Справа № 2-203/13 Головуючий у І інстанції Проць Т.В.
Провадження № 22-ц/780/1678/13 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.
Категорія 44 26.03.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
25 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - судді Воробйової Н.С.
суддів : Верланова С.М., Малорода О.І.
при секретарі- Черненко І.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду від 28 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа садівницьке товариство «Жуківці» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення частини садового будинку.
Встановила :
У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення частини садового будинку.
Посилалася на те, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,058 га, що розташована на території СТ «Жуківці» Жуківцівської сільської ради Обухівського району. Користувачем суміжної земельної ділянки є відповідач. Останній на належній йому земельній ділянці побудував садовий будинок та оформив право власності на нього. Частина будинку відповідача знаходиться на належній їй земельній ділянці, що порушує її права землекористувача, перешкоджає встановленню межових знаків, а тому просила зобов»язати відповідача знести частину належного йому будинку, усунувши таким чином перешкоди в користуванні її земельною ділянкою.
Рішенням Обухівського районного суду від 28 січня 2013 року позов задоволено, зобов»язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою на території СТ «Жуківці» в с. Жуківці Обухівського району, що належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого Жуківцівською сільською радою 28 травня 2003 року шляхом знесення розташованої на вказаній земельній ділянці частини належного йому садового будинку.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду з підстав невідповідності його вимогам матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Згідно ст..316 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В силу ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути противоправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст.106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістилися або стали невиразними.
По справі встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить садовий будинок, що знаходиться в садовому товаристві «Жуківці» в с.Жуківці на ділянці НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 26.01.1995 року, виданим на підставі рішення виконкому Обухівської районної ради народних депутатів №273 від 01.08.1989 року та зареєстрований Обухівським МБТІ в реєстровій книзі №6 від 26.01.1995 року (а.с.50).
Відповідно до технічної документації на будинок (станом на 1995 рік) садовий будинок знаходиться на зареєстрованій земельній ділянці площею 1147 кв.м. (а.с.51-55 зв.).
Відповідно до державного акту НОМЕР_2 від 28.05.2003 року, виданим на підставі рішення виконкому Жуківської сільської ради №15 від 03.05.2001 року ОСОБА_4 належить земельна ділянка, площею 0,058 га в с.Жуківці, садове товариство Жуківці, ділянка НОМЕР_3 ( а.с.8)
Згідно з опису меж земельної ділянки ОСОБА_4 ділянка межує від А-Б- з землями ОСОБА_5, Б-В - з землями ОСОБА_6, В-Г- -землями ОСОБА_7, Г-А- землями с.Жуківці(АДРЕСА_1) (а.с.8зв).
Зазначені матеріали свідчать, що на час надання ОСОБА_4 земельної ділянки НОМЕР_3 в СТ «Жуківці» та встановлення меж із суміжними земельними користувачами ( 2001-2003 р.р.), на земельній ділянці, що перебувала у користуванні ОСОБА_2 НОМЕР_1 був побудований та належав останньому з 1995 року на праві власності садовий будинок.
Будь-які дані про те, що ОСОБА_4 до жовтня 2012 року ставила питання, про те, що сусідній землекористувач порушує її права користування земельною ділянкою і, що надана їй в користування земельна ділянка НОМЕР_3 в СТ «Жуківці» не була вільною, оскілки на ній знаходилася частина будинку, що належав з 1995 року на правіші власності ОСОБА_8, матеріали справи не містять.
З протоколу проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файла від 27.08.2012 року видно, що земельній ділянці, що належала ОСОБА_4 визначено кадастровий номер НОМЕР_4 (а.с.10).
У ході розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що площі земельних ділянок НОМЕР_3 та НОМЕР_1 в СТ «Жуківці» не накладаються, спір щодо накладання земельних ділянок між суміжними землекористувачами відсутній, про що саме зазначено в судовому рішення від 28.01.2013 року (а.с.124).
В той же час, посилаючись на акт про передачу на зберігання встановлених межових знаків від 30.08.2012 року, акт обстеження земельної ділянки від 11.08.2012 року, визначення фактичної межі між землекористувачами, суд дійшов висновку, що має місце самозахват ОСОБА_8 частини земельної ділянки, що належить ОСОБА_4, оскільки на її земельній ділянці знаходится частина будинку, що належить відповідачу.
Колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду, оскільки він не ґрунтується на дійсних обставинах справи.
Як вже зазначалося, позивачка отримала право власності на земельну ділянку НОМЕР_3, що є суміжною з земельною ділянкою відповідача НОМЕР_1 в 2003 році, що підтверджується державним актом на ім.»я останньої. Задовго до отримання державного акту позивачкою, на земельній ділянці, що належить відповідачу, був побудований та зареєстрований в установленому законом порядку садовий будинок, що належав ОСОБА_8 на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 26.01. 1995 року.
В державному акті ОСОБА_4, оформленому на підставі технічної документації, зазначено межі її земельної ділянки та визначено суміжних землекористувачів. Питання щодо невідповідності меж земельних ділянок та порушення їх відповідачем, з часу отримання державного акту позивачкою ( травень 2003 року) до жовтня 2012 року останньою не піднімалися. Судом встановлено, що накладання земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_3 відсутнє.
У зв»язку з наведеним, висновок суду про те, що має місце самозахват ОСОБА_8 частини земельної ділянки, що належить позивачці і, що останній порушує її право на користування земельною ділянкою, колегія вважає безпідставним.
На думку колегії, суд першої інстанції необґрунтовано вважав доведеними позовні вимоги позивачки про те, що відповідач повинен привести належну їй земельну ділянку у попередній стан та знести частину садового будинку, що був побудований та належить йому на праві власності з 1995 року.
В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія
Вирішила :
Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Обухівського районного суду від 28 січня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення частини садового будинку відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: