ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"29" січня 2007 р. | справа № 20-2/372 |
За позовною заявою відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
до відкритого акціонерного товариства „Севастопольський рибоконсервний завод”
(99014, м. Севастополь, Бухта Камишова)
про стягнення 22 914,03 грн.,
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники:
від позивача –Злобін А.А., довіреність № 7149/0/2-06 від 11.08.2006;
від відповідача – не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі –ВАТ „ЕК „Севастопольенерго”) звернулось до суду з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства „Севастопольський рибоконсервний завод” (далі –ВАТ „СРКЗ”) про стягнення 22 914,03 грн.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на наявність укладеного між сторонами договору № 1471 від 25.12.2003, відповідно до умов якого сторони прийняли на себе зобов’язання додержуватись вимог законодавчих та директивних актів, які регламентують питання енергопостачання та взаємовідносини сторін.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання за адресою, яка вказана у договорі № 1471 від 25.12.2003 на поставку електричної енергії і яка є юридичною адресою, що підтверджується реєстрами поштових відправлень, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, у зв’язку з чим 12.12.2006 та 11.01.2007 у передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України порядку розгляд справи відкладався на 11.01.2007 та 29.01.2007 відповідно.
26.01.2007 відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечення явки представника, але суд залишив вказане клопотання відповідача без задоволення у зв’язку з відсутністю доказів неможливості забезпечення явки представників та беручи до уваги встановлений частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України двохмісячний строк вирішення господарським судом спору і відсутність клопотання сторін про його продовження.
Беручи до уваги наявні у справі матеріали суд на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України з метою уникнення необґрунтованого затягування розгляду справи вбачає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача суд
ВСТАНОВИВ:
25 грудня 2003 року між ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” та ВАТ „СРКЗ” укладений договір № 1471 на поставку електричної енергією строком дії із дня підписання по 31.12.2004. Відповідно до пункту 10.4 Договору він вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору (арк. с. 7-14).
Цей договір не був розірваний. Натомість, сторонами вчинялись дії по його виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи, після 31.12.2004 і на момент виникнення спірних взаємовідносин та звернення з позовом в господарський суд ВАТ ЕК “Севастопольенерго” забезпечувало ВАТ „СРКЗ” електроенергією, а ВАТ „СРКЗ” користувалося нею і частково оплачувало спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” слід вважати, що ВАТ ЕК “Севастопольенерго” поставляло, а ВАТ „СРКЗ” користувалось електроенергією на підставі Договору № 1471 від 25.12.2003 (далі –Договору).
Пунктом 2.2.4 Договору передбачено обов’язок відповідача оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов Додатку № 3 та № 4 згідно з умовами, вказаними у розділі 8 Договору.
Відповідач здійснює оплату спожитої електроенергії у строк остаточного розрахунку –25 числа календарного місяця (пункт 8.4 Договору).
Відповідно до пункту 2.2.2 Договору відповідач зобов’язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії відповідно до умов розділу 5 Договору, яким встановлений порядок визначення договірної величини споживання електричної енергії.
Додатком № 1 до Договору відповідачем узгоджений об’єм відпуску електричної енергії у березні 2006 року у розмірі 231 000 кВт/г.
Але, відповідно до звітів відповідача про витрати електроенергії об’єм використаної електроенергії у березні 2006 року склав 304337 кВт/г. (перевищення - 73 337 кВт/г.).
На підставі викладеного позивачем здійснено нарахування за перевищення договірної величини спожитої електроенергії та виставлений рахунок № 14276 від 20.03.2006 на суму 23565,08 грн.
Відповідачем вказані рахунки на день прийняття рішення не оплачені, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням передплати у сумі 651,05 грн. (арк.с. 22) складає 22 914,03 грн.
Частина 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачає, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідачем належним чином не виконані зобов’язань за договором № 1471 від 25.12.2003, заборгованість на день прийняття рішення не погашена.
Викладене є підставою для визнання позовних вимог у сумі 22 914 грн. 03 коп. обґрунтованими, у зв’язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Севастопольський рибоконсервний завод” (99014, м. Севастополь, Бухта Камишова, код в ЄДРПОУ 16503097, р/р 26008255510001 в СФ КБ “Приватбанк”, МФО 324935) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код в ЄДРПОУ 05471081, рахунок зі спеціальним режимом використання № 2603830131168 у Севастопольському міському відділенні Ощадбанку 4548, МФО 384027) заборгованість в сумі 22 914 грн. 03 коп. (двадцять дві тисячі дев’ятсот чотирнадцять грн. 03 коп.).
3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Севастопольський рибоконсервний завод” (99014, м. Севастополь, Бухта Камишова, код в ЄДРПОУ 16503097, р/р 26008255510001 в СФ КБ “Приватбанк”, МФО 324935) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код у ЄДРПОУ 05471081, п/р № 260073537 у АБ ПІБ м. Києва, МФО 300506): витрати по сплаті державного мита у сумі 229 грн. 14 коп. (двісті двадцять дев’ять грн. 14 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Шевчук Н.Г.
Рішення оформлено відповідно до вимог
ст. 84 Господарського процесуального кодексу України
і підписано 01.02.2007.