відповідачу ОСОБА_1.
На цю ухвалу суду відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування вказаної ухвали у зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:
1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заява позивача (а.с.26), на підставі якої прийнято оскаржувану ухвалу, та сама ухвала не містять ні причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, ні обґрунтування необхідності застосування арешту саме на всю квартиру відповідачки.
Відповідно до частини 3 статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення.
2
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В оскаржуваній ухвалі також відсутні висновки суду щодо реальної загрози утруднення або неможливості виконання судового рішення. Матеріали справи не містять належних доказів того, що вся квартира АДРЕСА_1 у місті Одеса, дійсно належить одній відповідачці ОСОБА_1, та в матеріалах відсутня копія свідоцтва про право власності на вказану квартиру. Також в матеріалах справи відсутня оцінка квартири, що не давало можливості суду першої інстанції зробити висновок щодо відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам.
У зв'язку з вищевказаними обставинами колегія суддів вважає, що у даному випадку, на момент винесення ухвали про забезпечення позову, суд першої інстанції не мав достатніх законних підстав для накладення арешту на всю квартиру АДРЕСА_1 у місті Одеса.
Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду від 18.02.2008р. скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.4, 312, 315, 319, 324 ч. 1 п. 2 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18.02.2008р.скасувати, справу направити до суду для розгляду по суті.
Ухвала подальшому оскарженню не підлягає.