Справа №22ц - 2289 /2008р. Категорія ЦП : 52
Головуючий у першій інстанції - Федусик В.В. Доповідач - Троїцька Л.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29» травня 2008р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого -Троїцької Л.Л.,
суддів - Сидоренко І.П., Каранфілової В.М.
при секретарі - Басовій Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці на рішення Приморського районного суду м.Одеса від 18 лютого 2008р. по справі за позовомОСОБА_1 до Одеської залізниці про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання наказу про дострокове розірвання трудового договору незаконним, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ начальника пасажирського вагонного депо Одеса-Головна Одеської залізниці №ЛВЧДК-3-01\2513 від 20.09.2007р. про звільнення її за порушення умов трудового договору (контракту) на підставі п.8 ст.36 КЗпП України. Крім того, просила поновити її в займаній посаді та стягнути з відповідача на її користь суму за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячної заробітної плати.
При цьому зазначила, що згідно вказаного наказу вона була незаконно звільнена 20.09.2007р. з посади провідника пасажирського вагону за встановлений факт перевезення безквиткових пасажирів, оскільки наказ не відповідає вимогам чинного законодавства.
На підставі викладеного просила суд задовольнити вимоги.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеса від 18 лютого 2008р. вимоги ОСОБА_1. задоволені в повному обсязі.
Суд визнав незаконним та відмінив наказ начальника пасажирського вагонного депо Одеса-Головна Одеської залізниці № ЛВЧДК-3-01\2512 від 20.09.2007р. про звільнення ОСОБА_1. за порушення умов трудового договору на підставі п.8 ст.36 КЗпП України та п.18 п.п.А контракту.
Суд поновив позивачку на посаді провідника пасажирського поїзду пасажирського вагонного депо Одеса-Головна.
Стягнув з Одеської залізниці на користь ОСОБА_1. середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.09.2007р. по 18.02.2008р. у розмірі 9 867грн. 46коп., на користь держави держмито у розмірі 51грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи - 7,50грн.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, провадження по справі припинити, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. на залізній дорозі працювала провідником пасажирського вагону з 1995р., за контрактом - з 05.06.2000р.
19.07.2003р. укладено новий контракт №724 строком до 18.07.2004р., який був продовжений додатковою угодою до 19.07.2007р.
2
19.07.2007р. укладено контракт №572 строком до 18.07.2010р.
23.08.2007р. при ревізії поїзду №352 сполученням Одеса-Чернівці у вагоні, провідником якого була позивачка, виявлено 3-х безквиткових пасажирів (сім'я Кожухарь) (а.с.14-15). За це порушення ОСОБА_1. звільнена з роботи на підставі п.18 п.п.А контракту та п.8 ст.36 КЗпП України.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд обгрунтовано виходив із того, що згідно ст.9 КЗпП України умови договору про працю, які погіршують становище працівників в порівнянні з законодавством України, являються недійсними, а тому законних підстав для розірвання договору з позивачкою за п.8 ст.36 КЗпП України не було.
Зазначене підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 року № 12-рп\98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради, професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч.3 ст.21 КЗпП України. Крім того, зазначеним рішенням підкреслено, що сфера застосування контракту під час оформлення трудових відносин не може бути безмежною і повинна бути обмежена лише законами.
П.8.2.1 Інструкції провідників пасажирських вагонів №ЦЛ-0038 за перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі провідник несе дисциплінарну відповідальність згідно з законодавством про працю та Положенням про дисципліну працівників залізничного транспорту.
Тобто, у разі виявлення даного порушення, звільнення позивачки могло бути лише на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне порушення трудових обов'язків.
З цих підстав наказ про звільнення ОСОБА_1. є незаконним, підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.09.2007р. по 18.02.2008р. у розмірі 9 867грн. 46коп.
Колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким дана належна правова оцінка, ст.ст.9,21,149,235-236 КЗпП України та висновкам, викладеним в Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.1998 року № 12-рп\98.
Крім викладеного, судова колегія приймає до уваги те, що на посаді провідника пасажирського вагону позивачка працює з 1995 року, в справі відсутні відомості про накладення на неї дисциплінарних стягнень за цей час роботи і ту обставину, що адміністрація не врахувала, що звільнення з роботи є крайня міра.
Доводи скарги не спростовують висновки суду, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегією не вбачається.
Між тим, колегія вважає необхідним внести виправлення в резолютивну частину рішення в номер наказу, оскільки судом першої інстанції допущена описка: замість „№ЛВЧДК-3-01\2512" слід вважати „№ЛВЧДК-3-01\2513".
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Одеської залізниці відхилити.
Внести виправлення в резолютивну частину рішення Приморського районного суду м.Одеса від 18 лютого 2008р. в номер наказу: замість „№ЛВЧДК-3-01\2512" слід вважати „№ЛВЧДК-3-01\2513".
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі 2-ох місяців з дня її проголошення.